"01" липня 2008 р. Справа № 9/1049/07
м. Миколаїв
За позовом: Відкрите акціонерне товариство «Миколаївмеблі», м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 96/1
До відповідача: Відкрите акціонерне товариство Енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго», м. Миколаїв, вул.. Громадянська, 40
Суддя Філінюк І. Г.
Від позивача: Харченко Г. Г., дор. № 9 від 12.02.2008р., Цудікова Т. В., дор. від 12.02.2008р.
Від відповідача: Крижановська І.М., дор № 023/07-993 від 28.12.07р.
При секретарі: Цуріка І. М.
Позивач звернувся до господарського суду та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.03.2008р. просить стягнути з відповідача 56081,47 грн. збитків, які складаються з :
- 20000 грн. витрат на оплату правової допомоги;
- 13315,55 грн. витрат на придбання бензогенератора;
- 48 грн. вартості придбання мастила для бензогенератора;
- 5878,18 грн. заробітної палати працівників за період вимушеного простою;
- 2096,75 грн. сум нарахованих внесків на заробітну плату:
- 1539 грн. двократної вартості недовідпущеної електричної енергії;
- 91,20 грн. вартості послуг на поновлення електричної енергії;
- 878,95 грн. збитків від інфляції та 3-х відсотків річних
-6620,67 грн. упущеної вигоди з врахуванням індексу інфляції.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує приписами ч. 3 ст. 22, 1166, 693 ЦК України, в зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача зобов'язання за договором на постачання електричної енергії.
Відповідач позовні вимоги не визнав в повному обсязі, посилаючись на їх недоведеність та безпідставність.
За згодою сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивні частині рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд, -
Встановив:
Між позивачем та відповідачем укладено договір № 44/37 від 21.06.2005р. на постачання електричної енергії.
Оскільки, на думку позивача, відповідач в порушення умов договору здійснив 18.12.2006р. відключення енергоустановок позивача від енергопостачання, позивач вимагає стягнення з відповідача збитків, які складаються, з:
- 20000 грн. витрат на оплату правової допомоги;
- 13315,55 грн. витрат на придбання бензогенератора;
- 48 грн. вартості придбання мастила для бензогенератора;
- 5878,18 грн. заробітної палати працівників за період вимушеного простою;
- 2096,75 грн. сум нарахованих внесків на заробітну плату:
- 1539 грн. двократної вартості недовідпущеної електричної енергії;
- 91,20 грн. вартості послуг на поновлення електричної енергії;
- 878,95 грн. збитків від інфляції та 3-х відсотків річних
-6620,67 грн. упущеної вигоди з врахуванням індексу інфляції.
Розглянувши надані сторонами докази, суд вважає позов не підлягаючим задоволенню з оглядом на наступне:
Відповідно до приписів ст. ст. 611, 623 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також неодержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.
Таким чином, порушення боржником взятих на себе зобов'язань спричиняє настання певних правових наслідків, що полягають у застосуванні встановлених законом мір відповідальності. Мірою відповідальності, за приписами ст. 22, п. 1 ст. 623 ЦК України є обов'язок боржника відшкодувати збитки, заподіяні ним кредитору в силу невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань. При даній мірі відповідальності на порушника покладається обов'язок, що не лежав на ньому до правопорушення, виконання якого пов'язане із зменшенням обсягу його майнових прав, в силу чого він позбавляється відомого комплексу прав без отримання якихось вигод і компенсацій. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних умов та відповідальність наслідком правопорушення, яке створюють такі елементи: суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона, об'єктивна сторона. Суб'єктивний бік цивільного правопорушення утворює провина. Згаданий елемент врегульований законодавцем у ст. 614 ЦК України. Так, згідно вимог наведеної норми, особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності вини (умислу або необережності). Відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов'язання.
Посилання позивача на те, що припинення електропостачання відбулось у зв'язку з метою примусити сплатити суму по Акту про порушення ПКЕЕ № З 2060 від 23.10.2006 р. у сумі 125886,10 грн., не доведено належними доказами, оскільки у повідомленні про припинення електропостачання, яке надане до суду позивачем, визначено що відключення здійснено за недопущення до електроустановок споживача та розрахункових засобів обліку електричної енергії уповноважених осіб електропередавальної організації. Дане повідомлення підписано трьома представниками ВАТ ЕК "Миколаївобленерго", та у акті про не допуск від 13.12.2006 р. зазначено "що споживач не забезпечив безперешкодний доступ постачальника електричної енергії до електроустановок для проведення технічної перевірки засобів обліку, що тягне за собою припинення електропостачання згідно з п. 7.5.2 ПКЕЕ".
Відповідно до повідомлення про припинення та акту про не допуск ні яких вимог до ВАТ "Миколаївмеблі" щодо припинення електропостачання у разі не сплати боргу у сумі 125886,10 грн. по Акту порушення відповідачем не висувалося, лише зазначено запис про наявність заборгованості.
По факту припинення електропостачання 18 грудня 2006 року у відношенні ВАТ "Миколаївмеблі, рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19 червня 2007 р. № 5-р/тк у справі № 1-26.213/2-2007 та на засіданні Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19 червня 2007 р. було підтверджено неправомірне припинення енергопостачання ВАТ "Миколаївмеблі" з 18.12.2006 р. по 25.12.2006 р. в результаті не дотримання визначених у п. 7.5 ПКЕЕ строків повідомлення про припинення електропостачання, яке ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" визнано та понесені штрафні санкції. Отже, зазначеним рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України визнана вина відповідача в порушені строків повідомлення про припинення енергопостачання, а не взагалі відключення позивача від мережі енергопостачання.
1. Стосовно позовних вимог про стягнення збитківв розмірі 20000грн., понесених на підставі договору про надання юридичних послуг від 20.12.2006р. з Остапик О. В.
Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організації, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представники юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Тобто, залучення для участі в справі адвоката або приватного юриста є право, а не обов'язок сторони.
Крім того, як зазначив Верховний суд України в Постанові від 04.03.2002 року по справі за № 2/217, що віднесенням до збитків витрат на правове обслуговування суперечить закону та зокрема положеннями ст. 203 ЦК України (у старій редакції УК УРСР, що фактично передбачено також ст. 22 чинного ЦК України), оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною шкодою. Відповідно до судової практики, дане також зазначено у рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.2006 р. по справі № 3/207-17/87 та рішенні господарського суду Луганської області від 13.06.2006 р. по справі № 15/198.
Отже, викладені витрати на правову допомогу не відносяться до збитків в розумінні положень ст.ст. 611, 623 ЦК України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходиться у необхідному зв'язку з оспорюваною шкодою (ця правова позиція викладена і у постанові Верховного суду України від 04.03.2002 р. у справі № 2/217). Крім того, відповідно до судової практики (рішення господарського суду Одеської області від 31.07.2006 р. по справі № 28/234-06-5905) пред'явлення позовної заяви про стягнення витрат на правову допомогу передбачено тільки у порядку ст. 44 ГПК України, якою визначено перелік судових витрат, пов'язаних з розглядом справи та у порядку ч. 5 ст. 49 ГПК України, якою передбачено витрати при надані правової допомоги безпосередньо по веденню справ у господарському суді, які розподіляються між сторонами на загальних підставах. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні за наявності документального підтвердження цих витрат, а саме: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення, яке підтверджує сплату цих витрат.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення збитків у розмірі 20000 грн. за договором про надання правової допомоги підприємству від 20.12.2006 р., не доведені належними доказами та не підлягають задоволенню.
2. Відповідно до п. 6.44 ПКЕЕ передбачено, що у разі непередбаченого умовами договору переривання постачання електричної енергії з вини електропередавальної організації або постачальника електричної енергії та/або відпуску електричної енергії, параметри якості якої перебувають поза межами показників, зазначених у договорі, споживач має право на повернення йому коштів у розмірі, визначеному відповідно до законодавства України.
Згідно з ч.5 п. 6.46 ПКЕЕ, обсяг електричної енергії, що недовідпущена споживачу, визначається як різниця між обсягом електричної енергії, який мав бути поставлений споживачеві у період обмеження відповідно до договору, і фактично отриманим споживачем обсягом електричної енергії за цей період. Але умовами договору про постачання електричної енергії та про технічне забезпечення споживача, укладеному сторонами від 21.06.2005 р. за № 44/37, а саме п. 6.4, електрична енергія недопоставлена споживачу з вини Енергопостачальної організації визначається як різниця між середньодобовим споживанням електричної енергії за найближчий розрахунковий період з нормальним електропостачанням, який передував обмеженню, і фактичним середньодобовим споживанням за розрахунковий період, де мало місце недовідпущення електричної енергії Споживачу (позивачу). До того ж ч. 2 п. 6.4 договору, передбачено, що Енергопостачальна організація може відшкодувати невідпущену йому кількість електричної енергії у дні, що залишилися в поточному або в наступному розрахункових періодах.
Як вбачається з особового рахунку позивача обсяг спожитої електроенергії ВАТ "Миколаївмеблі" у січні 2007 р. склав - 14974 кВт.г., тобто обсяг споживання був значно більшим у порівняні з попереднім розрахунковим періодом у грудні 2006 р., обсяг якого склав -13042 кВт.г. Отже, відповідно до умов договору, обсяг оплаченої позивачем електричної енергії, був йому відшкодований у наступному розрахунковому періоді.
3. Стосовно позовних вимог на суму 13873,54 грн. понесених внаслідок придбання бензогенератора, а також моторного мастила та бензину для його роботи, суд встановив наступне.
Відповідно до умов п. 7 додатку № 8 до договору № 44/37 від 21.06.2005 р. споживач зобов'язується не допускати дизельну електростанцію (ДЕС) до роботи без дозволу диспетчера електромережі. Отже ВАТ "Миколаївмеблі" не укладалась експлуатаційна угода на використання дизель-генератору, необхідність укладення якої передбачено інструкцією про порядок включення у роботу резервної стаціонарної дизельну електростанцію (ДЕС) та про взаємовідносини споживача електричної енергії, який має резервну дизельну електростанцію з Енергопостачальною організацією. Вказана інструкція заснована на вимогах Правил устаткування електроустановок (ПУЕ). Для підключення бензогенератору до мережі енергопостачальної організації споживач повинен виконати перелік необхідних дій викладених в інструкції, оскільки мережі споживача приєднанні до мережі енергопостачальної організації та при помилкових дій персоналу споживача напруга бензогенератору може бути направлена в мережу енергопостачальної організації, що є в першу чергу безпекою персоналу по мережам Компанії.
Внаслідок чого, Держнаглядохоронпраці України листом від 28.02.2003 р. за № 06-4/940 «О предотвращении подачи напряжения со сторони сетей потребителя в сети знергосистемьі напряжением до 1000 В, а в случае обратной трансформации й в сети напряжением свьіше 1000 В»зобов'язано Енергопостачальні організації провести дії, направлені на забезпечення електробезпеки мереж.
Крім того, витрати понесені внаслідок використання моторного мастила та бензину для роботи бензогенератора, не обгрунтовані належним розрахунком, оскільки визначити обсяг виробітки бензогенератору можливо тільки по показам окремо встановленого електролічильника, а якщо такий лічильник відсутній, дане визначити не можливо. Також аналогічно не можливо і визначити обсяг використаного моторного мастила.
4. Відносно позовних вимог про стягнення 7974,93 грн. понесених внаслідок нарахування заробітної плати та соціальних внесків працівникам позивача за дні простою, позивачем не надано доказів стосовно того, що вказаний штат працівників ВАТ "Миколаївмеблі", якому нараховано заробітну плату та соціальні внески на заробітну плату за час вимушеного простою, для виконання своїх службових обов'язків необхідно обов'язкове використання електричної енергії.
Сама по собі довідка, надана з боку ВАТ "Миколаївмеблі", не може бути підставою для відшкодування збитків тому, як не підтверджує в першу чергу наявність штату працівників на підприємстві ВАТ "Миколаївмеблі".
При прийняті рішення Антимонопольним комітетом України було застосовано Порядок обчислення строків встановлений законодавством, а саме ст. 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та зазначено, що у разі коли останній день припадає на неробочий день ( що мало місце по даній справі про припинення електропостачання, тобто при обчисленні перебігу строку припинення електропостачання було враховано 14,15 та 18 грудня 2006 р. -робочі дні, а 16 грудня (субота) та 17 грудня (неділя) 2006 р. визнано вихідними днями), на підставі чого Енергопостачальна організація понесла штрафні санкції за неправомірне припинення електропостачання в результаті не дотримання процесуальних строків повідомлення про припинення електропостачання.
Виходячи з вищевикладеного, при обчисленні перебігу строку припинення електропостачання було враховано п'ятиденний робочий тиждень.
Отже, Позивачем безпідставно було нараховано заробітну плату, суму нарахованих соціальних внесків на заробітну плату працівникам та двократний розмір недопущеної електроенергії за 6 днів простою, оскільки рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19 червня 2007 р. № 5-р/тк у справі № 1-26.213/2-2007 та на засіданні Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 19 червня 2007 р. було встановлено (5) п'ять робочих днів на тиждень.
Керуючись ст.ст. 44,49,82,84,85 ГПК України, господарський суд -
В задоволені позову - відмовити.
Суддя I.Г.Фiлiнюк