01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"12" вересня 2011 р. Справа № 4/118-11
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Управління Державної служби охорони ГУ МВС України в м. Києві,
м. Київ
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,
смт. Велика Димерка
про стягнення 604, 96 грн.
за участю представників сторін:
позивач -ОСОБА_2 -предст., дов. № 24/14-3039/Ан. від 08.06.2010р.
відповідач - не з'явився.
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Управління Державної служби охорони ГУ МВС України в м. Києві до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 604,96 грн., які складаються з 579,61 грн. заборгованості за договором 399/Доб/2009/Сол. від 29.07.2009 р. на надання послуг спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони та 25,35 грн. пені.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.08.2011 року порушено провадження у справі № 4/118-11 та розгляд призначено на 29.08.2011р. Про час, дату та місце засідання господарського суду сторони належним чином повідомлені.
29.08.2011р. в судовому засіданні представник позивача подав витребувані судом документи.
Ухвалою господарського суду від 29.08.2011р.. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено на 12.09.2011р.
12.09.2011р. відповідач вдруге в судове засідання не з'явився, хоча про час та дату наступного судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення №0103227320978 від 17.08.2011р., а також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що місце проживання відповідача -АДРЕСА_1, про причини неявки суд не повідомив, своїм правом, передбаченим процесуальним законодавством не скористався, та письмових пояснень стосовно заявлених позовних вимог не подав, у зв'язку з чим справа, на підставі ст.75 ГПК України та в межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розглядається за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного вирішення спору по суті.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -
встановив:
29 липня 2009 року між Управлінням Державної служби охорони ГУ МВС України в м. Києві (виконавець) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (замовник) було укладено договір №399/Доб/2009/Сол. на надання послуг спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати спостереження та обслуговування сигналізації на об'єкті замовника, забезпечити негайне прибуття наряду охорони на об'єкт у разі спрацювання сигналізації та здійснення нарядом охорони відповідних дій, спрямованих на встановлення причин спрацювання сигналізації, а в разі необхідності -припинення правопорушення або злочину на об'єкт.
Згідно п. 3.2 договорів,оплата здійснюється замовником щомісячно до 20 числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування замовником грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної в розрахунку, на рахунок виконавця.
Відповідно до протоколу погодження договірної ціни до договору, вартість однієї години спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони на одному об'єкті замовника становить 1,33 грн. (разом з ПДВ).
Пунктом 2 протоколу, вартість обслуговування 1 умовної установки сигналізації в рік становить -303,93 грн. (разом з ПДВ).
Відповідно до п. 3.5 договору, до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акта приймання наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом 5 перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного акта повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов'язаний в той же строк у письмовій формі, надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.
На виконання умов договорів, позивач надав відповідачу послуги з спостереження та обслуговування сигналізації на об'єкті замовника, що підтверджується наявними в матеріалами справи актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг за березень 2011р. (підписаний 31.03.2011р.) та за квітень 2011р. (підписаний 30.04.2011р.), проте відповідач, в порушення умов договору, в повному обсязі за вказані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим 13.04.2011р. позивачем на адресу відповідача в порядку досудового врегулювання спору було направлено претензію № 24/21-205/св з вимогою погасити заборгованість в розмірі 1143,26 грн.
Однак, послуги з спостереження та обслуговування сигналізації в розмірі 579,61 грн. за березень місяць 2011 року, відповідачем на даний час не сплачені.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства (та 43 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач в судове засідання не з'явився та в силу вищезазначених норм законодавства не надав суду доказів оплати заборгованості за надані позивачем послуги або доказів в обґрунтування своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог, отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті неоспорений відповідачем, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 579,61 грн. є обґрунтованими, документально підтверджуються та, відповідно, підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 25,35 грн. (за період з 20.03.2011р. по 30.06.2011р.)
Відповідно до п. 5.3 договору, за кожен день прострочення оплати за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов'язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.
Суд, здійснивши власний розрахунок, встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені в сумі 25,35 грн. є арифметично вірним, визначений з урахуванням норм статті 232 Господарського кодексу України, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором підлягають задоволенню повністю, а саме на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 579,61 грн., 25,35 грн. пені.
Витрати по сплаті державного мита відповідно та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (04050, м. Київ, вул.. Студентська, 9, код ЄДРПОУ 08596920) - 579 (п'ятсот сімдесят десять) грн.. 61 коп. боргу, 25 (двадцять п'ять) грн. 35 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.В.Щоткін
Дата підписання повного тексту рішення: 13.09.2011 року