22 вересня 2011 року справа № 5020-1162/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-1162/2011
за позовом Прокурора Нахімовського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства Севастопольської міської Ради “Аррікон”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум”
про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 215 616,30 грн,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, начальник юридичного відділу, довіреність №1-Д від 04.01.2011;
відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 15.01.2009.
прокурор - Радулов А.Д., посвідчення НОМЕР_1 від 09.03.2011;
Суть спору:
26.07.2011 Прокурор Нахімовського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Комунального підприємства Севастопольської міської Ради “Аррікон” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” про стягнення заборгованості з орендної плати за період з січня 2007 року по червень 2011 року у розмірі 215 616,30 грн, у тому числі основного боргу -162 192,83 грн, штрафу -53 423,30 грн.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 28.07.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 11.08.2011.
У судовому засіданні 11.08.2011 оголошувалась перерва до 06.09.2011.
У судовому засіданні 22.09.2011 від представника позивача надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 142534,29грн, у тому числі основного боргу - 89 110,99 грн, штрафу -53 423,30 грн (арк.с.81).
Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України подав суду відзив на позовну заяву, позовні вимоги визнав в частині суми основного боргу з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, проти задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу заперечує (арк.с.32-33).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення учасників процесу,
29.06.2006 між Територіальною громадою м. Севастополя в особі Севастопольської міської ради, від імені якої діяв власник комунального майна на праві оперативного управління -комунальне підприємство Севастопольської міської Ради „Аррікон” (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Максимум” (Орендар) укладений договір оренди нерухомого майна №114-06 (далі -Договір) /арк. с. 7-8, 11/, який є новою редакцією договору №114-06 від 10.04.2006. Строк дії Договору встановлений до 04.02.2013 (арк.с.20).
Договір посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Усенко Т.Т. та зареєстрований в реєстрі за №2020.
Згідно з пунктом 1.1 Договору, з метою ефективного використання комунального майна Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду майно -нежитлові приміщення 1-2, 1-3, загальною площею 163,40 м2 в житловому будинку літ. „А” склад № 10, навіс літ. „а6”, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Соловйова, 10, та знаходяться на балансі Комунального підприємства Севастопольської міської Ради „Аррікон”. Цільове призначення об'єкта оренди -розміщення складу.
Факт передачі приміщення підтверджується актом прийому-передачі вказаного майна від 29.06.2006 (арк.с. 10).
04.02.2007, 21.05.2007, 27.02.2008 сторонами підписані відповідні протоколи погодження змін до Договору /арк.с. 15-16, 18-21/, а 22.06.2007 -укладено Додатковий договір /арк.с.13/.
Відповідно до пунктів 3.1-3.3 Договору (в редакції Додаткового договору від 22.06.2007), розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007; орендна плата складає 5795,50 грн. з ПДВ за місяць оренди (із застосуванням індексів інфляції станом на січень 2007 року) та технічне обслуговування: 163,40*0,06=9,80 грн. (в тому числі ПДВ) і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця з 01 січня 2007 року; розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.
Пунктом 4.4 Договору встановлений обов'язок Орендаря своєчасно вносити орендну плату та інші платежі, пов'язані з користуванням об'єктом оренди.
Як зазначив прокурор, зобов'язання щодо оплати оренди відповідач виконував неналежним чином, у зв'язку з чим за період з січня 2007 року по червень 2011 року за ним склалась заборгованість в сумі 162 192,83 грн.
Оскільки зазначене є порушенням положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та завдає шкоду економічним інтересам держави, дана обставина обумовила звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до господарського суду з відповідними вимогами.
У судовому засіданні 22.09.2011 від представника позивача надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 142534,29грн, у тому числі основного боргу - 89 110,99 грн, штрафу -53 423,30 грн (арк.с.81). Прокурор не заперечує проти зменшення розміру позовних вимог.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, заслухавши пояснення учасників процесу та беручи до уваги зменшення позивачем розміру позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.
Договір недійсним не визнаний та за своєю правовою природою і ознаками є договором оренди нерухомого майна.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).
Статтями 10, 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.
Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьої статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та частиною третьої статті 285 Господарського кодексу України.
Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено вище, пунктом 3.2 Договору встановлений строк виконання Орендарем зобов'язання щодо внесення орендної плати -не пізніше 20 числа поточного місяця.
У відповідача за період з серпня 2010 року по червень 2011 року утворилася заборгованість по орендній платі в сумі 89 110,99 грн.
Відповідач не подав суду доказів сплати заборгованості у розмірі 89 110,99 грн, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи те, що своєчасне внесення орендної плати за користування майном є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку, що на момент вирішення спору у суді, відповідач має заборгованість в розмірі 89 110,99 грн.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Прокурор та позивач також просять стягнути з відповідача штраф у п'ятикратному розмірі місячної орендної плати за неналежне виконання відповідачем обов'язків за Договором у розмірі 53 423,30 грн.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Пунктом 6.2 Договору сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за договором оренди вони несуть відповідальність, передбачену законодавством України -штраф у п'ятикратному розмірі місячної орендної плати.
Оскільки Договором не визначено, з якого розміру місячної орендної плати слід виходити при розрахунку суми штрафу, передбаченого пунктом 6.2 цього Договору, то суд визнає розрахунок штрафу позивача в сумі 53 423,30 грн., виходячи з розміру орендної плати за червень 2011 року /арк.с. 5-6/: 10 684,66 грн. х 5, та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись статтями 33, 34, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (ідентифікаційний код 31005009, вул. М. Музики, 58, кв. 74, м. Севастополь, 99029) на користь комунального підприємства Севастопольської міської ради „Аррікон” (ідентифікаційний код 20711909, вул. Адмірала Октябрьського, 8 кв. 2, м.Севастополь, 99011) заборгованість з орендної плати за договором оренди №114-06 від 29.06.2006 у розмірі 142 534,29грн, у тому числі основної борг -89 110,99 грн, штраф -53 423,30 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (ідентифікаційний код 31005009, вул. М. Музики, 58, кв. 74, м. Севастополь, 99029) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, п/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополі, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 1 425,34грн.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (ідентифікаційний код 31005009, вул. М. Музики, 58, кв. 74, м. Севастополь, 99029) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, п/р 31212264700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополі, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.А. Харченко
Рішення оформлено відповідно
до вимог статті 84 ГПК України
і підписано 27.09.2011.