29.09.11р.Справа № 8/5005/10064/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шиворіт-Навиворіт" (м. Харків)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський торгово-промисловий Альянс" (м. Дніпропетровськ)
про стягнення заборгованості за договором № 09/08/2010-1 від 09.08.2010р. у загальному розмірі 182 617,35 грн.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Шиворіт-Навиворіт" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський торгово-промисловий Альянс" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 09/08/2010-1 від 09.08.2010р. у загальному розмірі 182 617,35 грн.
Сума позову складається з наступних сум: 166 428,00 грн. - основний борг, 12 049,17 грн. - пеня, 1 664,28 грн. - інфляційні втрати та 2 475,90 грн. - 3% річних.
Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 09/08/2010-1 від 09.08.2010р., в частині повної та своєчасної сплати орендної плати.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
01.07.2010р. між Приватним підприємством "Славутич-Лізінг", як орендодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЛАДА 2009", як орендар, було укладено договір № 67/10 оренди (найму) приміщень (далі-договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування індивідуально-визначене нерухоме майно, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.07.2010р. № 1.
Згідно договору оренди № 67/10 від 01.07.2010р., було укладено договір суборенди (найму) приміщень № 01/07/2010 від 01.07.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЛАДА 2009", як орендар, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський торгово-промисловий "Альянс", як суборендар. Вказане майно було передано, що підтверджено актом приймання передачі майна від 01.07.2010 року.
На підставі договору суборенди (найму) приміщень № 01/07/2010 від 01.07.2010р., 09.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський торгово-промисловий Альянс" (далі-орендар) та Товариствам з обмеженою відповідальністю "Шиворіт-Навиворіт" (далі-суборендар) був укладений договір оренди нежилого приміщення (далі-договір), відповідно до якого орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування частину нежилого приміщення (далі-об'єкт) яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 113, загальна площа об'єкта оренди - 2 030,30 кв. м., а площа орендованого об'єкта - 462,3 кв.м. (п.п. 1.1., 1.2., 1.4., 1.5. договору).
Відповідно до п.п. 2.1., 2.3., 2.6., 2.7. договору, об'єкт має бути переданий орендарем і прийнятий суборендарем 01.09.2010р., згідно з актом приймання - передачі нежилих приміщень від 07.09.10р. (додаток № 1), який підписується повноважними представниками сторін і є невід'ємною частиною даного договору. Нерухоме майно передається суборендарю з метою використання в якості торгового об'єкту, який вважається переданим в орендне користування з моменту підписання акту приймання - передачі нежилих приміщень в оренду. Після закінчення строку оренди, визначеного цим договором, суборендар зобов'язаний передати орендарю обєкт на протязі 2-х робочих днів за актом приймання - передачі нежилих приміщень уз оренди від 30.11.10р. (додаток № 2), який підписується повноваженими представниками сторін.
З моменту підписання додатку № 1 до договору суборендар сплачує щомісячну орендну плату у розмірі 120,00 грн. з урахуванням ПДВ, за 1 кв. м. на місяць, з урахуванням її індексації. Розмір орендної плати включає в себе всі експлуатаційні та комунальні послуги окрім послуг за електроенергію. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку в гривнях на поточний рахунок орендаря не пізніше 25 числа попереднього місяця. Суборендар зобов'язаний сплатити орендарю орендну плату за перший та останній місяць не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту укладення цього договору. Нарахування орендної плати починається з 01.09.10р. Суборендар зобов'язаний сплачувати орендарю вартість електроенергії з урахуванням показників вимірювальних приладів не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем в якому надавалися такі послуги (п.п. 3.1., 3.2., 3.7. договору).
10.08.10р. позивач перерахував відповідачу орендну плату за перший та останній місяць оренди у розмірі 110 952,00 грн.
02.11.10р. позивач перерахував відповідачу орендну плату за грудень у розмірі 55 476,00 грн.
15.11.10р. позивач помилково ще раз перерахував відповідачу орендну плату за грудень у розмірі 55 476,00 грн.
Вищевказані платежі підтверджуються копіями платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 39-41).
Згідно ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строк договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
29.10.10р. між Приватним підприємством "Славутич-Лізінг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЛАДА 2009" був розірваний договір оренди (найму) приміщень № 67/10 від 01.07.10р.
15.11.10р. Приватний підприємець "Славутич-Лізинг", власник приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. К. Маркса, 113, уклав договір з новим орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія КС", у зв'язку із чим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шиворіт-Навиворіт" був змушений звільнити приміщення.
29.10.2010р. позивач вів переговори з відповідачем щодо розірвання договору оренди та підписання акту повернення приміщення, але відповідач ухилявся від прийняття рішення.
09.12.2010р. позивач направив відповідачу лист № 2 з проханням підписати акт приймання - передачі (повернення) приміщення та Угоду про розірвання договору, до якого було додано акт приймання-передачі (повернення) Приміщення та Угоду про розірвання договору суборенди нежилого приміщення № 09/08/2010-1 від 09.08.2010р., де позивач передбачив повернення відповідачем позивачу надлишково сплачених коштів, копія листа та угоди знаходяться в матеріалах справи (а.с. 26, 27).
Відповідач Угоду та акт приймання - передачі (повернення) Приміщення не підписав. На прохання повернути помилково сплачені кошти у розмірі 166 428,00 грн. відповідач не відповів.
Позивач направив відповідачу претензію № 141 від 22.06.11р., в якій запропонував в досудовому порядку в строк до 30.06.2011р. сплатити заборгованість, копія претензії знаходиться в матеріалах справи (а.с. 36-38).
Відповідач на претензію відповіді не надав.
Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 166 428,00 грн.
У відповідності до Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР передбачена подвійна облікова ставка НБУ.
Згідно розрахунків, які знаходяться в позовній заяві, розмір нарахованої пені становить 12 049,17 грн.
Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції - 1 664,28 грн., а також три проценти річних - 2 475,90 грн.
При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 166 428,00 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. крім того, стягненню підлягають також пеня, інфляційні втрати, а також 3% річних від прострочення суми.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості про надлишкові сплачені кошти у розмірі 166 428,00грн.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 1 664,28 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 2 475,90 грн.
Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по 15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.
При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 664,28 грн. та 2 475,90 грн. відповідно слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.
За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.
Крім того, відповідно подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період з 01.12.10р. по 30.05.11р., сплачується пеня.
На підставі вищевикладених норм, позивачем була нарахована пеня у розмірі 12 049,17 грн., розрахунок якої також перевірений господарським судом.
При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 12 049,17 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Викладене є підставою для стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 166 428,00 грн., пені - 12 049,17 грн., інфляційних втрат - 1 664,28 грн. та 3% річних - 2 475,90 грн.
Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський торгово- промисловий Альянс" (49030, м. Дніпропетровськ, вул. Артема, 11; код ЄДРПОУ 35739888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шиворіт-Навиворіт" (61118, м. Харків, пр. Тракторобудівників, 114-В; код ЄДРПОУ 35857720) - 166 428 (сто шістдесят шість тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 12 049 (дванадцять тисяч сорок дев'ять) грн. 17 коп. пені, 1 664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) грн. 28 коп. інфляційних втрат, 2 475 (дві тисячі чотириста сімдесят п'ять) грн. 90 коп. 3% річних, 1 826 ( одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 17 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.Ю. Дубінін