27.09.11р. Справа № 21/5005/10736/2011
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український харчовий продукт", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
про стягнення 7 349,77 грн. згідно договору суборенди нежитлового приміщення
Суддя Назаренко Н.Г.
Секретар судового засідання Булана Ю.М.
Представники:
від позивача - ОСОБА_2, дов. № 06/6-2 від 06.06.2011р.;
ОСОБА_3, дов. № 06/6-1 від 06.06.2011р.;
від відповідача - не з'явився.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу по орендній платі згідно договору суборенди нежитлового приміщення № 11/10-10 в розмірі 6 803,10 грн., пені - 222,45 грн., 3% річних - 86,11 грн., інфляційних втрат - 238,11 грн.
Представник позивача в судовому засіданні надав заяву про уточнення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача лише суму основного боргу в розмірі 6 803, 10 грн.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином. Направив до суду листа № 260911 від 26.09.11р. в якому просить відкласти розгляд справи у зв'язку з відрядженням директора підприємства.
Суд відхилив заяву відповідача з наступних підстав.
По-перше, у судове засідання 06.09.11р. відповідач відзив на позов не надав, свого представника не направив, а прислав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням директора підприємства (а.с.44). Жодного доказу щодо відрядження директора та неможливості направлення іншого представника відповідач суду не надав.
Суд задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд справи.
У наступне судове засідання відповідач також відзив на позов не надав, свого представника не направив, а прислав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням директора підприємства, без доказів щодо відрядження директора та неможливості направлення іншого представника.
Суд зазначає, що відповідач, як юридична особа був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи та, відповідно до ст. 28 ГПК України надання повноважень на представництво інтересів сторони у процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.
Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 3.6. пункту 3 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника позивачем не доведена.
Крім того, відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду, якщо суд дійде висновку про можливість вирішення спору в даному судовому засіданні .
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
11.10.2010р. між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український харчовий продукт" (далі -суборендар, відповідач) укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 11/10-10 (далі Договір).
Строк дії Договору (з врахуванням додаткової угоди № 2 від 31.03.11р.) -до 31.12.11р.
Відповідно до п.1.1. Договору орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування приміщення (офіс) площею 48,3 м. кв., розташоване у АДРЕСА_1.
Передача орендованого майна здійснюється протягом 10 днів з підписання цього Договору (п. 2.1. Договору).
Згідно Акту приймання-передачі від 11.10.11р. майно було передано в оренду.
За п. 3.1. Договору за користування орендованим майном суборендар сплачує орендарю орендну плату згідно виставлених рахунків-фактур та аванс -суму місячної орендної плати, яка зараховується як оплата за останній місяць оренди.
Відповідно до п.4.1 Договору орендна плата перераховується щомісяця не пізніше 5-го числа кожного місяця.
Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що суборендар 01.05.11р. фактично залишив приміщення та передав позивачу ключі, однак доказів цього суду не надав.
Крім того, як зазначає позивач, відповідач не сплатив йому орендну плату відповідно до умов Договору та станом на дату подання позову заборгованість становить 6 803, 10грн. за лютий -березень 2011р.
До позовної заяви позивачем додано рахунки-фактури за лютий-березень 2011 р. на загальну суму 6 803, 10грн. (без доказів вручення їх відповідачу).
Однак, позивачем крім того, надані суду акти здачі-прийняття робіт(надання послуг), які підтверджують знаходження у орендованому приміщенні підприємства відповідача (а.с 26-32).
Також, позивачем 22.04.11р. на адресу відповідача направлялася претензія з вимогою оплатити заборгованість у вищевказаній сумі (а.с.34-36), яка залишена відповідачем без відповіді та виконання.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Спірні правовідносини сторін регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України.
Згідно ст.ст. 759, 762 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовий або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.
Ст.ст. 33, 34 ГК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Станом на дату розгляду справи відповідач доводи позивача не спростував, заборгованості не погасив, у зв'язку з чим вимоги Позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню в сумі 6 803, 10грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у розмірі 102, 00грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.
Керуючись ст.ст. 16, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст.33, 34, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український харчовий продукт" (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Залізнична, 2, ЄДРПОУ 24984900) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1, МФО НОМЕР_2) 6 803, 10грн . (шість тисяч вісімсот три грн. 10 коп.) основного боргу, 102, 00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) - витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Н.Г. Назаренко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до
вимог ст. 84 ГПК України, - 30.09.2011р.