29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"20" вересня 2011 р.Справа № 12/1356
За позовом: Малого підприємства "Спортек" м. Нетішин
до Відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції м. Нетішин
до Комунального торгово-виробничого підприємства „Міськторг” м. Нетішин
до Головного управління державного казначейства України в Хмельницькій області м. Хмельницький
про визнання незаконними дій та відшкодування шкоди.
Суддя Шпак В.О.
Представники сторін:
Позивача : Бондарчук К.Ю. - директор
Відповідача 1 : ОСОБА_1-за довіреністю від 30.12.2008р.
Відповідача 2 : не з'явився
Відповідача 3 : ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 11.01.2011р.
Рішення приймається 20.09.2011року, оскільки в засіданні оголошувалась перерва.
Суть спору: Мале підприємство „Спортек” м. Нетішин звернулось з позовом до Відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції м. Нетішин про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих порушенням майнових прав підприємств та організацій в розмірі 593 916 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що неправомірними діями органами ДВС підприємству було причинено шкоду в розмірі 170000 грн. А саме, під час виконання рішення суду про виселення, державним виконавцем було описано та вилучено майно ПП „Спортек”, яке було передано на зберігання Комунальному торгово-виробничому підприємству „Міськторг”. В подальшому вказане майно було втрачене.
Під час розгляду справи позивач неодноразово змінював позовні вимоги.
21.10.2009року ним було подано останню заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд:
1. Визнати незаконними дії державних виконавців державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції Хмельницької області щодо незавершення виконавчого провадження у встановлені законодавством строки, ненадіслання постанови про завершення виконавчого провадження МП „Спортек” та суду у встановлені терміни та бездіяльність щодо непередачі майна МП „Спортек” на зберігання зберігачеві в установленому законодавством порядку, що призвело до його втрати та спричинення тяжких наслідків юридичній особі, нескладання акту виявлення розтрати майна МП „Спортек” та не звернення з поданням до суду чи в органи прокуратури за місцем виконання рішення для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності;
2. Зобов'язати Головне управління державного казначейства України у Хмельницькій області, негайно, після набрання рішенням законної сили, виплатити Малому підприємству „Спортек” грошову суму в розмірі 581 814грн. 90коп. за шкоду, заподіяну державними виконавцями відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції Хмельницької області МП „Спортек” під час виконання рішення суду, сплачене державне мито та витрати за послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, у повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що неправомірними діями органами ДВС підприємству було причинено шкоду. А саме, під час виконання рішення суду про виселення, державним виконавцем було описано та вилучено майно ПП "Спортек", яке було передано на зберігання Комунальному торгово-виробничому підприємству "Міськторг". В подальшому вказане майно було втрачене.
Відділом ДВС подано відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що не погоджується з доводами позовної заяви виходячи з наступного.
25.01.2001 року державний виконавець Нетішинського міського відділу державної виконавчої служби приступив до примусового виконання наказу Арбітражного суду Хмельницької області №8/104-пр від 17.01.2001 року про виселення МП „Спортек” із приміщення площею 387кв.м. по пр-кту Незалежності 22, м. Нетішин та передачі зазначеного приміщення КП „Торговий центр” м. Нетішин.
При виселенні проводився опис майна, яке в подальшому було складене у орендоване приміщення, що підтверджується наявними в справі судовими рішеннями.
Так, з 2001 по 2003 рік МП „Спортек” оскаржувались дії державного виконавця по виселенню, неправильному опису майна, відшкодуванню вартості вивезеного майна в розмірі 450 000грн. та моральних в розмірі 50 000 грн. Однак, судами різних інстанцій (рішенням Славутського місцевого районного суду від 14.09.2001 року та ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 15.01.02 року) МП „Спортек” було відмовлено у задоволенні всіх скарг і позовних вимог.
Між Нетішинським міським відділом державної виконавчої служби та КТВП „Міськторг” м.Нетішин було укладено договір оренди нежитлового складського приміщення для зберігання арештованого майна №09/25.1.01 від 25.01.2001 року. Відповідно до п.5.1.1 орендодавець зобов'язувався забезпечити охорону території, будівлі в якій знаходиться орендоване приміщення.
З матеріалів справи вбачається, що боржнику неодноразово направлялися письмові пропозиції про отримання свого майна (копії наявні в матеріалах справи), але вони були проігноровані.
Твердження позивача про те, що виконавче провадження не могло бути завершене так, як арешт з майна не було знято протягом восьми років не відповідає дійсності, та базується виключно на припущеннях позивача, а також повністю спростовується рішенням Славутського місцевого районного суду від 14.09.2001 року, а саме „Згідно із ст.79 ЗУ „Про виконавче провадження” виселення МП „Спортек” з приміщення „КП „Торговий центр” здійснювалося у присутності понятих за сприянням органів внутрішніх справ з обов'язковим описом майна державним виконавцем, про що був складений акт опису майна”. ”Оскільки виконання рішення здійснювалось за відсутності боржника, державний виконавець згідно із ст.79 Закону "Про виконавче провадження" поряд із описом майна провів його оцінку в порядку, визначеномуст.57 даного Закону, тобто за ринковими цінами, що діяли на день проведення оцінки”.
На даний час у відділі ДВС збереглися лише окремі документи, які предмету позову у зв'язку із тим, що з моменту виселення пройшло більше восьми років. Виконавче провадження було знищене в грудні 2006 року, а тому не можливо об'єктивно встановити обставини справи. Так, не можна однозначно стверджувати про неповернення МП „Спортек” описаного та арештованого під час виселення майна, оскільки у знищеному виконавчому провадженні могли бути наявні документи про його повернення власнику.
Відповідно до п.6 ст.80 ГПК України Господарський суд припиняє провадження по справі якщо підприємство чи організацію, які є сторонами - ліквідовано.
Нетішинський міський відділ державної виконавчої служби (інд. код юридичної особи 25978646 ), який проводив виконавчі дії по виконанню рішення суду і є стороною по справі було ліквідовано 30.12.2005 року.
30.03.2007 р. було створено відділ державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції (інд. код юридичної особи 34786565), який не є правонаступником ліквідованого відділу.
У позовній заяві відсутні будь-які розрахунки визначення суми стягнення та неможливо встановити, що вимагає стягнути позивач збитки чи шкоду.
Так, відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи не є абстрактними, а реальними, тобто дійсно могли би ним бути одержані, з урахуванням конкретних особливостей діяльності відповідача.
Однак, доказів на підтвердження того, що пред'явлена до стягнення сума є збитками, позивач не надав.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає складові елементи: протиправна поведінка особи, шкідливий результат, причинний зв'язок та вина особи, яка заподіяла шкоду.
Таким чином, за відсутності всіх елементів складу правопорушення, яке встановлює відповідну відповідальність, суди дійшли неправильного висновку про наявність підстав для покладення на орган державної виконавчої служби відповідальності у вигляді зобов'язання відшкодувати майнову шкоду.
Додатково звертає увагу суду на сплив терміну для пред'явлення до відділу ДВС будь-яких майнових вимог. Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Зважаючи на те, що про можливе порушення свого права позивач довідався ще 2001 року відділ ДВС Нетішинського міського управління юстиції просить підчас винесення рішення по даній справі також застосувати сплив позовної давності до вимоги про відшкодування шкоди за неповернене майно МП „Спортек”.
В зв'язку з вищевикладеним, просить суд у позові відмовити.
Відповідач - Головне управління Державного казначейства України у Хмельницькій області проти позову заперечує та повідомляє наступне.
Так, відповідно до ст. 56 Конституції України передбачена можливість відшкодування шкоди за рахунок держави, у разі заподіяння її незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування чи їх посадових осіб при здійсненні своїх повноважень.
При цьому, Державне казначейство України та його органи є юридичними особами і тому відповідають лише за виконання своїх обов'язків, та не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави та інших державних органів (ч.2 ст. 176 ЦК України).
Даний факт вказує на те, що жодним законодавчим актом, нормативно-правовим актом не передбачено покладення відповідальності на Державне казначейство за дії інших органів державної влади, їх посадових осіб та держави в цілому.
Орган Державного казначейства не може бути належним відповідачем по справі, оскільки належними сторонами в господарському процесі є лише ті особи, які перебували в матеріальних відносинах між собою до подання позову до суду. Даний висновок підтверджується і думкою колегії Житомирського апеляційного господарського суду (постанова по справі №14/8/3707 від 22.01.2008 року), а також і колегія Вищого господарського суду України (постанова від 17.04.2008 р.), де вказано, що орган Державного казначейства не уповноважений представляти інтереси держави у спірних правовідносинах.
Приймаючи рішення щодо стягнення збитків, варто звернути увагу на норму ст.86 Закону України „Про виконавче провадження" згідно якої збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Саме тому, для застосування відповідальності необхідна наявність 4 елементів правопорушення: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) особи, яка заподіяла шкоду, безпосередньо шкода, причинний зв'язок між такими діями та шкодою та вина особи, яка заподіяла шкоду. Тільки наявність вказаних чотирьох елементів є підставою для притягнення до відповідальності. При винесенні рішення суду необхідно врахувати, що відсутність хоча б одного зі складових правопорушення унеможливлює відшкодування шкоди.
Крім того, ст.1173 та 1174 ЦК України вказує, що шкода, заподіяна незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується державою, у встановленому законом порядку.
Законодавець пов'язує можливість відшкодування шкоди, за обставин, на які посилається позивач, з існуванням нормативного документу, який би встановлював умови та порядок відшкодування такої шкоди. На сьогодні такий закон не прийнято та чітко не передбачено порядок та безпосередньо кошти, з яких має бути здійснено таке відшкодування, що ще раз підтверджує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Підставою для такого відшкодування є незаконність дій відповідного органу чи його бездіяльність.
Необхідність доведення бездіяльності органів державної влади повинна здійснюватися у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Такі висновки відповідають і правовій позиції Верховного Суду України, викладені в постанові Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 25.10.2005 року у справі №32/421, згідно якої неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись відповідним рішенням суду.
Матеріали справи вказують, що позивачі неодноразово зверталися до суду щодо дій державного виконавця, але не має жодного рішення, яке б визнавало такі дії органу виконавчої влади незаконними.
Крім того, вимога позивача щодо стягнення шкоди саме з Головного управління ДКУ у Хмельницькій області жодним чином не підтверджена нормами чинного законодавства.
Таким чином, аналіз норм чинного законодавства дає можливість зробити висновок, що позивачем не надано жодної підстави та правового обґрунтування щодо можливості відшкодування шкоди з органів Державного казначейства.
Просить суд у позові відмовити.
Відповідач (Комунальне торгово-виробниче підприємство „Міськторг” м. Нетішин) у відзиві повідомив, що згідно рішення тридцять третьої сесії Нетішинської міської ради V скликання від 8 липня 2008 року №8, комунальне торгово-виробниче підприємство „Міськторг” знаходиться в стадії ліквідації. За документами, які обліковуються КТВП „Міськторг” станом на 08.08.2008 року, відсутні будь-які дані та відомості про майно МП „Спортек”, будь-які будівлі, де могло б знаходитись майно МП „Спортек”.
Окрім того, ліквідаційна комісія звертає увагу на сплив строку позовної давності за пред'явленням до КТВП „Міськторг” будь-яких майнових вимог.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
12 січня 2001року арбітражним судом Хмельницької області було прийнято рішення по справі №8/104-пр про виселення Малого підприємства „Спортек” з приміщення площею 387кв.м. розташованого за адресою м. Нетішин, пр-т Незалежності, 22.
На виконання вказаного рішення судом видано наказ на примусове виконання рішення суду.
25.01.2001 року державний виконавець Нетішинського міського відділу державної виконавчої служби приступив до примусового виконання наказу Арбітражного суду Хмельницької області №8/104-пр від 17.01.2001 року про виселення МП „Спортек” із приміщення площею 387кв.м. по пр-кту Незалежності 22, м. Нетішин та передачі зазначеного приміщення КП „Торговий центр” м. Нетішин.
Відповідно до копії наявного в матеріалах справи акту опису і арешту майна від 26.01.2001р. державним виконавцем Боднаром А.А. та державним виконавцем Гордійчуком С.М. відділу ДВС Нетішинського міського управління юстиції по примусовому виконанні наказів арбітражного суду Хмельницької області № 2/1492 від 09.11.2000р. та № 8/104-пр від 17.01.2001р. в присутності понятих проведено опис майна, що належить боржнику, на описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користування ним (заборона відчуження, пошкодження і розтрати описаного майна). В акті опису також зазначено, що описане майно прийняв на зберігання КВТП „Міськторг” по договору зберігання.
25.01.2001р. між комунальним торгово - виробничим підприємством „Міськторг” та відділом ДВС Нетішинського міського управління юстиції укладено договір № 09/25.1.01 оренди нежитлового приміщення.
Предметом договору є оренда окремо визначеного майна, нежитлового приміщення на Піонерній базі. КТВП „Міськторг” надав, а відділ ДВС прийняв в оренду нежитлове приміщення площею 20 кв.м, розташоване за адресою „Піонерна база” з метою використання його під склад (п.п. 1.1., 1.2 договору).
Відповідно до п. 5.1.1. договору, Орендодавець зобов'язався передати Орендарю в оренду приміщення, згідно п. 1.2. розділу 1 цього договору за актом приймання - передачі майна, який підписується одночасно з договором оренди, забезпечити охорону території будівлі, в якій знаходиться орендоване приміщення. Термін дії цього договору починається за згодою сторін від 25 січня 2001 року та закінчується 25 січня 2001 року.
В судовому засіданні представник відділу ДВС пояснив, що вказаний договір укладався з метою оренди приміщення для зберігання майна, яке було описане у МП „Спортек”.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до приписів статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Ця стаття визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками, а також вина особи, яка завдала збитків. Відсутність будь-якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України встановлено, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
За умовами даного делікту відповідальність органу державної влади настає у випадку незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкода), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою. При цьому, відшкодування шкоди здійснюється державою незалежно від її вини, якщо саме її орган здійснив протиправну поведінку, прийнявши незаконне рішення або здійснивши незаконну дію.
Під час розгляду справи було встановлено, що у 2001 Бондарчук К.Ю. (як директор МП „Спортек”) зверталась з позовом до відділу ДВС Нетішинського міського районного управління юстиції про оскарження дій державного виконавця по виселенню, неправильному опису майна, відшкодуванню вартості вивезеного майна в розмірі 450 000грн. та моральних в розмірі 50 000 грн.
Рішенням Славутського місцевого районного суду від 14.09.2001 року в позові було відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 15.01.02 року вказане рішення суду залишено без змін.
В рішеннях судів було встановлено, що державні виконавці відділу ДВС діяли відповідно до положень Закону України „Про виконавче провадження”, тобто вчиняли усі виконавчі дії необхідні для виконання рішення суд у межах і спосіб передбачені законом.
Постановами Нетішинського МВ УМВС України в Хмельницькій області від 14.08.2009р., від 10.11.2009р., 26.12.2009р., 02.02.2010р. було відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту розкрадання майна МП „Спортек”.
Під час розгляду справи представник відділу ДВС повідомив у судовому засіданні, що майно передавалось на зберігання КТВП „Міськторг”, яке знаходиться в приміщеннях відповідача.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30 серпня 2010 року у справі №8/621-10 в позові Відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції до Комунального торгово-виробничого підприємства „Міськторг”, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вектор”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача-Малого підприємства „Спортек” про зобов'язання не чинити перешкод та витребування майна - відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2011р. вказане рішення залишено без змін.
Вирішуючи вказаний спір суд приймає до уваги те, що при розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій державних виконавців при виконанні судового рішення, слід враховувати, що згідно зі статтею 85 Закону України „Про виконавче провадження” на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду. Отже, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування.
МП „Спортек”, як юридична особа, дії відділу ДВС Нетішинського міського управління юстиції не оскаржувало.
Господарським судом встановлено, що позивач не довів заподіяння йому втрат майнового характеру, як невідворотного результату в результаті незаконних дій відповідачів та наявності причинного зв'язку між понесеними ним втратами та діями відповідачів.
З огляду на викладене в позові МП „Спортек” належить відмовити.
Стосовно заяви представника відділу ДВС про застосування до вимог позивача строку позовної давності, суд зазначає, що в силу ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Оскільки, позивачем не було доведено порушення відповідачами своїми діями його права, тому суд не застосовує строк позовної давності.
Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України покласти на позивача.
Керуючись ст. ст.44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
В позові Малого підприємства „Спортек” м. Нетішин відмовити.
Суддя В.О. Шпак
Віддруковано 5 примірників: 1 -позивачу; 2,3,4 -відповідачам; 5 -до справи.
Повний текст рішення складено 26.09.2011р.