31.08.2011
Справа №2-1752/2011
категорія №
31 серпня 2011 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:
головуючого - судді Лемешко А.С.,
при секретарі -Пус М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про витребування майна: кам'яного гаражу загальною площею 23,2 кв.м., що розташований у дворі будинку АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння. Вимоги мотивовані тим, що 28.09.1967 року рішенням Виконавчого комітету Нахімовської районної Ради народних депутатів за №18 йому, як інваліду, було дозволено будівництво гаражу у дворі будинку АДРЕСА_1, який був збудований ним у цьому ж році. Однак у 2008 році він виявив, що на гаражі, який знаходиться у його володінні та користуванні, невідома особа змінила замки та зберігає там свій автомобіль.
Позивач та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені у позові. У доповненні до позову посилаються на те, що позивач дійсно надав відповідачу 05.12.1988 року свій гараж у користування на час перебування його на Камчатки, про що написав відповідну розписку. Тому вважають, що на підставі ст. 399 ЦК України право володіння гаражем у відповідача повинно бути припинено з моменту витребування його володільцем -позивачем з моменту винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. Просять витребування майно: кам'яний гараж загальною площею 23,2 кв.м., що розташований у дворі будинку АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння, зобов'язати відповідача звільнити кам'яний гараж від належного йому майна, передати усі комплекти ключів позивачу та припинити чинити перешкоди в користуванні та володінні гаражем позивачу.
Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на те, що 05.12.1988 року позивач розпорядився своїм майном та продав спірний гараж відповідачу за 2500 рублів, про що написав відповідну розписку. З 1988 року по наступний час відповідач та його сім'я безперервно, відкрито володіють даним гаражем, ставлять у гараж автомобіль. Позивач з 1988 року по день подачі позову не пред'являв до відповідача будь-яких прав на гараж, хоча знав, хто користується цим майном, тому вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності на звернення з даним позовом до суду. Крім того зазначає, що позивач не є власником цього майна. Просить відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.
Суд, вислухавши сторону, представників сторін, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Нахімовської районної Ради народних депутатів за №18 ОСОБА_1, як інваліду, було дозволено будівництво гаражу, тимчасово, розміром 3*6 м. у дворі будинку АДРЕСА_1 для зберігання автомобілю з ручним управлінням, без права передачі іншим особам. Гараж був збудований позивачем у цьому ж році.
З пояснень позивача та його представника у судовому засіданні, а також доповненнях до позову від 09.08.2011 року свідчить, що позивач ОСОБА_1 дійсно у 1988 році надав відповідачу свій гараж для тимчасового користування, про що написав розписку.
Як пояснив у судовому засіданні відповідач, позивач ОСОБА_1 продав належний йому гараж 05.12.1988 року, про що написав власноруч розписку.
Аналізуючи дані обставини, пояснення сторін, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача не обґрунтовані, та суперечать іншим матеріалам справи.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Із розуміння даної статті визнається позов власника, що не володіє до не власника, що незаконно володіє про вилучення майна в натурі. При цьому право власності за власником зберігається, тому що в нього є право приналежності, що може бути підтверджено правовстановлюючим документом, а також показаннями свідків та письмовими доказами. Під незаконним володінням варто розуміти всяке фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави, або правова підстава якого відпала, наприклад минув термін дії договору майнового найму, на який посилається позивач.
Однак як свідчить з матеріалів справи, копії розписки, яка залучена до матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 05.12.1988 року отримав від відповідача ОСОБА_2 грошову суму за гараж в розмірі 2500 рублів.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував проти отримання даної суми, однак вказує, що дану суму він отримав за надання гаражу в користування на час перебування на Камчатці, тобто передав майно в оплатне тимчасове користування.
Відповідно до ст. 256 ЦК України (у ред. 1963 р., який діяв на той момент) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 257 ЦК України (у ред. 1963 р.) передбачена обов'язковість письмової форми договору при укладанні його між громадянами на строк більше одного року.
Однак позивачем не надано достатньо доказів в обґрунтування своїх позовних вимог щодо передачі відповідачу гаражу у найм (оренду).
Також суд зазначає, що позивачем не надано достатніх доказів стосовно того, що спірний гараж належить йому на праві власності, оскільки кам'яний гараж є нерухомим майном, тому на підставі ст.ст. 181,182 ЦК підлягає державній реєстрації. Наявний у матеріалах справи технічний паспорт на гараж у дворі будинку АДРЕСА_1 не є підставою для набуття права власності.
Статті 399 та 400 ЦК України, на які посилається позивач у доповненнях до позову, також передбачають можливість витребування майна від володільця власником майна та обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтвердили у судовому засіданні, що позивач ОСОБА_1 продав 05.12.1988 року відповідачу ОСОБА_2 кам'яний гараж за 2500 рублів, про що написав відповідну розписку та з цього часу по сьогоднішній день відповідач та члени його сім'ї володіють спірним гаражем, ставлять туди свій автомобіль.
З приводу наведеного, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 не є особою, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У даному випадку позивач ОСОБА_1 є неналежним позивачем, йому не належить право на звернення із позовом про витребування майна, що йому не належить на законних підставах.
Крім того, суд також звертає увагу та той факт, що з моменту передачі гаражу пройшло більше 20-ти років, що свідчить про перебіг позивної давності.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 25,256,257 ЦК України (ред.1963 року), ст.ст. 387,388,399,400 ЦК України, ст.ст. 10,30,60,88,213-215 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння -відмовити.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-ти денний строк з моменту проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий -суддя: /підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Нахімовського районного
суду м. Севастополя А.С. Лемешко