"19" лютого 2008 р.
15:00
Справа № 12/778/07
за позовом
Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, м. Київ, вул. Б.Грінченка, 3.
до відповідача
Кредитна спілка “Лелека», м. Миколаїв, пр-т Леніна, 265.
про
припинення юридичної особи.
Суддя Семенов А.К.
Секретар Семенов А.А.
Представники:
Від позивача
Не з'явився.
Від відповідача
Не з'явився.
Суть спору: припинення юридичної особи.
Позивач свого представника у судове засідання не направив, заявою від 18.02.08 року клопоче про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач свого представника у судове засідання не направив, заперечень проти позову не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України, неповідомлення стороною про причини неприбуття у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи
Розглянувши матеріали справи, господарський суд -
встановив:
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою про припинення підприємницької діяльності Кредитної спілки “Лелека» (відповідач) шляхом її ліквідації.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.
Позивачем було виявлено порушення відповідачем вимог п. 3 Розділу ІХ Закону України “Про кредитні спілки», оскільки відповідач не привів у відповідність з цим Законом статутних та інших внутрішніх документів кредитних спілок. Також відповідач не пройшов перереєстрацію в уповноваженому органі протягом року з моменту створення Державного реєстру, тобто до 22.09.04 року.
Державний реєстр було створено відповідно до Положення про державний реєстр фінансових установ (надалі -Положення), затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.03 року № 41, зареєстрованого в міністерстві Юстиції України 11.09.03 року за № 797/8118.
Позивач зазначає, що, відповідно до Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 04.04.03 року № 292/2003, він є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством. Також позивач здійснює згідно із законами України державне регулювання і нагляд за діяльністю кредитних спілок.
На думку позивача, ст. 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» (надалі -Закон), визначено не вичерпний перелік підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи. Таким чином підставою може бути подання уповноваженого органу (Держфінпослуг) у разі невиконання вимоги щодо перереєстрації кредитної спілки у визначений строк.
Також позивач посилається на ст. 33 Закону. Відповідно до вимог якої юридична особа припиняється в результаті ліквідації за судовим рішенням, прийнятим у випадку, передбаченому законом
Дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає на підставі нижченаведеного.
У статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" (якою визначений порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи) зазначено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:
- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Така підстава для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи як не здійснення юридичною особою протягом року з моменту створення Державного реєстру перереєстрації в уповноваженому органі статтею 38 вказаного Закону України не встановлена.
Ствердження позивача стосовно того, що статтею 38 Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" визначено не вичерпний перелік підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи не ґрунтується на нормах матеріального права, є особиста думка особи, котра не повноважна тлумачити вказаний закон, отже, безпідставно.
У п. 14 статті 5 Положення Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року № 292/2003 зазначено, що Комісія має право в межах своїх повноважень звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика (перестраховика) або страхового посередника у випадках, передбачених законом. Відповідач згідно свого Статуту не є страховиком (перестраховиком) або страховим посередником.
Отже, позивачем не доведено право на звернення до суду з позовом про припинення Кредитної спилки "Лелека".
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 71, 94, 128, 161-163 КАС України, господарський суд
1. В позові відмовити.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, на-бирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встанов-леного цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає закон-ної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає закон-ної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява.
Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного су-ду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної ін-станції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом де-сяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову су-
ду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскар-ження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне ос-карження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскар-ження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.
Суддя