ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 39/12126.09.11
За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)
до Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київприлад"
про стягнення заборгованості 6463450,00 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
від прокуратури: Карпенко Н.М. -посвідчення № 17 від 18.01.2007 р.
від позивача: не з»явилися
від відповідача: ОСОБА_2 -представник на підставі довіреності № 88/49 від 09.08.2011 р.
Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (позивач) до Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київприлад" (відповідач) про стягнення заборгованості по пайовим внескам згідно Договору № 741 від 17.08.2007 р. в розмірі 5598770,00 грн. (з урахуванням індексу інфляції) та 864680,00 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між Головним управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київського міської ради (КМДА) та Державним підприємством "Виробниче об'єднання "Київприлад" укладено Договір № 741 від 17.08.2007 р., відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання в строк та в обсязі, визначеному умовами договору, сплачувати на користь позивача пайову участь (внески) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, однак відповідач, в порушення умов наведеного договору, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, допустивши прострочення по сплаті частини пайового внеску. У зв'язку з чим заступник прокурора міста Києва, в інтересах позивача, звернувся до суду з позовом про стягнення виниклої заборгованості в судовому порядку. При цьому, заступник прокурора м. Києва у позові просив на підставі ч. 5 статті 267 Цивільного кодексу України відновити строк позовної даності щодо стягнення основного боргу та пені. Також, у позові заявлено вимогу про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на кошти відповідача, в межах заявленої суми, яка викладена у прохальній частині позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2011 р. порушено провадження у справі № 39/121 та призначено справу до розгляду на 05.09.2011 р. о 10:40 год.
05.09.2011 р. відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву.
Представник прокуратури в судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 р., звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи, в т.ч. документів на виконання вимог ухвали суду від 26.07.2011 р. Клопотання прокуратури судом задоволено.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 р., звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи, в т.ч. документів на виконання вимог ухвали суду від 26.07.2011 р. Клопотання позивача судом задоволено.
Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 р., надав суду відзив на позовну заяву з документами, що підтверджують викладені в ньому обставини. Відповідно до поданого відзиву відповідач повністю заперечував позовні вимоги з огляду на те, що будівельні об»єкти, у зв»язку із будівництвом яких відповідач був зобов»язаний сплатити пайові внески згідно Договору № 741 від 17.08.2007 р., фактично не збудовані, договір оренди земельної ділянки припинив свою дію, рішення про його пролонгацію не прийняте, однак знаходиться в стадії розгляду. Також, відповідач зазначив про своє звернення до позивача із заявою № 90/49 від 17.08.2011 р. на підставі ч. 5 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»про відстрочку сплати пайових внесків на розвиток інженерно -транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів до 01.01.2013 р., відповіді на яку відповідач станом на час розгляду справи не отримав.
В судовому засіданні 05.09.2011 р. представники прокуратури та позивача надали усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, просили суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засідання 05.09.2011 р. надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог.
Представники сторін в судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 р., звернулися до суду з спільним клопотанням про продовження термінів розгляду справи. Клопотання судом задоволено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 р., на підставі ст.ст. 69, 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 26.09.2011 р. о 09:50 год.
В судовому засіданні 26.09.2011 р. судом розглянуто клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача, в межах заявленої суми, яке викладене в прохальній частині позовної заяви.
Відповідно до п. 10 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, подане разом із позовною заявою або викладене в цій заяві, може бути розглянуто під час підготовки справи до розгляду в порядку ст. 65 ГПК України, а також, і в процесі розгляду судом господарської справи, в тому числі за результатами судового засідання, в якому спір не вирішується по суті.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Господарський суд міста Києва дослідивши подані заступником прокурора міста Києва матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, а також те, що заступником прокурора міста Києва окрім самого клопотання про забезпечення позову викладеного в прохальній частині позову, не надано суду доказів які б обґрунтовували наведені у клопотанні про забезпечення позову припущення прокурора, суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі. А тому заявлене заступником прокурора міста Києва у прохальній частині позову клопотання про забезпечення позову не є обґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Представник відповідача в судовому засіданні 26.09.2011 р. звернувся до суду з клопотанням про залучення додаткових доказів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено.
Представники відповідача та прокуратури в судовому засіданні 26.09.2011 р. надали суду додаткові пояснення по суті позовних вимог.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 26.09.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
За інформацією Прокуратури міста Києва, останньою у лютому 2011 року проведено перевірку дотримання вимог законодавства щодо своєчасності сплати суб»єктами господарювання бюджетних коштів за угодами, укладеними із Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київського міської ради (КМДА), під час якої було встановлено наступне.
17.08.2007 р. між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (позивач) та Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київприлад" (забудовник, відповідач), укладено Договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 741 (надалі -Договір).
Умовами Договору сторони погодили, що забудовник (відповідач) сплачує пайову участь (внески) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (далі - пайовий внесок) у зв'язку із будівництвом житлових будинків (загальна площа квартир 20871,20 кв.м) з вбудованими приміщеннями дитячої студії загальною площею 598,24 кв.м та підземним паркінгом загальною площею 4765,75 кв.м по вул. Польова, 56-74 у Солом»янському районі м. Києва (п. 1.1), розмір пайового внеску, згідно з розрахунками 1, 2 та 3 становить 4437440,00 грн. (п.1.2), забудовник зобов»язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 4437440,00 грн. в термін з серпня по грудень 2007 року включно, рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету (п. 2.1.1), забудовник зобов»язаний за три дні до сплати коштів, передбачених п. 2.1.1, одержати в Головному управлінні економіки та інвестицій розрахунок суми, що підлягає оплаті, скоригованої на індекс інфляції від дати розрахунку (п. 2.1.2), у разі прострочення строків сплати пайових внесків забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення строку сплати, визначеного п. 2.1.1 даного договору (п. 3.1.1); розмір несплаченої частки пайового внеску сплачується забудовником у сумі, скоригованій Головним управлінням економіки та інвестицій на індекс інфляції від дати його розрахунку (п. 3.1.2).
03.04.2008 р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 741 від 17.08.2007 р., відповідно до пункту 1 якої узгодили, що розмір пайового внеску з урахуванням штрафних санкцій та інфляції, згідно з розрахунком (додаток до угоди) становить 5837340,00 грн.
Пунктом 2 вказаної додаткової угоди сторони визначили, що відповідач зобов'язується перерахувати Управлінню пайові кошти у сумі 5837340,00 грн. у строк з квітня 2008 року по грудень 2009 року рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету, а згідно п. 3.2 вказаної додаткової угоди сторони встановили, що розмір несплаченої частки сплачується забудовником у сумі, скоригованій Головним управлінням економіки та інвестицій на індекс інфляції від дати розрахунку.
На виконання умов Договору, відповідно до Довідки про надходження коштів за період 01.01.2007 по 04.02.2011 р.р., наданої Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), забудовник (відповідач) перерахував на користь позивача 24.04.2008 р., 28.05.2008 р., 26.06.2008 р., 27.06.2008 р., 28.07.2008 р., 30.07.2008 р., 28.08.2008 р., 25.09.2008 р., 18.11.2008 р. та 31.12.2008 р. грошові кошти на загальну суму 2105764,28 грн.
Згідно пункту 5 статті 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" (у редакції, чинній станом на момент укладення Договору) у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України, Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право залучати кошти інвесторів (забудовників) в порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами, затвердженими Київською міською радою, з метою поліпшення фінансового забезпечення комплексної забудови міста.
Рішенням Київської міської ради від 27.02.2003 № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" (в редакції, чинній станом на момент укладання Договору) затверджені нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та порядок залучення і використання пайових коштів.
Відповідно до пояснень представника позивача та прокуратури, відповідач в порушення умов Договору № 741 від 17.08.2007 р. в строки та в обсязі, встановлені укладеними між сторонами договором, частину пайового внеску до міського бюджету не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача з урахуванням індексу інфляції становить 5598770,00 грн.
Згідно пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що відповідач, в порушення умов Договору № 741 від 17.08.2007 р. та Додаткової угоди № 1 від 03.04.2008 р. до нього, свої зобов'язання по своєчасній сплаті частин пайового внеску до міського бюджету в строк, визначений Додатковою угодою № 1 від 03.04.2008 р. до Договору № 741 від 17.08.2007 р., не виконав, сплативши на користь позивача лише частину пайового внеску в розмірі 2105764,28 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем складає 5598770,00 грн. (з урахуванням індексу інфляції згідно п. 3.2 наведеної додаткової угоди).
Судом також враховано, що заступник прокурора міста Києва у позові просив на підставі ч. 5 статті 267 Цивільного кодексу України відновити строк позовної даності щодо стягнення основного боргу та пені.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
До винесення рішення у справі № 39/121 позивач, відповідач та Прокуратура міста Києва не звертались до суду із заявами про застосування позовної давності.
За таких обставин, у суду відсутні підстави для застосування позовної давності при вирішенні спору у справі № 39/121.
При цьому судом встановлено, що строк позовної давності про стягнення основного боргу (з урахуванням індексу інфляції) у спірному випадку не може вважатися таким, що сплинув з огляду на приписи ст. 264 Цивільного кодексу України та наявні в матеріалах справи докази (Довідка про надходження коштів за період 01.01.2007 по 04.02.2011 р.р., надана позивачем стосовно перерахування відповідачем грошових коштів за Договором № 741 від 18.07.2007 р.). Так, відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку, а згідно ч. 3 наведеної статті Цивільного кодексу України -після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву, як необґрунтовані та безпідставні, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Зокрема, як на підставу заперечення позовних вимог відповідач вказує, що будівельні об»єкти, у зв»язку із будівництвом яких відповідач був зобов»язаний сплатити пайові внески згідно Договору № 741 від 17.08.2007 р., фактично не збудовані, договір оренди земельної ділянки припинив свою дію, рішення про його пролонгацію не прийняте, однак знаходиться в стадії розгляду. Наведені доводи відповідача спростовуються тим, що станом на час вирішення спору, який виник на підставі Договору № 741 від 17.08.2007 р. та Додаткової угоди № 1 від 03.04.2008 р. до нього, наведений Договір (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 03.04.2008 р. до нього) є чинним та таким, що не змінений та не розірваний а ні за згодою сторін, а ні за рішенням суду відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України. Фактично Договір № 741 від 17.08.2007 р. та Додаткова угода № 1 від 03.04.2008 р. до нього не містять умов, згідно з якими сплата забудовником (відповідачем) пайової участі (внеску) була б поставлена в залежність від терміну дії договору оренди земельної ділянки та/або закінчення будівництва спірних об»єктів.
Крім того, відповідач вважає, що на спірні відносини між позивачем та відповідачем, що витікають із Договору № 741 від 17.08.2007 р., поширюються положення Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»та Закону України «Про планування і забудову територій», у зв»язку з чим відповідач звернувся до позивача із заявою № 90/49 від 17.08.2011 р. на підставі ч. 5 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»про відстрочку сплати пайових внесків на розвиток інженерно -транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів до 01.01.2013 р.
З матеріалів справи вбачається, що Договір № 741 від 17.08.2007 р. був укладений сторонами відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 р. № 271/431 із змінами і доповненнями.
Вказане рішення Київради втратило чинність з 01.09.2008 р. на підставі рішення Київської міської ради від 17.01.2008 № 3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік», тобто після укладення договору.
Згідно з ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України від 25.12.2008, № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовники), мають право на відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів та внесків до цільових фондів місцевих бюджетів. Підставою для відстрочення таких платежів та відрахувань є письмова заява суб'єкта господарської діяльності, що здійснює житлове будівництво, до органів, які здійснюють облік та адміністрування відповідних платежів та відрахувань.
Отже, вищенаведеною нормою Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»відповідачу надано право на відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів за певних умов. При цьому, підстави для звільнення забудовника від сплати пайових внесків дана норма не містить.
Щодо Закону України від 20.04.2000 р. "Про планування і забудову територій", то останній втратив чинність згідно із Законом України від 17.02.2011 р. № 3038-VI.
Як вище було зазначено, розмір та порядок перерахування пайового внеску був безпосередньо встановлений сторонами у Договорі (п. 2.1.1) та Додатковій угоді № до нього (п. 2). Відповідно до п. 4.3 Договору умови договору можуть змінюватись тільки за письмовою згодою обох сторін.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Як визначено ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що станом на момент вирішення спору результати розгляду позивачем заяви відповідача № 90/49 від 17.08.2011 р. щодо відстрочки сплати пайових внесків відсутні.
Суду також не надані докази того, що умови Договору в частині порядку сплати пайових внесків були змінені сторонами за їх письмовою згодою, як це передбачено п. 4.3 Договору.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу (частини несплаченого пайового внеску) з урахуванням індексу інфляції є обґрунтованою та законною, була доведена позивачем та прокуратурою належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 5598770,00 грн. (з урахуванням індексу інфляції) згідно із наданим позивачем розрахунком, тоді як відповідач належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог суду не надав.
Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов'язання суми пені в розмірі 864680,00 грн.
Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов»язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Як встановлено ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як зазначалось вище, відповідно до п. 3.1.1 Договору, у разі прострочення строків сплати пайових внесків забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення строку сплати, визначеного п. 2.1.1 даного договору. Також, сплата пені за наведених умов передбачена і п. 3.2 Додаткової угоди № 1 від 03.04.2008 р. до Договору.
Враховуючи, що домовленість позивача та відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 3.1.1 Договору та п. 3.2 Додаткової угоди № 1 від 03.04.2008 р. до Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує самостійно встановленого розміру, передбаченого у п. 3.1.1 Договору та п. 3.2 Додаткової угоди № 1 від 03.04.2008 р. до Договору, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 864680,00 грн.
Як передбачено п. 30 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. “Про державне мито” Генеральна прокуратура України та її органи звільнені від сплати державного мита за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
З огляду на задоволення позову у повному обсязі витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача повністю.
Відповідно до пп. а) п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1 % ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ціна позову, вказана прокурором у позовній заяві, складає 6463450,00 грн., а отже розмір державного мита, яке підлягає стягненню з відповідача, становить 25500,00 грн. На відповідача також покладаються витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 66, 82 -85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київприлад" (03680, м. Київ, вул. Гарматна, 2, ідентифікаційний код 24262621) на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 24262621) 5598770,00 грн. (п»ять мільйонів п»ятсот дев»яносто вісім тисяч сімсот сімдесят гривень 00 коп.) основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 864680,00 грн. (вісімсот шістдесят чотири тисячі шістсот вісімдесят гривень 00 коп.) пені.
3. Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київприлад" (03680, м. Київ, вул. Гарматна, 2, ідентифікаційний код 24262621) в доход Державного бюджету України 25500,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати накази відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Гумега О. В.
Дата підписання повного рішення -26.09.2011 р.