83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
30.08.11 р. Справа № 29/105
Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,
При секретарі судового засідання Іванковій Н.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Красноармійськ, Донецька область
до Відповідача: Агрофірма „Рікком”, м.Димитров, Донецька область
про: стягнення заборгованості у розмірі 28 000,00грн., інфляційних витрат у сумі 2 010,40грн., 3% річних у розмірі 644,38грн.
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 (за паспортом)
від відповідача: не з'явився;
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м.Красноармійськ, Донецька область (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Агрофірма „Рікком”, м.Димитров, Донецька область (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 28 000,00грн., інфляційних витрат у сумі 2 010,40грн., 3% річних у розмірі 644,38грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №01/001 від 01.06.2010., щодо оплати за поставлений товар.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору купівлі - продажу №01/001 від 01.06.2010р., довіреності на отримання матеріальних цінностей, видаткової накладної.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 526, 530, 536, 610, 611, 625, 694, 692, 655, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України.
06.07.2011р. Позивачем через канцелярію суду надані наступні документи: довідку Державного казначейства №56/03-67/299 від 06.07.2011р. з доказами зарахування державного мита до державного бюджету, накладну №14 від 24.06.2010р., довіреність на отримання матеріальних цінностей, договір купівлі-продажу від 01.06.2010р., належним чином засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, акт звіряння взаємних розрахунків підписаний та завірений печаткою з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість складає 28 000,00грн.
10.08.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача.
Позивач у судове засідання 30.08.2011р. з'явився, підтримав позовні вимоги.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.
Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців а саме: 85320, Донецька область, м.Димитров, вул.Таганрогська, 17/1; 85300, Донецька область, м.Красноармійськ, вул.Таманова, 13/6
При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.
Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд
01 червня 2010 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та Агрофірмою „Рікком” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №01/001, відповідно п.1.1 якого Постачальник продає Покупцю, а останній приймає та оплачує насіння соняшника каліброваного у кількості 7 тон вартістю 4000 грн. за кожну тону.
Згідно п.1.3 договору сума за даним Договором приблизно складає двадцять вісім тисяч.
У розділі 3 Договору Сторони дійшли згоди щодо розрахунків:
- Покупець здійснює оплату Товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або готівкою в момент відвантаження (п.3.1 Договору);
На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 28 000,00грн., що підтверджується видатковою накладною №14 від 24.06.2010р. Вказана накладна підписана та завірена печатками з боку обох сторін без зауважень. Відповідачем товар отриманий на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей №091613.
Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним.
Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість.
За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.
Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1 ст.655 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Судом встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу №01/001 від 01.06.2010р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 28 000,00грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар.
Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.
Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 28 000,00грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 28 000,00грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Агрофірма „Рікком”.
З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 2010,40грн., 3% річних від суми загального боргу складає 644,38грн.
Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 2010,40грн.
Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем - 644,38грн.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених законом порядку і розмірі. Такий порядок та розмір визначається положеннями Декрету КМУ „Про державне мито”, положення якого визначають ставки державного мита як для майнових, так і немайнових вимог.
Як вбачається з позовної заяви Позивачем заявлені майнові вимоги - про стягнення заборгованості у розмірі 28 000,00грн., інфляційних витрат у сумі 2 010,40грн., 3% річних у розмірі 644,38грн. (всього 30 654,78грн.) Відповідно до п.2 ст.3 Декрету КМУ „Про державне мито”, Позивач повинен надати докази сплати державного мита за майновою вимогою у розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 (шість) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, оскільки згідно заявлених позивачем позовних вимог (30 654,78грн.) 1(один) % від ціни позову становить 306,55грн., позивач повинен був сплатити державне мито у розмірі - 306,55грн. Між тим, згідно наданої Позивачем квитанції державне мито сплачено ним лише у розмірі 306,54грн.
За таких обставин державне мито у розмірі 0,01грн. підлягає стягненню з Позивача у доход Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Красноармійськ, Донецька область до Агрофірма „Рікком”, м.Димитров, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 28 000,00грн., інфляційних витрат у сумі 2 010,40грн., 3% річних у розмірі 644,38грн. задовольнити.
2. Стягнути з Агрофірма „Рікком” (85320, Донецька область, м.Димитров, вул.Таганрогська, буд. 17/1, ЄДРПОУ 21990030) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 28 000,00грн., інфляційні витрати у сумі 2 010,40грн., 3% річних у розмірі 644,38грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Агрофірма „Рікком” (85320, Донецька область, м.Димитров, вул.Таганрогська, буд. 17/1, ЄДРПОУ 21990030) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 306,54грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (Головне управління державного казначейства України у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687001, р/р 31111095700006) державне мито у розмірі 0,01грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засідання 30.08.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Суддя Риженко Т.М.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
Повний текст рішення складено та підписано 02.09.11р.