Справа № 2а/0270/707/11
Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
22 вересня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Курка О. П.
суддів: Залімського І. Г., Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В лютому 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2010 року № 0000353500/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 89245 грн. та № 0000343500/1 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 167334 грн., в тому числі 111556 грн. за основним платежем та 55778 грн. штрафної (фінансової) санкції.
Свої вимоги мотивувало неправомірним відхиленням податковим органом господарських операцій та первинних бухгалтерських і податкових документів, пов'язаних із виконанням укладених між ТОВ "Лободін Плюс" договорів поставки, та суперечливістю висновків про порушення позивачем вимог Закону України " Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року в задоволені даного позову ТОВ "Поділляагротранс" відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову - про задоволення позовним вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Письмовою заявою від 22.09.2011р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу від відповідача до суду не надходило.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, а в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду від 11.04.2011 року - скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи посадовими особами органу державної податкової служби на підставі направлення від 13.08.2010 року № 362/35 проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Поділляагротранс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні правових відносин з платником податків ТОВ "Лободін Плюс" за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт №286/3530-33553300 від 06.09.2010 року.
Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:
- п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за І півріччя 2008 року в сумі 111556,0 грн.;
- п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого ТОВ "Поділляагротранс" завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за 2008 рік на 89245,0 грн., в тому числі: в червні 2008 року - 86549,0 грн. та у липні 2008 року - 2696,0 гривень.
На підставі викладених вище висновків відповідачем 10.09.2010 року винесені податкові повідомлення-рішення №0000343500/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 167334,0 грн., зокрема: за основним платежем 111556,0 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 55778,0 грн.; а також №0000353500/0 у якому визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 89245,0 грн.
Дані рішення стали предметом адміністративного оскарження. Так, за наслідками розгляду первинної скарги ДПІ у м. Вінниці 16.11.2011 року прийнято рішення № 48139/25-09/116 про залишення податкових повідомлень без змін, а скарги - без задоволення. Наведене стало підставою для прийняття відповідачем нових податкових повідомлень-рішень №0000343500/1 та №0000353500/1 від 18.11.2010 року, ідентичних за змістом попереднім від 10.09.2010 року.
З акту перевірки судом встановлено, що в основу виявлених порушень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість" покладено висновок відповідача, за яким ТОВ "Поділляагротранс" неправомірно відображено у бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з ТОВ "Лободін Плюс", оскільки, позивачем не надано до перевірки (окрім видаткових, податкових накладних, банківських виписок, договорів) документів на підтвердження виконання умов договорів, укладених між ТОВ "Поділляагротранс" та ТОВ "Лободін Плюс", зокрема: транспортування ТМЦ від складу постачальника - ТОВ "Лободін Плюс" до складу покупця - ТОВ "Поділляагротранс", або будь-якого іншого складу. Крім того, відповідно до вироку суду від 31.03.2009 року у справі №1-254-09 діяльність ТОВ "Лободін Плюс" визнано фіктивною.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції покликався на доведеність відповідачем обставин прийнятих податкових повідомлень-рішень та відсутність у позивача доказів здійснення господарських операцій з ТОВ "Лободін Плюс".
Однак, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції не повно дослідив обставини справи та не надав оцінку всім наявним у ній доказам, у зв'язку з чим мотиви та доводи, якими останній керувався при прийнятті оскаржуваного рішення не дають підстав обґрунтовано стверджувати про правомірність винесених ДПІ у м. Вінниці податкових повідомлень-рішень.
З матеріалів справи слідує, що в квітні 2008 року ТОВ "Поділляагротранс" мало господарські відносини з ТОВ "Лободін Плюс", яке здійснювало поставку олії соняшникової нерафінованої та соапстоку.
Так, згідно укладеного договору поставки № 04/22-С від 22.04.2008р. ТОВ "Лободін Плюс" поставив позивачу 96,35 т соапстоку на суму 323736 грн. з ПДВ, підтвердженням чого слугує накладна № 30.04.01 від 30.04.2008р. та податкова накладна № 30.04.01 від 30.04.2008р. Оплата придбаного товару здійснена позивачем 28.05.20008р., що підтверджується випискою Вінницької філії ВАТ КБ "Хрещатик".
Як вбачається, зазначений товар був транспортований продавцем на переробку у виробничі цехи ТОВ "Ісма-Екопром", з яким позивачем 01.01.2008р. був укладений відповідний договір № 01/01/08-ПР. Факт отримання соапстоку ТОВ "Ісма-Екопром" на переробку підтверджується накладною № 04/30 від 30.04.2008р. та актом здачі прийняття робіт за квітень 2008 року від 30.04.20008р.
Окрім того, 18.04.2008р. між ТОВ "Поділляагротранс" та ТОВ "Лободін Плюс" був також укладений договір поставки № 04/18-МПД, на виконання умов якого ТОВ "Лободін Плюс" здійснило поставку олії соняшникової в кількості 25,51 т вартістю 211733 грн. з ПДВ. За отриманий на підставі накладної № 21.04.02 від 21.04.2008р. та податкової накладної № 21.04.02 від 21.04.2008р. товар, позивач здійснив повну оплату шляхом перерахування 28.05.2008р. та 30.05.2008р. грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Лободін Плюс", що підтверджується виписками ВФ ВАТ КБ "Хрещатик".
З пояснень позивача вбачається, що поставка зазначеного товару за його вказівкою здійснювалась ТОВ "Лободін Плюс" безпосередньо на ВАТ "Чернівецький олійно-жировий комбінат" згідно договору поставки від 22.04.2008р. № 0932-1080423166, укладеного між ТОВ "Поділляагротранс" та ТОВ "Торговий дім "Віойл".
Отримання ТОВ "Торговий дім "Віойл" цієї партії товару підтверджується видатковою накладною № РН-0000094 від 24.04.2008р., довіреністю на отримання товару серії ЯОД № 861127 від 20.04.2008р. та податковою накладною № 94 від 24.04.2008р.
Виручка від зазначених операцій включена позивачем до валових доходів та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
У відповідності до п. 5.1. ст.5 Закону України, від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
В свою чергу підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5. цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" законодавець визначив поняття первинного документу, під яким необхідно розуміти документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Податковий кредит звітного періоду відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
А згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ставить в залежність включення сум валових витрат лише з їх підтвердженням відповідними документами. А Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.
Колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікатів (посвідчень) якості на товар можуть свідчити про безтоварність здійснених між позивачем та ТОВ "Лободін Плюс", а також іншими контрагентами, по ланцюгу поставки та переробки отриманого товару, операцій.
Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.
Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.95 р. № 488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 1 січня 1996 р. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.
Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації.
Враховуючи зазначене, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, платник податку не має підстав віднести витрати по отриманню послуг з перевезення вантажів до складу валових витрат.
В свою чергу суд першої інстанції не звернув увагу, що позивачем здійснено віднесення до складу валових витрат не вартість придбаних транспортних послуг, які повинні бути підтверджені транспортною документацією, а вартість придбаного товару - ТМЦ.
Колегією суддів встановлено, що позивачем до матеріалів справи надані всі первинні документи підтверджуючі виконання господарських операцій, зокрема видаткові та податкові які мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 р.
Тобто, відсутність у позивача ТТН не може бути підставою для не включення до складу валових витрат вартості придбаних ТМЦ. Крім того, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем ТМЦ.
Відповідно до Закону "Про автомобільний транспорт" та Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року № 128/2568, обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач же до зазначеної категорії суб'єктів не відноситься.
Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.
Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Колегія суддів вважає, що зазначені обставини відповідачем не доведені.
Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, інших документів як обставину, що свідчить про безтоварність господарських операцій є безпідставним і необґрунтованим. Укладені позивачем з його контрагентами договори виконані в повному обсязі, що підтверджується наданими до матеріалів справи первинними та господарськими документами, такі договори є чинними та в судовому порядку недійсними не визнавались. Відсутність у ТОВ "Поділляагротранс" посвідчення про якість та сертифікати відповідності не може спростовувати факт придбання ТМЦ за господарськими операціями, в результатами здійснення яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит, тим більше що чинним законодавством податковим органам не надано право вимагати зазначені документи.
Вирок Подільського районного суду м. Києва від 31.03.2009р., яким встановлена фіктивність ТОВ "Лободін Плюс", не доводить недійсність укладених між ним та позивачем господарських зобов'язань. Зазначене товариство в період дії договірних стосунків з ТОВ "Поділляагротранс" було діючою правоздатною юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та належним платником податку на додану вартість.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Як встановлено апеляційним судом, дані про припинення юридичної особи, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача під час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних відсутні.
Твердження відповідача, з посиланням на матеріали перевірки, про те, що діяльність вказаних вище контрагентів позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди ТОВ "Поділляагротранс" у вигляді безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту, колегією суддів оцінюються критично, оскільки зазначене ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочинів протиправного умислу при їх укладенні, відповідачем не доведено.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Таким чином перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість висновку відповідача і прийнятих на підставі такого висновку спірних податкових повідомлень-рішень від 18.11.2010 року № 0000353500/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 89245 грн. та № 0000343500/1 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 167334 грн., в тому числі 111556 грн. за основним платежем та 55778 грн. штрафної (фінансової) санкції на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів знаходить підстави для їх скасування.
Згідно зі пп. 1, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Поділляагротранс" підлягає задоволенню, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 11.04.2011 року - скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" задовольнити повністю.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці від 18.11.2010 року № 0000353500/1 та від 18.11.2010 року № 0000343500/1.
Присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ "Поділляагротранс" 5,1 грн. у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий /підпис/ Курко О. П.
Судді /підпис/ Залімський І. Г.
/підпис/ Матохнюк Д.Б.
З оригіналом згідно:
секретар