"26" липня 2011 р. м. Київ К-31134/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Костенка М.І.
Маринчак Н.Є.
Островича С.Е.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2009 року
по справі № 15а/62-1365 (22а-12958/08/9104)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання нечинними рішень про застосування штрафних санкцій, -
Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.03.2007р. № 0132572303/0 та № 0132582303/0.
Постановою Господарського суду Тернопільської області від 07.08.2008 року у даній справі позов задоволено та визнано нечинними спірні рішення відповідача.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2009року постанову господарського суду Тернопільської області від 07.08.2008 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову господарського суду Тернопільської області від 07.08.2008 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно спірних рішень слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від № 2048/1918/23-03/2968100516 від 27.02.2007 року про порушення позивачем статті 5 Закону України від 23.03.1996 року №98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" та пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що законодавство не передбачає можливості встановлення вартості торгового патенту при використанні не пов'язаних між собою спільною грою гральних місць одного грального автомата. Торговий патент в такому випадку придбавається для кожного грального апарата в цілому, незалежно від наявності в ньому певної кількості гральних місць.
Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач довів суду факт встановлення порушень позивачем положень Закону № 265/95-ВР та Закону № 98/96-ВР.
Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.
Пунктом 6 додатку до постанови № 121 встановлено строк переведення суб'єктів господарювання залежно від форм та умов їх діяльності на розрахунки із застосуванням РРО. Для суб'єктів підприємницької діяльності, які працювали у сфері грального бізнесу із використанням гральних автоматів, було встановлено термін до 31 грудня 2006 року.
Водночас згідно зі статтею 12 Закону № 265/95-ВР на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій (далі -Державний реєстр) та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
Пунктом 2 постанови № 121 на Міністерство промислової політики було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції»до Державного реєстру було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.
За таких обставин до вказаної дати у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання вимог Закону № 265/95-ВР у частині використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи. Тому притягнення їх до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з моменту включення до Державного реєстру комп'ютерно-касової системи «Фіскал», тобто з 1 липня 2008 року.
Судам необхідно врахувати, коли проводилась перевірка з урахуванням дати реєстрації вищезазначеної комп'ютерно-касової системи. При цьому порядок ведення розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій встановлюється ДПА України. Даний порядок застосування розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій у випадку використання гральних автоматів, що самостійно приймають ставки й виплачують виграш у валюті України на даний час відсутній, а позивач, як господарюючий суб'єкт, не має права й не може для себе встановлювати порядок ведення зазначених книг самостійно.
Однак, судами попередніх інстанцій не було досліджено питання відносно дати проведення перевірки у співвідношенні з датою початку використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи .
Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.
Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 210 -232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2009 року та постанову Господарського суду Тернопільської області від 07.08.2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 6 ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.
Судді (підпис)Карась О.В.
(підпис)Костенко М.І.
(підпис)Маринчак Н.Є.
(підпис)Острович С.Е.