Ухвала
Іменем України
08 липня 2008 року
м. Севастополь Справа № 5020-12/024-7/089
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черткової І.В.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Волкова К.В.,
секретар судового засідання Дікан Л.І.
за участю представників сторін:
позивача: Логутев Віктор Миколайович, довіреність № б/н від 12.05.2008;
відповідача: Ягунов Віктор Петрович, довіреність № 319/10-004 від 23.06.2008;
третьої особи: не з'явився;
прокурор: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Ілюхіна Г.П.) від 13.05.2008 у справі № 5020-12/024-7/089
за позовом приватного підприємства "Соріус" (вул. Сенявіна, 3, місто Севастополь, 99011)
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37, місто Севастополь, 99011)
за участю:
1) третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головного управління Державного казначейства України у місті Севастополі (вул. Балаклавська, 9, місто Севастополь, 99011)
2) прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)
про зобов'язання Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя надати висновок для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 83 976,36 грн за травень - липень 2006 року,
09.01.2007 приватне підприємство "Соріус" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом про спонукання Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя надати до органів державного казначейства висновок про відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 83 976,36 грн за травень - липень 2006 року.
24.04.2007 постановою господарського суду міста Севастополя, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.06.2007, позовні вимоги приватного підприємства "Соріус" задоволені.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.01.2008 ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.06.2007 та постанову господарського суду міста Севастополя від 24.04.2007 у справі № 20-12/024 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами не був встановлений факт фактичної сплати суми податку, заявленої до відшкодування з Державного бюджету України, та відсутність у матеріалах справи доказів того, що сума податку, заявлена до відшкодування, фактично була оплачена постачальникам товару (послуг).
Постановою господарського суду міста Севастополя від 13.05.2008 у справі № 5020-12/024/089 позов задоволено.
Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Ленінському районі міста Севастополя надати свій висновок до Державного казначейства України для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 83 976,36 грн на розрахунковий рахунок приватного підприємства «Соріус» за травень, червень, липень 2006 року, за якими не виявлена невідповідність. Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Соріус» судовий збір у сумі 3,40 грн.
Постанова мотивована тим, що право позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 83 976,36 грн підтверджується матеріалами справи.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в який просить зазначену постанову скасувати, у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що підстави для відшкодування податку на додану вартість відсутні, оскільки контрагентами позивача суми податку до бюджету не сплачені.
У судовому засіданні відповідач підтримав свої вимоги.
У судовому засіданні позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду залишити без змін.
Представник третьої особи та прокурор у судове засідання не з'явилися. Відповідно до статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України третя особа та прокурор належним чином повідомлені про час та місце засідання суду, проте вони не реалізували своє процесуальне право на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, а тому судова колегія вважає за можливим розглянути справу у відсутність представника третьої особи та прокурора.
Переглянувши постанову суду відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
19.06.2006, 20.07.2006, 18.08.2006 приватним підприємством "Соріус" подано до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя податкові декларації з податку на додану вартість із заявленими сумами бюджетного відшкодування за травень -липень 2006 року на загальну суму 343 417 грн: за травень 2006 року в сумі 15 661,00 грн, за червень 2006 року в сумі 121 430,00 грн, за липень 2006 року в сумі 206 326,00 грн (т. 1, а. с. 29-34, 53-58, 76-81).
З питань достовірності нарахування приватним підприємством "Соріус" сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість Державною податковою інспекцією у Ленінському районі місті Севастополя з 14.07.2006 по 21.07.2006, з 04.08.2006 по 11.08.2006, з 04.09.2006 по 11.09.2006 було проведено виїзні позапланові документальні перевірки, за результатами яких складені акти № 00070/235/22285658 від 28.07.2006, № 00075/235/22285658 від 11.08.2006, № 82/235/22085658/17267/10 від 12.09.2006 (т. 1, а. с. 9, 37, 61).
На підставі зазначених актів перевірок Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя прийняла та надіслала на адресу позивача податкові повідомлення-рішення від 07.08.2006 № 000006235/0, від 15.08.2006 № 000007235/0, від 21.09.2006 № 000010235/0, якими зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 146 342, 19 грн (т. 1, а. с. 7, 35, 59).
Таким чином, перевірками підтверджено достовірність нарахування податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень - липень 2006 року, на загальну суму 197 074, 81 грн.
Як вбачається із листа Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 22393/10/19-1 від 20.12.2006, станом на 19.12.2006 позивачу не відшкодовано податок на додану вартість за травень 2006 року в сумі 3 922 грн, за червень 2006 року в сумі 108 269 грн, за липень 2006 року в сумі 105 751, 55 грн (т. 1, а. с. 83).
Позивач просить зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі міста Севастополя надати висновок для бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок приватного підприємства "Соріус" податку на додану вартість за травень - липень 2006 року, за яким невиявлена невідповідність, на загальну суму 83 976,36 грн.
Судова колегія вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначаються пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 того ж Закону встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додається розрахунок суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, при визначенні права платника податків на бюджетне відшкодування податку на додану вартість має значення встановлення фактичної сплати отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) такої суми податку.
У ході проведення виїзних позапланових документальних перевірок з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість встановлені наступні постачальники приватного підприємства "Соріус": приватне підприємство «Румб-Вест-Миколаїв» (податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2006 року в сумі 2 570 грн), приватне підприємство «Морська техніка і сервіс» (податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2006 року в сумі 1351, 80 грн), товариство з обмеженою відповідальністю «Переможець» (податковий кредит з податку на додану вартість за червень 2006 року в сумі 10 000 грн), товариство з обмеженою відповідальністю «РСУ 1-Дельта» (податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2006 року в сумі 70 054, 36 грн).
Факт придбання позивачем товарів (послуг) та виконання своїх зобов'язань за операціями з вказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (т. 2, а. с. 101-104), податковими накладними № 16 від 17.04.2006, № 7 від 06.04.2006, № 14 від 12.05.2006, № 250 від 07.06.2006 (т. 3, а. с. 3-250). Порушення з питань правомірності визначення податкових зобов'язань за операціями з зазначеними контрагентами та правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість актами перевірок не встановлено.
Таким чином, право позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 83 976,36 грн підтверджується матеріалами справи.
Доводи відповідача про необґрунтованість позовних вимог, оскільки в ході документальних перевірок інформація щодо постачальників не була одержана, що позбавляє можливості встановити факт надходження податку на додану вартість до бюджету, не приймається судовою колегією, виходячи з наступного. Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань зі сплати податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) наступають тільки для нього. Вказана обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у випадку якщо останній виконав всі передбачені законом умови по отриманню такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту. Податкові накладні, що надані позивачем, не мають будь-яких недоліків, порядок їх заповнення відповідає чинному законодавству.
Крім того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у пунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 зазначеного закону).
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі не сплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
2.Постанову господарського суду міста Севастополя від 13.05.2008 у справі № 5020-12/024-7/089 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя І.В. Черткова
Судді Ю.М. Гоголь
К.В. Волков