08 вересня 2011 року Справа № 09/5026/1446/2011
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представника позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства "Торговельна Компанія "ТВС" м.Черкаси до відкритого акціонерного товариства "Йосипівське хлібоприймальне підприємство" с.Залізничне Вільшанського району Кіровоградської області (перший відповідач) та приватного підприємства "Торговельна компанія "Світ-Авто" м.Черкаси (другий відповідач) про стягнення 89448,00 грн., -
Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 89448,00 грн. вартості залишку пічного палива в кількості 22362 л, переданого на зберігання першому відповідачу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору зберігання від 20.08.2009 року позивач передав першому відповідачу на зберігання пічне паливо в загальній кількості 39362 л, 20.07.2010 року частина пічного палива в кількості 17000 л була продана іншій особі. 03 квітня 2011 року між позивачем і другим відповідачем було укладеного договір поруки №03-04-11, відповідно до якого другий відповідач несе солідарну відповідальність з першим відповідачем з повернення пічного палива (оплати вартості пічного палива) в кількості 22362 л (вартістю 89448 грн.). 16 червня 2011 року позивач направив першому відповідачу вимогу про повернення залишку пічного палива або сплати його вартості. Пічне паливо першим відповідачем не повернуто, його вартість позивачу не сплачена, що є підставою для відшкодування вартості неповерненого пічного палива обома відповідачами солідарно.
Перший відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив. Ухвали суду, направлені першому відповідачу за адресою державної реєстрації, повернуті поштою з довідкою "за зазначеною адресою не існує".
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Відомості про місцезнаходження першого відповідача, зазначені у позовній заяві, є правильними, підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Отже судом належним чином виконаний обов'язок щодо повідомлення першого відповідача про дату та час судового засідання.
Другий відповідач у заяві від 07.09.2011 року №586 позов визнав у повному обсязі та просив здійснювати розгляд справи без участі його представника.
На підставі ст.75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити повністю.
Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.
20 серпня 2009 року між позивачем та першим відповідачем укладено Договір зберігання, відповідно до якого ініціатор (позивач у справі) доручає, а учасник (перший відповідач у справі) бере на себе зобов'язання по наданню послуг з приймання, зберігання та відвантаження пічного палива, яке належить ініціатору. Ініціатор угоди зобов'язався поставити на відповідальне зберігання учаснику пічне паливо в кількості 100000 літрів на умовах викладених у даному Договорі. Залогова вартість поставленого на зберігання пічного палива встановлюється із розрахунку 4,00 грн. за 1 літр (розділ 1 Договору зберігання).
Згідно розділу 2 Договору зберігання ініціатор здійснює поставку пічного палива партіями, залізничним (автомобільним) транспортом. Учасник організує приймання та зберігання пічного палива ініціатора. Обсяг прийнятого на зберігання пічного палива визначається згідно специфікації. Видача прийнятого на зберігання пічного палива здійснюється по документам ініціатора.
У розділі 6 Договору зберігання сторони домовились про те, що учасник несе повну матеріальну відповідальність за збереження та якість прийнятого на зберігання пічного палива. У випадку невиконання або неповного виконання зобов'язань, передбачених цим Договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства. Сторона, яка порушила умови даного Договору, відшкодовує другій стороні спричинені в результаті цього збитки.
На виконання умов Договору позивач передав першому відповідачу на зберігання пічне паливо в загальній кількості 39362 літри, що підтверджується накладними №111 від 01.11.2009 року в кількості 5100 літрів, №171 від 11.11.2009 року в кількості 10200 літрів, №147 від 01.07.2010 року в кількості 24062 літри.
Належність позивачу переданого на зберігання пічного палива підтверджується рахунками-фактурами, податковими накладними та товарно-транспортними накладними, згідно яких позивач придбав пічне паливо у ТВ "Агат-1".
По видатковій накладеній №ТВ-0000063 від 22.07.2010 року, згідно рахунку-фактури №ТВ-000057 від 05.07.20010 року позивач зняв зі зберігання та продав ТОВ "ТК Урожай" частину пічного палива в кількості 17000 літрів, отже на відповідальному зберіганні у першого відповідача залишилось 22362 літри пічного палива, яке належить позивачу.
03 квітня 2011 року між позивачем та другим відповідачем укладено Договір поруки №03-04-11, відповідно до якого поручитель (другий відповідач у справі) зобов'язався перед кредитором (позивач у справі) відповідати за виконання зобов'язання з повернення пічного палива (або оплати вартості пічного палива) відкритим акціонерним товариством "Йосипівське хлібоприймальне підприємство" (боржник) за договором зберігання від 20.08.2009 року. Кількість палива - 22362 л, вартість палива за заставною ціною - 89448,00 грн. (4 грн. за 1 літр).
Згідно п.2 Договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність разом з боржником перед кредитором за виконання зобов'язання з повернення пічного палива (оплати вартості пічного палива) за договором зберігання від 20.08.2009 року. Відповідальність поручителя обмежується вартістю палива 89448,00 грн. та кількістю палива 22362 л.
Відповідно до п.4 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язання з повернення пічного палива поручитель погашає заборгованість боржника на протязі одного календарного дня з дня заявлення вимоги кредитором.
16 червня 2011 року позивач направив першому відповідачу вимогу щодо повернення пічного палива, у якій вимагав на протязі 3 календарних днів повернути пічне паливо в кількості 22362 літри.
Перший відповідач відповіді на вимогу на надав, пічне паливо у встановлений строк не повернув.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.
Сторони спірних правовідносин є суб'єктами господарювання, зобов'язання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері зберігання.
Господарські договори між суб'єктами господарювання укладаються за правилами встановленими Цивільним Кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).
Так, згідно ст.294 ГК України товарним складом визнається організація, що здійснює зберігання товарів та надає пов'язані із зберіганням послуги на засадах підприємницької діяльності. Товарний склад є складом загального користування у разі якщо із закону, інших правових актів або виданого суб'єкту господарювання дозволу (ліцензії) випливає, що він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якого товароволодільця. Зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
Згідно ст.938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
Статтею 949 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі. Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.
Відповідно до ст.951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач передав на зберігання першому відповідачу пічне паливо, однак останній на вимогу позивача не повернув пічне паливо зі зберігання, тому позивач вправі вимагати стягнення збитків в сумі 89448,00 грн., які розраховані з врахуванням кількості неповернутого палива (22362 літри) та заставної ціни пічного палива, визначеної у договорі (4 грн. за 1 літр).
Згідно ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Договором поруки, який укладено між позивачем і другим відповідачем, встановлено, що поручитель несе солідарну відповідальність разом з боржником перед кредитором за виконання зобов'язання з повернення пічного палива (оплати вартості пічного палива) за договором зберігання від 20.08.2009 року. Відповідальність поручителя обмежується вартістю палива 89448,00 грн. та кількістю палива 22362 л.
З огляду на наведені норми законодавства та докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає доведеним право позивача вимагати солідарного стягнення з відповідачів 89448,00 грн. збитків, завданих позивачу втратою (нестачею), переданого на зберігання пічного палива.
Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 894,48,00 грн. витрати на оплату державного мита, 236,00 грн. витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, та 10000,00 грн. витрат на послуги адвоката, а всього: 11130,48 грн., по 5565,24 грн. з кожного відповідача окремо.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з відкритого акціонерного товариства "Йосипівське хлібоприймальне підприємство" (Кіровоградська область, Вільшанський район, с.Залізничне, вул.Світанкова, 5, ідентифікаційний код 00954691) та приватного підприємства "Торговельна компанія "Світ-Авто" (м.Черкаси, вул.Сумгаїтська, 14, кв.245, ідентифікаційний код 32796126) на користь приватного підприємства "Торговельна Компанія "ТВС" (м.Черкаси, вул.Хоменка, 14, ідентифікаційний код 33363314) - 89448,00 грн. збитків.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Йосипівське хлібоприймальне підприємство" (Кіровоградська область, Вільшанський район, с.Залізничне, вул.Світанкова, 5, ідентифікаційний код 00954691) на користь приватного підприємства "Торговельна Компанія "ТВС" (м.Черкаси, вул.Хоменка, 14, ідентифікаційний код 33363314) - 5565,24 грн. судових витрат.
Стягнути з приватного підприємства "Торговельна компанія "Світ-Авто" (м.Черкаси, вул.Сумгаїтська, 14, кв.245, ідентифікаційний код 32796126) на користь приватного підприємства "Торговельна Компанія "ТВС" (м.Черкаси, вул.Хоменка, 14, ідентифікаційний код 33363314) - 5565,24 грн. судових витрат.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.
СУДДЯ Н.М. Курченко
Повне рішення складено 12 вересня 2011 року.