Справа № 22ц-2707/11
Копія
13 вересня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого -судді Талалай О.І.
суддів: П'єнти І.В., Корніюк А.П.
з участю секретаря: Лапка Ю.В.
позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2707 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 26 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів,
ОСОБА_1, звертаючись до суду з вказаним позовом зазначав, що 12 травня 2008 року між ним і ОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно якого він позичив відповідачу 70000 грн., що підтверджується власноручною розпискою останнього. Зазначену суму коштів ОСОБА_2 зобов'язався повернути в строк до 12 травня 2009 року. Взяті на себе зобов'язання не виконав. Тому позивач просив стягнути з відповідача суму позики з врахуванням індексу інфляції 82950 грн., проценти за користування коштами, які визначаються на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до ст. 1048 ЦК України в сумі 12858 грн. 91 коп. і 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 4881 грн. 55 коп.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 26 травня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 44000 грн., індекс інфляції за період з 01 травня 2009 року по 30 квітня 2011 року в сумі 8140 грн., 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання в сумі 2589 грн. 36 коп. В решті позову відмовлено.
Головуючий у першій інстанції: Продан Б.Г. Справа № 22ц-2707 Доповідач: Талалай О.І. Категорія: 19, 27
ОСОБА_1, не погоджуючись з рішенням суду, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному об'ємі. Посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також невідповідність висновків суду обставинам справи. Висновки суду про повернення відповідачем позики в сумі 26000 грн. не ґрунтуються на доказах. Рішення суду не мотивоване.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 апеляцію підтримав, ОСОБА_2 визнав її необґрунтованою.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до п. 2, п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом правильно встановлено, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 12 травня 2008 року був укладений договір позики, згідно якого позивач позичив відповідачу 70000 грн. Факт укладення договору підтверджується власноручною розпискою позичальника. Зазначену суму коштів ОСОБА_2 зобов'язався повернути у строк до 12 травня 2009 року. Взяті на себе зобов'язання не виконав. Тому суд обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором позики з врахуванням індексу інфляції і 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання.
Дійшовши такого висновку, суд правомірно посилався на вимоги ст. ст. 625, ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1050 ЦК України, відповідно до яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики); при несвоєчасному поверненні позичальником суми позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.
Разом з тим, задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що на виконання зобов'язань за договором позики від 12 травня 2008 року відповідач повернув позивачу 26000 грн.
Проте, погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи та суперечить вимогам законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Згідно ст. 1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Обставини повернення частини позики ОСОБА_2 не підтвердив допустимими доказами. ОСОБА_1 факт повернення позики в сумі 26000 грн. за договором позики від 12 травня 2008 року не визнав.
Таким чином, позовні вимоги безпідставно задоволені частково з врахуванням сплати боргу в сумі 26000 грн. Визначаючи період, за який підлягає стягенню борг з врахуванням індексу інфляції і 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання з 01 травня 2009 року по 30 квітня 2011 року, суд вийшов за межі позовних вимог. Із змісту заяви про збільшення позовних вимог від 28 квітня 2011 року та доданного до неї розрахунку видно, що ОСОБА_1 просив стягнути борг з врахуванням індексу інфляції станом на 01 квітня 2011 року, а 3 % річних -за період з 13 травня 2009 року по 28 квітня 2011 року.
Рішення суду першої інстанції не містить мотивів відмови в задоволенні позову про стягнення процентів за користування позикою.
Статтею 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Тому позивач має право на отримання від відповідача процентів за користування позикою відповідно до його вимог за період з 13 травня 2009 року до 28 квітня 2011 року в сумі 12858 грн. 91 коп.
За наведених обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. З ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача борг за договором позики з врахуванням індексу інфляції у сумі 82950 грн., проценти за користування позикою в сумі 12858 грн. 91 коп., 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання в сумі 4119 грн. 45 коп. і судові витрати. Вимоги про стягнення 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання підлягають задоволенню частково, оскільки нарахування слід проводити з простроченої суми 70000 грн., а не суми боргу з врахуванням індексу інфляції 82950 грн., як просив позивач.
Стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір у сумі 60 грн. 76 коп.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 26 травня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики з врахуванням індексу інфляції у сумі 82950 грн. (вісімдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят грн.), проценти за користування позикою в сумі 12858 грн. 91 коп. (дванадцять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім грн. 91 коп.), 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання в сумі 4119 грн. 45 коп. (чотири тисячі сто дев'ятнадцять грн. 45 коп.) і судові витрати в сумі 1058 грн. 52 коп. (одна тисяча п'ятдесят вісім грн. 52 коп.)
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 60 грн. 76 коп. (шістдесят грн. 76 коп.)
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: (підпис) Судді: (підписи)
Вірно:
Головуючий: