11.08.2011
Справа №2-2368/11
11 серпня 2011 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:
головуючого судді - Котешко Л.Л.,
при секретарі -Сулейманові Н.Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод», за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, про визнання угоди удаваною та визнання права власності,
Позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод», в якому просить визнати договір про дольову участь в будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1, укладений 23.12.1998 року під № 170/50 між ДПСП «Заводське» (правонаступник -відповідач) та ОСОБА_3 удаваним правочином, що приховує договір купівлі-продажу, визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 дійсним, визнати за позивачем право власності на вказану квартиру в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3
Вимоги позивача обґрунтовуються тим, що його мати ОСОБА_3 в повному обсязі виконала умови договору про дольову участь в будівництві житлового будинку з ДПСП «Заводське», правонаступником якого являється ВАТ «Севастопольський морський завод», і внесла грошовий внесок з розрахунку вартості трикімнатної квартири. Проте, підприємство виконало зобов'язання частково, лише фактично передало квартиру АДРЕСА_1, а необхідні документи для реєстрації права власності в БТІ та ДРОНМ в м. Севастополі оформлені не були. В подальшому його мати тяжко захворіла і ІНФОРМАЦІЯ_1 р. померла. В передбачений законом строк він звернувся до нотконтори з заявою про прийняття спадщини, але свідоцтво про право власності на спадкове майно не було видано, оскільки спірна квартира не була зареєстрована в БТІ. Так позивач зазначає, що договір про дольову участь у будівництві від 23.12.1998 р., укладений між ДПСП «Заводське»(правонаступник - відповідач) та ОСОБА_3 є удаваним правочином, що приховує договір купівлі-продажу, оскільки ще до укладення цього договору 11.08.1998 р. вказаний житловий будинок (в тому числі й квартира № 86) був зданий в експлуатацію. Оскільки сторонами були виконані всі умови договору, проте не була додержана обов'язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу, останній підлягає визнанню дійсним, а за позивачем у свою чергу має бути визнано право власності на квартиру в порядку спадкування після смерті матері.
Ухвалою суду від 12.07.2011 р. до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено ОСОБА_2, оскільки з матеріалів справи вбачається, що останньою також оскаржується право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити на підставі наявних у справі матеріалів.
Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав у повному обсязі, просив його задовольнити.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував, наполягав на відсутності жодних правових підстав для його задоволення.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі представлені сторонами докази та надавши їм належну правову оцінку, знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.12.1998 р. між ДПСП «Заводське»АТ «Севморзавод», правонаступником якого являється ВАТ «Севастопольський морський завод» і ОСОБА_3 був укладений договір № 170/50 «Про дольову участь в будівництві жилого будинку по АДРЕСА_1».
Предметом вказаного договору є будівництво жилого будинку серії 67-с з усіма комунікаціями.
Як вбачається з акту державної приймальної комісії АДРЕСА_1 11.08.1998 р. зданий в експлуатацію.
ОСОБА_3 в повному обсязі сплатила 36646 гривень, передбачені договором, в зв'язку з чим, 02.09.1998 р. ДПСП «Заводське»ВАТ «Севморзавод»видало довідку про виконання зобов'язань по договору та повну оплату сум за квартиру, передбачену договором для пред'явлення в БТІ та ДРОНМ м. Севастополя та отримання свідоцтва про право власності на житло. А також був підписаний акт приймання-передачі квартири АДРЕСА_1.
Позивач посилається на те, що ОСОБА_3 зверталася до органів БТІ з відповідними документами для оформлення права власності на квартиру, проте їй було відмовлено.
Позивач являється сином ОСОБА_3 і у встановлений законом 6-місячний строк звернувся до нотконтори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Однак, свідоцтво про право власності на спадкове майно не було видано в зв'язку з відсутністю у спадкоємця правовстановлюючого документу на квартиру.
Проте позивачем всупереч вимогам ст.. 60 ЦПК України не було представлено будь-яких доказів звернення ОСОБА_3 до БТІ або Фонду комунального майна Севастопольської міської ради або відмови цих органів в оформлені права власності. З вказаного суд робить висновок, що ОСОБА_3 не було оформлено належним чином своє право власності на квартиру АДРЕСА_1, не було виконано п. 8 договору про дольову участь в будівництві жилого будинку від 23.12.1998 р., а саме : «оформлення документу на право власності на квартиру Дольовик здійснює самостійно…»
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 р., ОСОБА_3 померла.
Так, позивач звертаючись із цим позовом до суду, просить визнати укладений 23.12.1998 р. між ДПСП «Заводське»АТ «Севастопольський морський завод» і ОСОБА_3 договір № 170/50 «Про дольову участь в будівництві жилого будинку по АДРЕСА_1»удаваним, застосувавши до нього норми, що регулюють правовідносини договору купівлі-продажу.
Позивач, як суб'єкт, який вимагає визнання правочину удаваним, тобто як укладеного з метою приховати інший правочин, повинен довести, що правочин укладений з такою метою. Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином.
Проте, в даному випадку, судом вбачається неможливим встановити той факт, що воля сторін в удаваному правочині була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, а саме відносин купівлі-продажу квартири, оскільки по-перше, на момент звернення з цим позовом вже відсутні сторони правочину, що унеможливлює висновок про розбіжність між волею та її зовнішнім виявом у сторін цього договору, навмисних дій його учасників, а отже те, що договір був укладений з іншою метою; по-друге, тому що договір № 170/50 «Про дольову участь в будівництві жилого будинку по АДРЕСА_1» від 23.12.1998 р. був виконаний сторонами більше ніж 10 років тому, оскільки ними були виконані всі умови, передбачені його змістом, а в силу вимог ст.. 216 ЦК УРСР (від 1963 року) зобов'язання припиняється його виконанням.
Також, підставою стверджувати про удаваність правочину від 23.12.1998 р. є той факт, що 11.08.1998 р. (тобто раніше за укладення цього договору) житловий будинок, в якому знаходилася спірна квартира № 86 був прийнятий в експлуатацію, а це свідчить про неможливість укладення договору про дольову участь в будівництві, яке вже було завершено.
Проте, суд вважає необхідним звернути увагу на той факт, що предметом договору № 170/50 «Про дольову участь в будівництві жилого будинку по АДРЕСА_1»від 23.12.1998 р. було будівництво житлового будинку в цілому серії 67-с (пункт 1). В той час як Акт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 11.08.1998 р. стосувався лише 5-ої секції (20 квартир) 134 -квартирного будинку по АДРЕСА_1, в якій знаходилася зокрема і квартира, передана ОСОБА_3 А отже, це зовсім не свідчить про невідповідність дій сторін правочину фактичним обставинам. Доказів того, що до 23.12.1998 р. був закінчений будівництвом та зданий в експлуатацію увесь будинок, який саме і був предметом договору дольової участі в будівництві, ані позивачем ані відповідачем суду не представлено, а отже висновок позивача про удаваність цього договору є помилковим.
Оскільки вимоги про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 дійсним, та визнання за позивачем права власності на вказану квартиру в порядку спадкування є похідними від визнання договору № 170/50 «Про дольову участь в будівництві жилого будинку по АДРЕСА_1»від 23.12.1998 р. удаваним правочином та застосування його наслідків, в цій частині позову також необхідно відмовити.
Відповідно до ст.ст.84,88 Цивільного процесуального Кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 88, 168, 169, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд
У позові ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»про визнання угоди удаваною та визнання права власності відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя -підпис
З оригіналом згідно
Суддя Нахімовського
районного суду м. Севастополя Л.Л. Котешко