ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
26 вересня 2011 р. Справа № 5010/1687/2011-15/89
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.
при секретарі судового засідання Червак Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька інвестиційна компанія", вул. Січових Стрільців, 78, м. Івано-Франківськ, 76018,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус", вул. 550-річчя Угринова, с. Угринів, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77423,
про стягнення коштів в сумі 13840 грн. 12 коп.,
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1 - представник, довіреність № 27 від 01.12.2010 року,
від відповідача представники не з'явилися,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька інвестиційна компанія" звернулося в суд з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус" про стягнення неустойки в сумі 13840 грн. 12 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами договору оренди приміщення від 20.10.2004 року відповідачу надано в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, а відповідачем, в порушення договірних, зобов"язань не звільнено приміщення у строк встановлений договором, в зв"язку з чим відповідачу нараховано неустойку.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.08.2011 року прийнято позовну заяву і порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14.09.2011 року.
Ухвалою суду від 14.09.2011 року відкладено розгляд справи на 26.09.2011 року.
В порядку ст. 22 ГПК України, позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 7921/2011-свх від 26.09.2011 року), згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 9885 грн. 80 коп. неустойки, за період з 01.03.2010 року по 27.12.2010 року та покласти на відповідача судові витрати.
З урахуванням наведеного, враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, які визначено ст. 22 ГПК України, щодо права позивача до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, суд задовольнив заяву і розглядає справу відповідно до змінених позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні 26.09.2011 року позовні вимоги підтвердив, з підстав викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди приміщення від 20.10.2004 року, в частині звільнення приміщення у строк встановлений договором, в зв"язку з чим відповідачу нараховано 9885 грн. 80 коп. неустойки, за період з 01.03.2010 року по 27.12.2010 року, яку просить стягнути з відповідача та покласти на останнього судові витрати.
Представник відповідача, в судове засідання 26.09.2011 року, повторно не з"явився, вимоги суду вказані в ухвалах від 26.08.2011 року та від 14.09.2011 року відповідач не виконав, зокрема відзиву на позовну заяву та докази сплати заборгованості суду не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи ухвалами суду.
Разом з тим, відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року N 75 (v0075600-02) (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
09.09.2011 року з Головного управління статистики в Івано-Франківській області на адресу суду (вх. № 7513/2011-свх) надійшов витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус", відповідно до даних якого місцезнаходженням відповідача є: 77423, Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Угринів, вул. 550-річчя Угринова.
Згідно листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності позивача в судовому засіданні та невиконання вимог ухвал суду, від останнього до суду не надходило.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин та у відповідності до ст. 75 ГПК України, враховуючи те, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем та витребувані судом, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
20.10.2004 року між Івано-Франківською обласною друкарнею (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бонус" (Орендар) укладено договір оренди приміщення (далі Договір), яким встановлено термін дії Договору з 01.11.2004 року до 31.10.2009 року (п. 4.2. Договору).
Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення в будинку № 78 по вул. Січових Сьрільців, у м. Івано-Франківську, загальною площею 87,3 кв.м., а Орендар, для надання послуг по ремонту та обслуговуванню автотранспорту.
З 22.03.2006 року власником даного приміщення стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька інвестиційна компанія", відповідно права Орендодавця по Договору перейшли до останнього.
Відповідно до рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2010 року, яке набрало законної сили 28.10.2010 року, виселено відповідача ТзОВ "Бонус", с. Угринів, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77423; фактична адреса: вул. Донцова, 13/6, м. Івано-Франківськ (ідентифікаційний код 24684204) з приміщення друкарні загальною площею 87,3 кв.м., яке знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Січових Стрільців, 78, орендованого ТзОВ "Бонус", згідно договору оренди від 21.10.04, укладеного між Івано-Франківською обласною друкарнею та відповідачем ТзОВ "Бонус" (зареєстрований в реєстрі за №0111 15.11.04).
На виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2010 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2010 року по справі № 17/9 видано наказ господарського суду Івано-Франківської області № 2264 від 18.11.2010 року.
Судом встановлено, що згідно акту державного виконавця від 27.12.2010 року ТзОВ "Бонус" виселено з приміщення друкарні загальною площею 87,3 кв.м., яке знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Січових Стрільців, 78.
Згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 9885 грн. 80 коп. неустойки, за період з 01.03.2010 року по 27.12.2010 року.
На час вирішення спору в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 9885 грн. 80 коп., що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов”язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частиною першої ст. 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов”язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.
Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доказів сплати заборгованості в сумі 9885 грн. 80 коп., що становить предмет позову, відповідач суду не подав, доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростував.
За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9885 грн. 80 коп. неустойки, за період з 01.03.2010 року по 27.12.2010 року, є обгрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 98 грн. 85 коп. витрат по сплаті державного мита та 168 грн. 57 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 759, 762, 763, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 285 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька інвестиційна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус" про стягнення коштів в сумі 9885 грн. 80 коп. задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус", вул. 550-річчя Угринова, с. Угринів, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77423, (ідентифікаційний код 24684204), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька інвестиційна компанія", вул. Січових Стрільців, 78, м. Івано-Франківськ, 76018, (ідентифікаційний код 34078394), 9885 (дев"ять тисяч вісімсот вісімдесят п"ять) грн. 80 коп. неустойки, за період з 01.03.2010 року по 27.12.2010 року, 98 (дев"яносто вісім) грн. 85 коп. витрат по сплаті державного мита та 168 (сто шістдесят вісім) грн. 57 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Деделюк Б. В.
Повне рішення складено 28.09.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Козло П. М. 28.09.11