29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"21" вересня 2011 р.Справа № 16/5025/1125/11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна), м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комбікормовий завод”, м. Старокостянтинів
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Приватного підприємства „Рускус”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 3 251 256,80 грн. вартості зерна
Головуючий суддя В.В. Магера
суддя О.Д. Вибодовський
суддя С.В. Заверуха
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю №22/А від 29.08.2011р.
від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 22.08.2011р.
від третьої особи: не з'явився
Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 3 251 256,80 грн. вартості зерна ріпаку, переданого відповідачу на зберігання відповідно до договору №14 від 27.07.2010 р.
У письмовому поясненні позивач повідомив суд про наступне: за умовами договору № 14 про приймання, очистку, сушку, зберігання та відвантаження зерна від 27.07.2010 р., Позивач як Поклажодавець передав Відповідачу як Зерновому складу на зберігання 699,195 тон ріпаку 1 класу, що підтверджується складською квитанцією на зерно № 72 від 27.07.2010 р. (серія АТ № 366804), виписаною Відповідачем.
Витяг №2051 від 19.05.2011 року з Реєстру складських документів на зерно засвідчує, що Позивач зберігає 699,195 тонн ріпаку першого класу на ТОВ „Комбікормовий завод” згідно договору складського зберігання від 27.07.10 р.
Таким чином, за твердження позивача, вказана складська квитанція на зерно є чинною і не погашена, і відповідно зобов'язання зернового складу видати це зерно Поклажодавцю зберігаються.
Зазначене зерно було належним чином відповідно до норм діючого законодавства України придбане Позивачем у ПП „Рускус” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Романовського, б. 80, код ЄДРПОУ 36960542) за договором № 519/1-54617 від 26.07.2010 року на умовах ЕХ/Л/ - „франко-склад” ТОВ „Комбікормовий завод”. Позивач повністю оплатив вартість поставленого ріпаку 1 класу, перерахувавши грошові кошти у сумі 2 426 209,45 гривень з ПДВ 20 % на підставі виставленого ПП „Рускус” рахунку №5180 від 27.07.2010 року прямим банківським переводом на розрахунковий рахунок ПП „Рускус”. Оплата підтверджується платіжним дорученням № 200380 від 28.07.2010 року.
Згідно ст.35 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні” зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Відповідач своїх зобов'язань за Договором та законом не виконав і відвантаження ріпаку 1 класу 699,195 тон не здійснив.
Пункт 2.2 Договору передбачає обов'язок Відповідача відвантажити сільськогосподарську продукцію Позивачу (Поклажодавцю) по пред'явленню письмової вимоги та необхідних документів. 09.08.2010 року Позивач направив Відповідачу лист вих. 39 про відвантаження 699,195 тон ріпаку 1 класу на залізничний транспорт у період з 09.08.2010 року по 15.08.2010 року.
У відповідь на одержаний лист Відповідач зазначив, що згідно Постанови Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області від 06.08.2010 року зерно ріпаку в кількості 699,195 тон, яке було придбане Позивачем у ПП „Рускус” та передане на зберігання ТОВ „Комбікормовий завод”, прилучене до кримінальної справи № 15/4054 як речовий доказ та на нього накладено заборону на його видачу зі складу та будь-яке відчуження (вих.№79 від 09.08.2010 року).
З метою перевірити чи належне позивачеві майно все ще знаходиться у Відповідача, Позивач направив запит в Хмельницьку обласну державну хлібну інспекції із проханням здійснити перевірку якісних та кількісних показників належного Позивачеві ріпаку першого класу, що перебував на зберіганні у ТОВ „Комбікормовий завод”.
16.05.2011 р. Хмельницька обласна державна хлібна інспекція направила відповідь на запит Позивача, у якій вказано, що насіння ріпаку, яке зберігалось на ТОВ „Комбікормовий завод” було реалізоване з порушенням вимог чинного законодавства (копія додається).
Отже, відповідач не лише не виконав свого зобов'язання перед Позивачем, в частині повернення зерна за першою вимогою володільця складського документа, але й порушив майнові права Позивача, неправомірно реалізувавши належне останньому зерно.
Відповідно до ст.950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Відповідно до ст.951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем. У разі втрати (нестачі) речі, збитки відшкодовуються у розмірі її вартості.
Відповідно до ч.3 ст.623 ЦК України, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.4.2. Договору Відповідач несе відповідальність за кількісне і якісне зберігання зерна. У разі виявлення нестачі зерна Відповідач негайно здійснює його заміну за власний рахунок або відшкодовує його вартість.
Проте, незважаючи на наведене вище положення Договору, Відповідач не здійснив жодних дій для відновлення порушеного майнового права Позивача.
Тому, посилаючись на викладені у письмовому поясненні по справі, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Крім того, представником позивача в судовому засіданні 21.09.2011 р. надано для огляду оригінал складської квитанції на зерно №72 від 27 липня 2010 року (серія АТ № 366804). Даний оригінал оглянуто судом та учасниками судового засідання.
Представник відповідача в судове засідання 21.09.2011р. прибув, у письмовому відзиві від 21.09.2011р. проти позову заперечив, посилаючись на наступне: постановою слідчого СВ Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області від 06.08.2010 року зерно ріпаку в кількості 699,195 тон, яке було придбане позивачем у ПП „Рускус” та передане на зберігання відповідачу, долучено до кримінальної справи №15/4054 як речовий доказ із передачею відповідачу на зберігання, та на нього накладено заборону па його видачу зі складу та будь-яке відчуження.
Тому, вважає, що відповідач з моменту отримання згідно із вищезазначеною постановою від 06.08.2011р. у спірного майна (зерна ріпаку) став його законним володільцем згідно ст.79 Кримінально-процесуального кодексу України, яка передбачає правові підстави зберігання речових доказів у кримінальній справі.
Повідомив, що 16.05.2011р. Хмельницькою обласною державною хлібною інспекцією надано письмову відповідь на запит позивача, у якій вказано., що насіння ріпаку, яке зберігалося відповідачем, було реалізоване з порушенням вимог чинного законодавства (копія листа наявна в матеріалах справи).
Вважає, що дане твердження Хмельницької обласної державної хлібної інспекції не відповідає дійсності, відповідачем не здійснювалась реалізація зерна ріпаку, оскільки вирішення даного питання про речові докази необхідно проводити із врахуванням приписів ст.ст.80, 81 Кримінально-процесуального кодексу України.
Згідно ст. 80 КПК України, у випадку, коли виникає спір про право власності на предмети, які є речовими доказами, вони зберігаються поки набере законної сили рішення суду, винесене по даному спору в порядку цивільного судочинства.
Вважає при цьому, в судовому порядку спір про право власності на вищевказане зерно ріпаку (що є речовим доказом у кримінальній справі) не розглядався, зокрема й з ініціативи позивача також (позивач законним володільцем спірного майна судом не визнавався).
Також, позивачем правомірність постанови слідчого у кримінальній справі про визнання зерна ріпаку речовим доказом не оскаржувалась, клопотання про передачу спірного майна йому на зберігання в ході розслідування кримінальної справи не заявлялось,
Тому вважає, що у позивача відсутні правові підстави для вимоги про повернення майна з чужого незаконного володіння, а відповідно й підстав вимагати відшкодування збитків, завданих внаслідок втрати, нестачі чи пошкодження зерна.
За таких обставин, просить суд відмовити позивачу в позові.
Представник третьої особи в засідання суду не з'явився, витребуваних судом доказів не подав, про причини неявки не повідомив.
Відповідачем 05.09.2011р. на адресу суду подано письмове клопотання, згідно якого відповідач повідомив, що за умовами договору позивач як поклажодавець передав відповідачу як зерновому складу на зберігання 699,195 тон ріпаку 1 класу, що підтверджується складською квитанцією на зерно № 72 від 27 липня 2010 року (серія АТ № 366804), виписано відповідачем.
До позовної заяви було прикріплено копію складської квитанції на зерно №72 від 27 липня 2010 року (серія АТ № 366804), проте у відповідача виникають сумніви відносно підпису керівника ТОВ „Комбікормовий завод”, так як на місці керівника ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_4 підписи проставлені однією (невідомою) особою.
У зв'язку із цим, відповідач вважає, що є необхідність провести почеркознавчу експертизу підписів, проставлених на складській квитанції на зерно №72 від 27.07.2010р. серія АТ №366804.
За таких обставин, відповідач просить суд в порядку ст.ст. 22, 28, 41, 79 ГПК України прийняти до розгляду клопотання про призначення судової експертизи та призначити судово-почеркознавчу експертизу складської квитанції на зерно № 72 від 27 липня 2010 року (серія АТ № 366804), проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз м. Київ.
До клопотання долучено перелік питань, які необхідно поставити на вирішення експерту.
Представник позивача в судовому засіданні проти призначення експертизи заперечує, зазначаючи, що докази отримання відповідачем ріпаку на зберігання підтверджується не тільки складською квитанцією, а іншими наявними у справі доказами. Оригінал квитанції ним подано для огляду в судовому засіданні. Тому в задоволенні клопотань про призначення експертизи заперечує.
Суд, оцінивши подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі та направлення на експертизу, приймає до уваги наступне:
Із врахуванням ч.1 ст.41 ГПК України, призначення судової експертизи є доцільно обґрунтованим для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.
Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Натомість, відповідачем не наведено обґрунтувань доцільності призначення судової почеркознавчої експертизи на відповідність підписів посадових осіб на складській квитанції на зерно №72 від 27 липня 2010 року серія АТ №366804.
Також суду не надано відповідних зразків підписів посадових осіб для проведення почеркознавчої експертизи, не надано доказів що підтверджують невідповідність підписів посадових осіб відповідача на зазначеній складській квитанції із врахувань вимог, які передбачені Інструкцією „Про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень”, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. №53/5.
При цьому, факт передачі ріпаку відповідачу підтверджено, крім складської квитанції, також іншими, наявними у справі доказами.
За таких обставин, у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи суд вважає за необхідне відмовити.
Відповідачем подано письмове клопотання від 05.09.2011р. про витребування у позивача оригіналу складської квитанції №72 від 27.07.2010р. для проведення судової експертизи. Зважаючи на те, що оригінал квитанції №72 від 27.07.2010р. було подано суду для огляду, копія якої долучена до матеріалів справи, суд не вбачає підстав для повторного витребування останньої. Відтак, дане клопотання відповідача про витребування додаткових доказів судом відхиляється.
Відповідачем також було подано заяву від 05.09.2011р., відповідно до якої просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ТОВ „Інтер-Случ” Старокостянтинівський район с. Веснянка.
Обґрунтовуючи подану заяву, відповідач посилається на те, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2010 року по справі № 18/264-10 було вирішено розірвати договір купівлі-продажу, укладений 23.07.2010 р. між СТОВ „ІНТЕР-СЛУЧ” та ПП „Рускус”, також зобов'язати ТОВ „Комбікормовий завод” здійснити переоформлення ріпаку насипом у кількості 339,320 метричних тонн на СТОВ „ІНТЕР-СЛУЧ”.
Представник позивача в судовому засіданні проти даного клопотання заперечив, вказавши, що ТОВ „Інтер-Случ” ніякого відношення до справи не має, а рішення у справі ніяким чином на його права і обов'язки не вплине, оскільки предмет позову стосується лише господарської угоди між сторонами.
Суд вважає, що заява про залучення третьої особи - СТОВ „ІНТЕР-СЛУЧ” не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне:
Згідно ч.1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.
Зважаючи на те, що відповідачем не доведено та не надано відповідних доказів на підтвердження того, яким чином рішення по даному спору може вплинути на права та обов'язки ТОВ „Інтер-Случ”, дане клопотання суд вважає безпідставним та немотивованим, відтак підстави для його задоволення відсутні.
Крім того, відповідач в засіданні суду 21.09.2011р. подав суду письмову заяву в порядку ст.ст.22, 79 ГПК України, згідно якої просить зупинити провадження у даній справі та направити матеріали справи до правоохоронних органів для дослідження складської квитанції №72 на предмет відповідності чинному законодавству.
Обґрунтовуючи подану заяву про зупинення, відповідач повідомив, що постановою слідчого СВ Старокостянтинівського РВ УМВС від 06.08.2010р. зерно ріпаку в кількості 699 195 кг долучено до кримінальної справи №15/4054 як речовий доказ та передано на зберігання ТОВ „Комбікормовий завод”, м.Старокостянтинів.
Представник позивача не заперечив проти зупинення провадження у даній справі та направлення матеріалів до правоохоронних органів.
Судом враховується, що відповідно до п.2 ч.2 ст.79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає за необхідне направити матеріали справи до прокуратури для організації проведення перевірки, оскільки в діях посадових осіб щодо приймання-передачі ріпаку можливі ознаки злочину, передбаченого Кримінальним Кодексом України та докази, які будуть зібрані прокуратурою, матимуть доказове значення при вирішені даного господарського спору.
За таких обставин, провадження у справі №16/5025/1125/11 підлягає зупиненню у відповідності до вимог п.2 ч.2 ст.79 ГПК України, а матеріали даної господарської справи направленню в прокуратуру Старокостянтинівського району для проведення перевірки та прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України.
Керуючись ст.ст. 22. 27, 41, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, СУД -
Письмові клопотання відповідача від 05.09.2011р. про призначення судової почеркознавчої експертизи, про витребування додаткових доказів та про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - СТОВ „ІНТЕР-СЛУЧ” - відхилити.
Заяву відповідача від 21.09.2011р. про зупинення провадження у справі №16/5025/1125/11 та направлення матеріалів справи до слідчих органів задовольнити.
Провадження у справі №16/5025/1125/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна), м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комбікормовий завод”, м. Старокостянтинів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Приватного підприємства „Рускус”, м. Дніпропетровськ про стягнення 3 251 256,80 грн. вартості зерна, зупинити.
Матеріали справи для організації перевірки та прийняття рішення в порядку ст.97 Кримінально-процесуального кодексу України надіслати в прокуратуру Старокостянтинівського району (м.Старокостянтинів, вул. К.Острозького,41).
Після проведення перевірки, матеріали справи №16/5025/1125/11 разом із результатами проведеної перевірки повернути господарському суду Хмельницької області.
Головуючий суддя В.В. Магера
суддя О.Д. Вибодовський
суддя С.В. Заверуха
Віддрук. 5 прим.:
1-до матеріалів справи;
2-позивачу;
3- відповідачу;
4-третій особі
5- в прокуратуру Старокостянтинівського району
< Дата >