01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"12" вересня 2011 р. Справа № 4/109-11
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Управління житлово-комунального господарства “Біличі”, смт Коцюбинське
до Приватного підприємства «УЖКГ «ЗТО», смт Коцюбинське
про стягнення 152 248,47 грн.
за участю представників сторін:
позивач -ОСОБА_1 -предст., дов. № 24/14-3039/Ан. від 08.06.2010р.
відповідач - не з'явився.
Управління житлово-комунального господарства “Біличі” (позивач) звернулось з позовом до господарського суду Київської області до Приватного підприємства «УЖКГ «ЗТО»(відповідач) про стягнення 152 248,47 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно з умовами Договору про надання послуг з водопостачання, водовідведення, вивезення ТПВ № 119 від 28.02.2008р. (Договір №1) та Договору про надання послуг з водопостачання, водовідведення, вивезення ТПВ № 121 від 28.02.2008 р. в частині оплати наданих послуг, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в загальній сумі 152248,48 грн., а саме: за договором №1: 52882,97 грн. суми основного боргу, 4556,57 грн. пені, 2175,81 грн. 3% річних, 7176,55 грн. інфляційних втрат (всього 66 791, 90 грн.), за договором №2 -70191,34 грн. основного боргу, 5781,54 грн. пені, 2303, 67 грн. 3% річних, 7180,03 грн. інфляційних втрат (всього 85 456,58 грн.).
Ухвалою суду від 20.07.2011 р. порушено провадження у справі № 4/109-11 та призначено її до розгляду на 15.08.2011р.
Ухвалою від 15.08.2011 р. судом було відкладено розгляд справи, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.
29.08.2011р. відповідач подав письмовий відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував.
Ухвалою суду від 29.08.2011 р. розгляд справи було відкладено, у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника позивача.
12.09.2011р. представник позивача подав витребувані судом документи, оригінали яких було оглянуто в судовому засіданні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
встановив:
Рішенням Коцюбинської селищної ради від 04 вересня 2006 року №45/5-5 Управління житлово-комунального господарства "Біличі" було визнане виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого водовідведення.
28 лютого 2008 року між Управлінням житлово-комунального господарства “Біличі” (виконавець) та Приватним підприємством «УЖКГ «ЗТО»(споживач) було укладено договір № 119 про надання послуг з водопостачання, водовідведення, вивезення ТПВ за адресою: смт Коцюбинське, вул.. Доківська, 17, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати споживачу послуги з водопостачання, водовідведення та вивезення ТПВ, а споживач зобов'язується здійснювати оплату за споживання і користування послугами на умовах цього договору.
28.02.2008р. між сторонами було укладено аналогічний договір на тих же умовах, про надання послуг за адресою: смт Коцюбинське, вул.. Доківська, 7а.
Відповідно до п. 3.1 Договору №1 та Договору №2, розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладення договору за встановленими тарифами та нормами становить: холодне водопостачання згідно показників лічильника - 0,88 грн.; водовідведення згідно показників лічильника 1,37 грн.; вивезення ТПВ - згідно талонів замовника -26,70 грн. з ПДВ.
За згодою сторін, додатковою угодою до договору про надання послуг було внесено зміни в п.3 та відповідно до якої встановлено, що вартість холодного водопостачання -2,63 грн. за 1 м. куб. з ПДВ, вартість водовідведення 2, 77 грн. за 1 м. куб. з ПДВ.
Підпунктом 4.1 Договору встановлено, що розрахунковий період оплати послуг -один календарний місяць. Остаточний термін розрахунків становить не пізніше 10-го числа наступного за розрахунковим місяцем.
Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення затверджені рішенням виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради від 27.03.2008 року № 37.
Тарифи на послуги з вивозу ТПВ затверджені виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради від 27.09.2006 року № 103.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано відповідачу послуги з водопостачання, водовідведення та вивезення ТПВ за адресою: смт Коцюбинське, вул.. Доківська, 7а та 17 за Договором № 119 на загальну суму 78016,14 грн., яку відповідач в повному обсязі не погасив, у зв'язку з чим заборгованість за вказаним договором становить 52882,97 грн.
З початку дії договору № 121 з 28.02.2008р. по 01.01.2011р. відповідачу були надані послуги на загальну суму 95282,74 грн., заборгованість по сплаті якої відповідачем були здійснені частково, у зв'язку з чим станом на 01.01.2011р. за останнім утворилась заборгованість в розмірі 70191, 34 грн.
Факт наданих позивачем послуг підтверджується актами виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відзиві на позов, поданому відповідачем 29.08.2011р., останній зазначає, що позовні вимоги необґрунтовані в задоволенні яких слід відмовити, оскільки, з його слів, з 01.06.2009р. позивачем в односторонньому порядку були підвищені тарифи, а послуги надавались неякісні. Крім того, термін дії договорів закінчився, а нові укладено не було.
Відповідно до п. 4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснені нарахування згідно додаткової угоди від 01.05.2008р., укладеної між сторонами. До того ж, відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували викладені у відзиві обставини щодо неякісно наданих послуг, а також інших доказів в підтвердження своїх заперечень чи доказів, які б підтверджували факт оплати наданих послуг в повному обсязі.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства (та 43 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач в силу вищезазначених норм законодавства не надав суду доказів оплати заборгованості за надані послуги, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства «УЖКГ «ЗТО»заборгованості в розмірі 123 074,31 грн. (52882,97 грн. за договором № 119 та 70191,34 грн. за договорм №121) є обґрунтованими, документально підтверджуються та, відповідно, підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, інфляційні втрати за Договором № 119 складають 7176,55 грн., 3% річних - 2175,81 грн., за Договором № 121 -7180,03 грн., 3 % річних -2303,67 грн. відповідно. (за період з 01.03.2008р. по 31.12.2010р.) Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних і встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних здійснений позивачем арифметично вірно, і відповідно вимога про стягнення 14356,58 грн. інфляційних втрат та 4479,48 грн. 3% річних за Договором № 119 та № 121 підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, пеня є неустойкою, яка стягується за кожний день прострочення виконання до повного виконання зобов'язання. Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 3 ст. 549 ЦК України, визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов'язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.
Згідно з п.п 7.2. Договору, у разі несвоєчасної або неповної оплати послуг та/або відшкодування витрат, споживач сплачує пеню у розмірі 1% за кожен день прострочки від суми боргу.
Відповідно до розрахунку позивача, що знаходиться в матеріалах справи розмір пені за Договором №1 складає - 4556, 57 грн., за Договором № 2 -5781,54 грн. за період з 11.07.10р. по 10.02.11р. з урахуванням сум боргу.
Суд, здійснивши власний розрахунок, встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені за Договором № 119 в сумі 4556,57 грн. є арифметично невірним, та підлягає частковому задоволенню в сумі 4431,03 грн., за Договором № 121 в сумі 5627,28 грн., всього 10058,31 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 123074,31 грн. боргу, 10058,31 грн. пені, 14356,58 грн. інфляційні втрати, 4479,48 грн. 3% річних.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «УЖКГ «ЗТО»(08298, Київська обл.., смт Коцюбинське, вул.. Доківська, 17, код ЄДРПОУ 34357296) на користь Управління житлово-комунального господарства “Біличі” (08298, Київська обл.., смт Коцюбинське, вул.. Меблева, 11-а, код ЄДРПОУ 23579209) -123074 (сто двадцять три тисячі сімдесят чотири) грн. 31 коп. боргу, 10058 (десять тисяч п'ятдесят вісім) грн. 31 коп. пені, 14356 (чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 58 коп. інфляційних втрат, 4479 (чотири тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн. 48 коп. 3% річних, 1519 (одну тисячу п'ятсот дев'ятнадцять) грн.. 68 коп. державного мита, 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Відмовити в частині стягнення 279,80 грн. пені.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.В.Щоткін
Дата підписання повного тексту рішення: 16.09.2011 року