Справа № 22ц-3131/11
Копія
22 вересня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого судді -Баса О.Г.,
суддів: Карпусь С.А., Гринчука Р.С.,
при секретарі: Щербань А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Далланс” про стягнення середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні з апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю „Далланс” на рішення Кам”янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 5 серпня 22011 року, -
встановила:
В січні 2011 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ „Далланс” про стягнення середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 2303 грн.16 коп. вказуючи на те, що 20 жовтня 2010 року вона була звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. При звільненні їй не було виплачено заробітну плату за вересень, жовтень 2010 року.
Рішенням Кам”янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 5 серпня 2011 року позов задоволено.
Суд виходив з того, що в порушення вимог ст.116 КЗпП України ТОВ „Далланс” в день звільнення не провело розрахунок з ОСОБА_1, не виплатило їй заробітну плату за вересень в сумі 400 грн. та жовтень 2010 року в сумі 680,95 грн. 30 грудня 2010 року сума заборгованості була виплачена позивачці, в зв'язку з чим у відповідності з вимогами ст. 117 КЗпП України товариство зобов'язано виплатити позивачці середній заробіток за період з 20 жовтня 2010 року по 30 грудня 2010 року.
В апеляційній скарзі ТОВ „Далланс” просить скасувати вказане рішення та закрити провадження у справі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, які мають суттєве значення для правильного прийняття рішення, порушення норм процесуального права.
На обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд не прийняв до уваги ту обставину, що позивачка 20 жовтня 2011 року, перебуваючи на території підприємства, навмисно не зайшла в касу для отримання повного розрахунку.
ОСОБА_1 також не відреагувала на лист з пропозицією отримати заробітну плату, направлений на її адресу 21 жовтня 2010 року.
Головуючий у першій інстанції -Бондар О.О. Справа № 22ц -3131
Доповідач -Гринчук Р.С. Категорія 51
При цьому, оскільки на адресу товариства 27 грудня 2010 року надійшов запит адвоката позивачки щодо виплати заборгованості, який було сприйнято юридичною особою як вимога про сплату коштів, тому 28 грудня 2010 року ОСОБА_1 були перераховані кошти шляхом поштового переказу.
В справі відсутні докази про те, що позивачка зверталася до відповідача з вимогою про отримання коштів, а останній їй в цьому відмовив.
В судове засідання представник ТОВ „Далланс” не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки, які можна визнати поважними, суду не повідомив.
ОСОБА_1 також не з'явилася в судове засідання, надала суду письмове заперечення проти апеляційної скарги, просила розгляд справи провести без її участі. Перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, обов'язок із виплати заборгованості із заробітної плати покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану виплату.
Статтею 24 Закону України „Про оплату праці” та ст. 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Судом встановлено, що 20 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ „Далланс” із заявою про звільнення з займаної посади в.о. головного бухгалтера за власним бажанням з 20 жовтня 2010 року.
Наказом ТОВ „Далланс” від 20 жовтня 2010 року за №34 позивачку було звільнено за власним бажанням, того ж дня на підприємстві нею було оформлено обхідний лист та отримано трудову книжку.
В зв'язку з тим, що товариство не провело розрахунок з позивачкою у день звільнення, не виплатило заборгованості по заробітній платі за вересень місяць та заробітну плату за фактично відпрацьовані дні у жовтні місяці 2010 року, ОСОБА_1 отримала право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд обґрунтовано виходив з того, що належні докази нарахування позивачці заробітної плати повинні міститися в даних руху коштів по касі підприємства, через яку здійснювалася виплата зарплати всім працівникам товариства.
Твердження апелянта про те, що оскільки 20 жовтня 2010 року ОСОБА_1 не працювала, тому відповідно до вимог ч.1 ст.116 КЗпП України вона повинна була звернутися до товариства з вимогою про розрахунок і тільки після цього отримати розрахунок не ґрунтуються на законі та не відповідають фактичним обставинам справи.
В день звільнення 20 жовтня 2010 року ОСОБА_1 перебувала на роботі у ТОВ „Далланс”, про що в апеляційній скарзі зазначив сам апелянт, а також підтверджується змістом заяви позивачки про звільненням, наказом №34 про її звільнення від 20.10.2010 року, даним обхідного листа.
Таким чином відповідач зобов'язаний був виплатити усі належні позивачці кошти у день звільнення, тобто 20 жовтня 2010 року без додаткових вимог про це з її сторони.
Суд правомірно не взяв до уваги лист від 21 жовтня 2010 року ТОВ „Далланс” про пропозицію ОСОБА_1 з'явитися в товариство для отримання коштів, оскільки лист не містить чіткої інформації щодо порядку і строків отримання грошей, а також відсутні об'єктивні дані про отримання позивачкою цього листа, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні вона цей факт заперечила.
Та обставина, що у підприємства на рахунку були гроші для виплати ОСОБА_1 не свідчить про відсутність вини товариства вини у невиплаті заробітної плати.
Розрахунок середнього заробітку, який підлягає до виплати на користь ОСОБА_1 проведений судом у відповідності з вимогами постанови КМУ №100 від 8 лютого 1995 року „Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати”.
Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Далланс” відхилити.
Рішення Кам”янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 5 серпня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Р.С. Гринчук