ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 27/14319.09.11
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Геліком ЛВ»
до1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф»
2) Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»
провизнання недійсним договору № 39/120 від 26.11.2010 року
Суддя Дідиченко М. А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
від позивача:ОСОБА_1 -представник за довіреністю від 29.06.2011 року;
від відповідача:1) ОСОБА_2 -представник за довіреністю від 28.12.2010 року;
2) ОСОБА_3 -представник за довіреністю від 11.03.2010 року
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліком ЛВ»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф»та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»про визнання недійсним договору №39/120 від 26.11.2010 року укладеного між ТОВ «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф»та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що особливості діяльності пайового інвестиційного фонду визначаються його регламентом, який повинен містити відомості про напрями інвестицій. У ст. 30 Закону України «Про інститути спільного інвестування»передбачені певні обмеження діяльності компанії з управління активами, в тому числі щодо набуття за рахунок активів ІСІ майна та цінних паперів, що не передбачені інвестиційною декларацією ІСІ. Пунктом 4 інвестиційної декларації Пайового венчурного інвестиційного фонду «Аква»недиверсифікованого виду закритого типу ТОВ «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф»такого виду інвестиційної діяльності, як викуп боргових зобов'язань не передбачено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 25.07.2011 року.
У судове засідання 25.07.2011 року представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду від 04.07.2011 року не виконав, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 25.07.2011 року подав частково витребувані судом докази та письмовий відзив на позов. Крім того, відповідач 1 заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.
Представник відповідача 2 у судове засідання 25.07.2011 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 04.07.2011 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Згідно з ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане відповідачем 1 клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2011 року відкладено розгляд справи до 06.09.2011 року.
Представник позивача у судовому засіданні 06.09.2011 року подав документи витребуванні ухвалою суду та заявив клопотання про витребування доказів, а саме зобов'язати Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку висловити свою позицію чи є правомірним набуття компаніями з управління активами прав нового кредитора внаслідок укладення договорів про відступлення права вимоги.
Позивач доказів відмови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у наданні пояснень щодо правомірності набуття компаніями з управління активами прав нового кредитора внаслідок укладення договорів про відступлення права вимоги суду не надав.
За таких обставин, суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні 06.09.2011 року надав докази витребувані ухвалою суду та заперечував проти задоволення позовних вимог.
Представник відповідача 2 у судове засідання 06.09.2011 року не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2011 року відкладено розгляд справи до 19.09.2011 року.
Представник позивача у судовому засіданні 19.09.2011 року підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.
Представники відповідачів у судовому засіданні 19.09.2011 року заперечували проти позовних вимог та поросили суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
14.03.2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Українка Київської області»(надалі -банк, відповідач 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф»(надалі -позичальник, відповідач 1) був укладений кредитний договір № 66/07 (надалі -кредитний договір).
За умовами кредитного договору банк надав ТОВ «Геліком ЛВ»грошові кошти у сумі 14 500 000, 00 грн. з терміном повернення кредиту -не пізніше 25.03.2012 року.
Правонаступником Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», що підтверджується п. 1 наявного в матеріалах справи статуту ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», погодженого Національним банком України від 21.05.2010 року.
26.11.2010 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(надалі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф»(надалі -новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 39/120, відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору, належне первісному кредитору право вимоги за кредитним договором №с 66/7 від 14.03.2007 року разом із договорами про внесення змін до нього.
Відповідно до п. 1.3 договору відступлення права вимоги до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного та реального виконання наступних обов'язків:
- повернення грошових коштів в розмірі 14 096 566, 61 грн. отриманих боржником згідно кредитного договору, укладеного між первісним кредитором та боржником;
- повернення нарахованих станом на дату укладання цього договору, процентів за користування кредитом згідно кредитного договору в сумі 870 587, 50 грн.;
- сплати неустойки в формі та в розмірах, що визначена в кредитному договорі;
- інших обов'язків, встановлених кредитним договором.
Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач зазначає, що правовий статус відповідача 1 відрізняється від звичайних господарських товариств і його повноваження мають реалізуватись з врахуванням Закону України «Про інститути спільного інвестування». В спірному договорі визначено, що відповідач 1 діє за рахунок активів пайового венчурного інвестиційного фонду «Аква». При цьому, згідно ст. 22 зазначеного Закону кошти такого фонду є коштами, які належать інвесторам на праві спільної часткової власності та лише перебувають в управлінні відповідача 1. Статтею 30 Закону України «Про інститути спільного інвестування»передбачені певні обмеження діяльності компанії з управління активами, в тому числі щодо набуття за рахунок активів ІСІ майна та цінних паперів, що не передбачені інвестиційною декларацією ІСІ. Пунктом 4 інвестиційної декларації Пайового венчурного інвестиційного фонду «Аква»недиверсифікованого виду закритого типу ТОВ «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф»такого виду інвестиційної діяльності, як викуп боргових зобов'язань не передбачено.
Таким чином, договір про відступлення права вимоги суперечить ст. 203, 215 ЦК України, а тому підлягає визнанню судом недійсним.
Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до п.1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 516 цього ж кодексу встановлений порядок заміни кредитора у зобов'язанні, а саме: заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 8 ст. 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»(надалі -Закону України «Про ІСІ») встановлено, що компанія з управління активами -це господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Згідно із ч. 1 ст. 22 Закону України «Про ІСІ»передбачено, що пайовий інвестиційний фонд -це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.
Укладаючи договори за рахунок активів пайового інвестиційного фонду, компанія з управління активами діє від свого імені, з обов'язковим зазначенням в таких договорах реквізитів такого пайового інвестиційного фонду (ч. 7 ст. 23 ЗУ «Про ІСІ»).
Так, в преамбулі договору відступлення права вимоги № 39/120 від 26.11.2010 року зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф»укладаючи даний договір діяло від свого імені та за рахунок активів пайового венчурного інвестиційного фонду «Аква» не диверсифікованого виду закритого типу.
Відповідно до п. 5 ст. 3 ЗУ «Про ІСІ»основні напрями та обмеження інвестиційної діяльності інституту спільного інвестування визначаються в інвестиційній декларації.
Як встановлено судом, п. 4.2 інвестиційної декларації Пайового венчурного інвестиційного фонду «Аква»не диверсифікованого виду закритого типу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф»передбачено, що фонд, зокрема, здійснює інвестування коштів у боргові зобов'язання, оформлені векселями, заставними та в інший спосіб, не заборонений законодавством України.
Отже, як зазначалося раніше, згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, якщо в законі не встановлено обмеження щодо такої заміни.
Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»передбачено, що встановлення обмежень щодо діяльності компаній з управління активами встановлюється інвестиційною декларацією.
Як вказувалося вище, в інвестиційній діяльності не передбачені обмеження щодо викупу прав кредитора у дебіторських зобов'язаннях, натомість зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф»здійснює інвестування коштів у боргові зобов'язання, оформлені векселями, заставними та в інший спосіб, не заборонений законодавством України.
Враховуючи відсутність заборони чинним законодавством та інвестиційною декларацією відповідача вчиняти правочини щодо набуття прав кредитора за дебіторськими заборгованостями, а також наявність положень декларації щодо інвестування коштів у боргові зобов'язання, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України при відмові в позові державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Дідиченко М. А.
дата підписання 27.09.2011 року