Постанова
Іменем України
02 липня 2008 року
Справа № 2-1/1706-2008А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Заплава Л.М.,
Гоголя Ю.М.,
секретар судового засідання Рєвєнко М.Ю.
за участю представників сторін:
представник позивача, не з'явився, Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" в особі Керченської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго";
представник відповідача, не з'явився, Керченська міська рада;
представник відповідача, не з'явився, Виконавчий комітет Керченської міської Ради;
розглянувши апеляційну скаргу Виконавчого комітету Керченської міської Ради на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 06.05.2008 у справі № 2-1/1706-2008А
за позовом орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а, місто Сімферополь, АР Крим, 95000)
в особі Керченської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Кірова, 79-а, місто Керч, АР Крим,98318)
до Керченської міської ради (вул. Кірова, 17, місто Керч, АР Крим, 98300)
Виконавчого комітету Керченської міської ради (вул. Кірова, 17, місто Керч, АР Крим, 98300)
про визнання недійсним рішення,
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.05.2008 у справі № 2-1/1706-2008А позов задоволено.
Визнано нечинним рішення Виконавчого комітету Керченської міської ради № 1095 від 13.11.2006 "Про внесенння змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 25.10.2006 № 987 "Про тарифи на послуги теплопостачання в місті Керчі".
Стягнуто з місцевого бюджету Керченської міської ради на користь Керченської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" 03,40 грн судового збору.
Судове рішення мотивоване тим, що оскаржуване рішення суперечить діючому законодавству, оскільки прийняте Виконавчим комітетом Керченської міської ради з перевищенням наданих йому повноважень.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що оскаржуваним рішенням не порушені права позивача, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Також відповідач наполягає на тому, що орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго" пропущений строк для звернення до адміністративного суду.
До суду апеляційної інстанції від Керченської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції залишити без задоволення.
Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2008 суддю Маслову З.Д. замінено на суддю Гоголя Ю.М.
Переглянувши постанову суду відповідно до вимог статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Відповідно до вимог законодавства про необхідність затвердження тарифів органами місцевого самоврядування 13.06.2006 Керченською філією орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" були направлені економічно обґрунтовані тарифи до Керченської міської ради.
Рішенням Виконавчого комітету Керченської міської ради № 987 від 25.10.2006 представлені Керченською філією орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" тарифи були погоджені.
Рішенням Виконавчого комітету Керченської міської ради № 1095 від 13.11.2006 рішення Виконавчого комітету Керченської міської ради № 987 від 25.10.2006 було доповнено пунктом 7, згідно з яким тарифи на послуги теплопостачання вводяться у дію з 01.11.2006.
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що позивач не згоден з доповненим пунктом 7 рішення Виконавчого комітету Керченської міської ради № 987 від 25.10.2006, вважає зазначене доповнення таким, що прийняте з перевищенням повноважень суб'єкта владних повноважень.
Проте, судова колегія вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Можливість захисту прав і інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом. Частина 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює річний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також повинно сприяти наданню доказів, підвищує їх достовірність і тим самим сприяє встановленню істини.
З матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався про прийняття оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень 17.11.2006, що підтверджується листом № 2948/02-12 від 14.11.2006 і не заперечується позивачем.
Проте, в запереченнях на апеляційну скаргу Керченська філія орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" зазначає, що фактично права позивача Рішенням Виконавчого комітету Керченської міської ради № 1095 від 13.11.2006 почали порушуватись лише в кінці 2007 року, коли ТМО-2 в місті Керчі під час розгляду справи № 2-14/17223-2007 заявив про неможливість виділення коштів з місцевого бюджету для здійснення сплати за теплопостачання за листопад 2006 року за тарифом -805,20 грн у зв'язку з існуванням оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Керченської міської ради № 1095 від 13.11.2006.
Дослідивши дані доводи, судова колегія дійшла висновку, що вони ніяким чином не можуть слугувати підставою для визначення моменту, з якого позивач дізнався про своє порушене право. Обґрунтовуючи недійсність оскаржуваного рішення, позивач посилається на перевищення Виконавчим комітетом Керченської міської ради своїх повноважень, а тому цілком безглуздо зв'язувати нечинність акту з настанням якоїсь події і стверджувати те, що майже через рік після прийняття правового акту, він почав порушувати чиїсь права.
Отже, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Більш того, відповідач наполягає на залишенні позову без задоволення у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку, що цілком обґрунтованим буде визнання наявності всіх підстав для застосування частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, позивач маючи процесуальну можливість подати адміністративний позов до закінчення передбаченого законом строку був зобов'язаний вжити всіх заходів для вчинення цієї процесуальної дії, проте, звернувся до суду за захистом своїх прав з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що зазначені вище обставини не були проаналізовані і прийняті до уваги судом першої інстанції, судова колегія вирішила скасувати постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.05.2008 у справі № 2-1/1706-2008А, у задоволенні позову відмовити, вимоги апеляційної скарги задовольнити.
Керуючись статтею 24, частиною 2 статті 99, частиною 1 статті 100, 195, 196, пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, частиною 2 статті 205, статтями 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Керченської міської Ради задовольнити.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.05.2008 у справі № 2-1/1706-2008А скасувати.
3. Прийняти нову постанову.
4. У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді Л.М. Заплава
Ю.М. Гоголь