01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"23" серпня 2011 р. Справа № 8/089-11
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс», ідентифікаційний код: 25484884, місцезнаходження: 69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 57,
до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «В.В.К. -ГРУП», ідентифікаційний код: 35470896, місцезнаходження: 08714, Київська область, Обухівський р-н, с. Старі Безрадичі, вул. Шевченка, 8-А,
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 17.08.2010 року за №10;
від відповідача: не з'явився, -
товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «В.В.К.-ГРУП»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором від 02.08.2010 року за № 1266/10 (далі за текстом: Договір) на загальну суму 10 677,21 грн. (десять тисяч шістсот сімдесят сім гривень 21 коп.).
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач порушуючи умови Договору від 02.08.2010 року за № 1266/10 не повністю здійснив оплату поставленого Позивачем товару, в зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за Договором на загальну суму 10 677,21 грн. (десять тисяч шістсот сімдесят сім гривень 21 коп.), з якої основний борг у сумі 9 364,78 грн. (дев'ять тисяч триста шістдесят чотири гривні 78 коп.), пеня у сумі 707,40 грн. (сімсот сім гривень 40 коп.), інфляційні нарахування у сумі 468,23 грн. (чотириста шістдесят вісім гривень 23 коп.), три проценти річних у сумі 136,80 грн. (сто тридцять шість гривень 80 коп.).
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.06.2011 року порушено провадження у справі №8/089-11 та призначено останню до розгляду на 19.07.2011 року.
19.07.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 29.06.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 29.06.2011 року не виконав. Ухвалою суду від 19.07.2011 року розгляд справи відкладено на 16.08.2011 року.
11.08.2011 року до суду через канцелярію суду за вхідним номером 11061 надійшла заява Позивача, згідно якої останній просив суд подальший розгляд справи здійснювати за його відсутності, позов підтримував та просив задовольнити.
16.08.2011 року Позивач в судове засідання не з'явився. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 29.06.2011 року та від 19.07.2011 року не виконав. Ухвалою суду від 16.08.2011 року розгляд справи відкладено на 23.08.2011 року.
23.08.2011 року Позивач в судове засідання не з'явився. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 29.06.2011 року, від 19.07.2011 року та від 16.08.2011 року не виконав. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 23.08.2011 року.
Згідно з роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.07.1997 року за №02-5/289 особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи раніше надані Позивачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача та дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, -
відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Крім того, Цивільний кодекс України у ст. 6 передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
Також, Цивільний кодекс України у ст. 628 передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
02.08.2010 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655, 712 Цивільного кодексу України, був укладений договір поставки за № 1266/10 (далі по тексту: Договір).
За наслідками дослідження даного Договору суд приходить до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.
За умовами п.1.1. даного Договору, Позивач (Постачальник) зобов'язувався передати у власність Покупця (Відповідача) товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.
Договір у п. 2.1. передбачає, що ціна, одиниця виміру кількості товару та кількість товару зазначаються в накладних, (далі за текстом: накладні), що є невід'ємною частиною цього договору. Сторони, підписуючи цей Договір, згодні з тим, що накладна виконує за умовами цього Договору функції специфікації і саме у накладній зазначається кількість товару, ціна та загальна сума партії товару, що постачається.
Відповідно до вимог п. 3.3. Договору, здача-прийом товару здійснюється уповноваженими представниками Постачальника (Позивача) та Покупця (Відповідача) на складі Покупця. Підтвердженням здачі-прийому товару є підписи уповноважених представників Сторін на екземплярах накладних та довіреність на особу, яка уповноважена Покупцем (Відповідачем) на підписання накладної. Після здачі-прийому товару ніякі претензії стосовно кількості товару Постачальником (Позивачем) не розглядаються.
Згідно із п. 3.4. Договору, при централізованому перевезенні товару Покупцю (Відповідачу), їх відпуск Постачальником (Позивачем) може здійснюватись без довіреності, якщо Покупець (Відповідач) за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноваженні підписувати довіреності, повідомив Постачальника (Позивача) про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати товар, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання товару.
Цивільний кодекс України у ст. 712 передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Договір у п.п. 4.1., 4.2. передбачає, що сторони підписуючи цей Договір дійшли до згоди, що загальна сума (ціна) даного Договору складається з сум вартості товару, вказаних в накладних, які сторони підписують у продовж строку дії Договору. Ціна на товар та загальна сума товару, що відпускається є договірною та встановлюється окремо на кожну партію товару та вказується в накладних.
Судом встановлено, що на виконання вимог Договору 13.12.2010 року Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629, 712 Цивільного кодексу України передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 10464,78 грн. (десять тисяч чотириста шістдесят чотири гривні 78 коп.), що підтверджено накладною від 13.12.2010 року за №1011249913 та довіреністю від 13.12.2010 року за № 14, які підписані Позивачем та Відповідачем на виконання вимог п.п. 1.1., 2.1., 3.3., 3.4., 4.1., 4.2. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу вартості, строків, обсягу та якості поставленого товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем поставленого товару у обсягах та вартістю, визначених в цих накладній та довіреності, копії яких знаходиться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує. Тобто, підписані Відповідачем накладна та довіреність на отримання товару без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність дефектів або не згоди з вартістю, якістю та обсягом поставлених Позивачем товарів свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.
Згідно із вимогами п. 5.2. Договору, остаточний термін оплати отриманої Покупцем (Відповідачем) партії товару складає 7 (сім) календарних днів з моменту одержання товару Покупцем (Відповідачем) за накладною. Покупець здійснює оплату на банківський рахунок Постачальника.
Актом звірки розрахунків від 04.07.2011 року, поясненнями Позивача, які він дав в судовому засіданні 19.07.2011 року, та письмовою заявою Позивача, яка зареєстрована за вхідним номером 11061, підтверджується, що Відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 1.1., 3.3., 3.4., 4.1., 4.2., 5.2. Договору частково оплатив поставлений Позивачем товар, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем станом на 22.03.2011 року за Договором наявна заборгованість у сумі 9 364,78 грн. (дев'ять тисяч триста шістдесят чотири гривні 78 коп.).
За таких обставин справи судом береться до уваги те, що Позивачу від Відповідача станом на 23.08.2011 року будь-яких заяв або претензій щодо строків поставки товару, його вартості та якості не надходило. Доказів, заяв та пояснень щодо порушення Позивачем строків поставки товару або щодо його якості Відповідачем суду не надано.
Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного виконання Позивачем умов Договору щодо поставки товару. Відповідачем факти своєчасного та належного здійснення Позивачем поставки якісного товару, передбаченого Договором, не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.
В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 9 364,78 грн. (дев'ять тисяч триста шістдесят чотири гривні 78 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на 23.08.2011 року, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.
Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.
Одночасно встановлено, що Відповідач не відмовлявся від виконання Договору. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 23.08.2011 року складає 9 364,78 грн. (дев'ять тисяч триста шістдесят чотири гривні 78 коп.).
Таким чином, станом на 23.08.2011 року за Відповідачем рахується перед Позивачем заборгованість по сплаті основного боргу за Договором у сумі 9 364,78 грн. (дев'ять тисяч триста шістдесят чотири гривні 78 коп.).
Доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем поставленого Позивачем товару за Договором суду не надано.
Станом на 23.08.2011 року основна заборгованість за Договором у сумі 9 364,78 грн. (дев'ять тисяч триста шістдесят чотири гривні 78 коп.) Відповідачем не погашена.
Суд вивчивши матеріали справи дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за Договором у сумі 9 364,78 грн. (дев'ять тисяч триста шістдесят чотири гривні 78 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім основної суми заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 707,40 грн. (сімсот сім гривень 40 коп.), інфляційні нарахування у сумі 468,23 грн. (чотириста шістдесят вісім гривень 23 коп.), три проценти річних у сумі 136,80 грн. (сто тридцять шість гривень 80 коп.).
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до п. 8.1. Договору, за порушення строків розрахунків, передбачених даним Договором, Покупець (Відповідач) сплачує Постачальнику (Позивачу) неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.
Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по неповній оплаті поставлених Позивачем товарів станом на 23.08.2011 року у сумі 9 364,78 грн. (дев'ять тисяч триста шістдесят чотири гривні 78 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Позивач в своїй заяві, яка зареєстрована канцелярією суду за вхідним номером 11061, підтвердив суду свої вимоги щодо нарахування та стягнення з Відповідача пені, інфляційних нарахувань та 3-х процентів річних.
За розрахунком Позивача розмір пені становить 707,40 грн. (сімсот сім гривень 40 коп.), розмір інфляційних нарахувань становить 468,23 грн. (чотириста шістдесят вісім гривень 23 коп.) та розмір 3-х процентів річних становить 136,80 грн. (сто тридцять шість гривень 80 коп.).
Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору.
Враховуючи несвоєчасну та неповну сплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись п.8.1. Договору, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 707,40 грн. (сімсот сім гривень 40 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 468,23 грн. (чотириста шістдесят вісім гривень 23 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 136,80 грн. (сто тридцять шість гривень 80 коп.), в зв'язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, зокрема Договору від 02.08.2010 року за № 1266/10, письмової заяви Позивача, яка зареєстрована канцелярією суду за вхідним номером 11061, накладної від 13.12.2010 року за №1011249913, довіреності від 13.12.2010 року за № 14 та акту звірки розрахунків, є письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов'язань, взятого ним, відповідно до Договору.
У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачем по суду не заперечувались.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем повністю або частково.
На підставі матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором від 02.08.2010 року за № 1266/10 станом на 23.08.2011 року складає 10 677,21 грн. (десять тисяч шістсот сімдесят сім гривень 21 коп.).
Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість, що виникла в результаті порушення зобов'язання з оплати поставлених за Договором товарів у сумі 10 677,21 грн. (десять тисяч шістсот сімдесят сім гривень 21 коп.), яка складається станом на 23.08.2011 року з основного боргу у сумі 9 364,78 грн. (дев'ять тисяч триста шістдесят чотири гривні 78 коп.), пені у сумі 707,40 грн. (сімсот сім гривень 40 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 468,23 грн. (чотириста шістдесят вісім гривень 23 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 136,80 грн. (сто тридцять шість гривень 80 коп.).
Враховуючи те, що Відповідач у судові засідання доказів оплати заборгованості не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений, в зв'язку з чим вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача на його користь коштів у сумі 10 677,21 грн. (десять тисяч шістсот сімдесят сім гривень 21 коп.), яка складається станом на 23.08.2011 року з основного боргу у сумі 9 364,78 грн. (дев'ять тисяч триста шістдесят чотири гривні 78 коп.), пені у сумі 707,40 грн. (сімсот сім гривень 40 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 468,23 грн. (чотириста шістдесят вісім гривень 23 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 136,80 грн. (сто тридцять шість гривень 80 коп.), визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 106,77 грн. (сто шість гривень 77 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).
Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично судових витрат у вигляді державного мита у сумі 106,77 грн. (сто шість гривень 77 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), у зв'язку з чим, зазначені суми господарських витрат являються обґрунтованими та підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс» щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «В.В.К. - ГРУП» заборгованості за Договором від 02.08.2010 року за № 1266/10 та господарських витрат, - задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «В.В.К. -ГРУП», ідентифікаційний код: 35470896, місцезнаходження: 08714, Київська область, Обухівський р-н, с. Старі Безрадичі, вул. Шевченка, 8-А, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс», ідентифікаційний код: 25484884, місцезнаходження: 69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 57, заборгованість за Договором від 02.08.2010 року за № 1266/10 у вигляді основного боргу у сумі 9 364,78 грн. (дев'ять тисяч триста шістдесят чотири гривні 78 коп.), пені у сумі 707,40 грн. (сімсот сім гривень 40 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 468,23 грн. (чотириста шістдесят вісім гривень 23 коп.), 3-х процентів річних у сумі 136,80 грн. (сто тридцять шість гривень 80 коп.), державне мито у сумі 106,77 грн. (сто шість гривень 77 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя П.Ф. Скутельник
Рішення підписано 23.08.2011 року