"17" липня 2008 р.
Справа № 26/9-08-1063
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Л.В. Поліщук
Суддів: Л.І. Бандури, Л.І. Бойко,
Згідно розпорядження Голови Одеського апеляційного господарського суду № 75 від 07.07.2008р. проведено заміну у складі колегії: замінено суддю В.Б. Туренко на суддю Л.І. Бойко,
при секретарі судового засідання -О.О. Соломахіній,
за участю представників сторін:
від позивача -Д.Г. Михайленко
від відповідачів -Ю.М. Таратинов, В.Є. Ковальський
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
ТОВ «Шляховик-97» та АТ «Українська пожежно-страхова компанія»
на рішення господарського суду Одеської області від 19.05.2008р.
у справі № 26/9-08-1063
за позовом ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
до ТОВ «Шляховик-97»;
АТ «Українська пожежно-страхова компанія»
про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в сумі 37106,06грн.
В судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 17.07.2008р.
Встановив:
ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ «Шляховик-97» суму 10333,61грн., яка складає різницю між фактичним розміром шкоди заподіяної внаслідок ДТП і сумою страхової виплати, та з АТ «Українська пожежно-страхова компанія» суму страхового відшкодування 24990,0грн. і 1782,45грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування.
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.05.2008р. (суддя М.І. Никифорчук) позов задоволено.
ТОВ «Шляховик-97», не погоджуючись з прийнятим судом рішенням, звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, провадження припинити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, оскільки обов'язок відшкодувати завдану шкоду виник з деліктних правовідносин між фізичною і юридичною особою, тому даний спір повинен розглядатись у відповідному місцевому суді загальної юрисдикції за правилами, встановленими ЦПК України. Також скаржником зазначено, що, застосовуючи до правовідносин сторін положення Закону України «Про страхування», суд не звернув увагу на те, що згідно з ч.17 ст.9 вказаного Закону страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Відповідно до висновку №0772 від 12.08.2005р. спеціаліста-автотоварознавця по визначенню розміру матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «Мазда 3», розмір шкоди становить 31930,53 гривень. Тому висновок суду першої інстанції про те, що відшкодуванню підлягає вся сума - 35323,61грн. є безпідставним.
АТ «Українська пожежно-страхова компанія» також звернулося із апеляційною скаргою на вказане рішення суду першої інстанції, в якій просить рішення скасувати, провадження у справі припинити на підставі ст.ст. 1, 12, 18, 80 ГПК України, так як особою, що спричинила шкоду, є фізична особа, яка повинна бути залучена до участі у справі. Разом з тим в апеляційній скарзі скаржник посилається на порушення судом норм матеріального права, оскільки Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Цивільним кодексом України або будь-яким іншим нормативним документом не передбачено повернення страховику у порядку регресу виплачених по майновому страхуванню страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
24.07.2005р. у місті Одесі на вул. Академіка Вільямса відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю «Мазда 3», державний номерний знак ВН 6975 АІ, під керуванням Пономарьової Світлани Миколаївни та автомобіля «Опель», державний номерний знак ВН 3914 АА, під керуванням Гасратова Зіяутдіна Джамалійовича.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 28.08.2005р. громадянина Гасратова З.Д. притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, яке передбачене ст. 124 КпАП, оскільки він, керуючи автомобілем «Опель», державний номерний знак ВН 3914 АА, порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, затв. Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001р., так як не обрав безпечну дистанцію руху, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Мазда 3», державний номерний знак ВН 6975 АІ.
08.07.2005р. громадянка Пономарьова С.М. звернулась до ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», з якою у неї є договір страхування транспортного засобу № V2.0.01214 від 03.06.2005р., із заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що є страховим випадком відповідно до умов вказаного договору страхування.
ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» відповідно до рахунку-фактури № ПФ-0000358 від 09.08.2005р., рахунку-фактури № -37814-К від 02.08.2005р., квитанцій №№ 52, 63, 64 від 12.01.2006р., квитанції №107558 від 10.02.2006р., товарного чеку від 13.01.2006р., товарного чеку від 16.11.2005р., товарного чеку від 26.09.2005р., товарного чеку від 26.09.2005р., акту виконаних робіт № 002411-К від 11.01.2006р., акту виконаних робіт № 002416-К від 12.01.2006р. здійснило виплату страхового відшкодування ТОВ «ВТП «ІНЖПРОЕКТ», яке здійснило ремонт пошкодженого автомобіля «Мазда 3» на загальну суму 35323,61грн., про що свідчить платіжне доручення № 1345 від 25.08.2005р. та лист банку № 43-4-1/984 від 06.07.2007р.
Статтею 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 вказаного кодексу відповідальною за збитки, завдані джерелом підвищеної небезпеки, є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ОІС № 662996 транспортний засіб «Опель», державний номерний знак ВН 3914 АА, належить на праві власності ВАТ «Шляховик-97». Згідно наказу «Про закріплення водія за автотранспортом» від 01.08.2004р. та подорожнього листа службового легкового автомобіля серії 05-АБГ № 979733 на момент ДТП автомобіль «Опель», державний номерний знак ВН 3914 АА, був закріплений за Гасратовим З.Д. для виконання ним трудових обов'язків (відрядження).
Отже, заперечення скаржників стосовно того, що водій автомобіля «Опель» повинен був бути залучений до участі у справі і у зв'язку з чим спір не підлягає розгляду в господарському суді, апеляційна інстанція відхиляє, оскільки на підставі вищевикладеного саме власник автомобіля, яким є ВАТ «Шляховик-97», згідно із ч.2 ст. 1187 ЦК України повинен відшкодувати ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» суму шкоди заподіяної внаслідок ДТП.
Але, як вбачається з полісу № ВА/1417135 від 31.03.2005р., ВАТ «Шляховик-97» відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV від 01.07.2004р. застрахувало у АТ «Українська пожежно-страхова компанія» свою цивільно-правову відповідальність, яка могла виникнути в результаті використання транспортного засобу «Опель», державний номерний знак ВН 3914 АА, з лімітом відповідальності 25500,0грн., та встановленою франшизою у розмірі 510,0гривень.
Відповідно до вимог статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Пунктами 22.1, 22.2 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV від 01.07.2004р. зі змінами (далі -Закон № 1961) передбачено, що при настанні страхового випадку (визначення якого міститься у ст. 6 цього Закону) страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. Потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.
Пунктом 35.1 ст. 35 Закону № 1961 передбачено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву. Відповідно до п.п. 37.1, 37.2 ст. 37 вказаного закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 цього Закону документів. За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого страхового відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується така пеня.
Як вбачається з матеріалів справи 23.07.2007р. ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» в порядку, визначеним Законом № 1961, звернулося до АТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про виплату страхового відшкодування № 314, і всіма необхідними для цього документами, які одержані останнім 25.07.2007р. Однак АТ «Українська пожежно-страхова компанія» в порушення вказаних норм закону не здійснило виплати страхового відшкодування та письмово не повідомило про результати розгляду заяви ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» № 314 від 23.07.2007р.
Отже, АТ «Українська пожежно-страхова компанія» зобов'язано провести виплату страхового відшкодування на користь ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» в розмірі 24990,0грн. та 1782,45грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування.
Апеляційна інстанція, керуючись положеннями ст. 43 ГПК України, яка передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, розглянувши надані сторонами докази з урахуванням заперечень скаржників стосовно суми, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок ВАТ «Шляховик-97», дійшла висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню в сумі 9620грн. 61коп., виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Із розрахунку страхового відшкодування позивача від 21.04.2006р. вбачається, що розмір страхового відшкодування визначен на підставі наряд-замовлень, актів виконаних робіт квитанцій та товарних чеків, які знаходяться в матеріалах справи, і складає 35323,61грн. (а.с. 54). Апеляційна інстанція дослідила вказані документи і дійшла висновку, що позивач не обґрунтував включення в розрахунок страхового відшкодування суму 713грн. за квитанцією 107558 від 10.02.2006р., в який зазначений вид послуги “ремонт ходовой» (а.с. 40), тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Заперечення ВАТ «Шляховик-97» стосовно того, що в протокол огляду транспортного засобу від 28.07.2005р. після підпису його водія були дописані п'ять пошкоджених частин автомобіля, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає, апеляційна інстанція відхиляє, так як при досліджені фототаблиць лабораторії експертних досліджень і експертного висновку вбачається, що при зіткненні автомобілей, дописані в акті осмотру частини не могли залишитися не пошкодженими на автомобілі “Мазда 3» і були включені в експертний висновок як пошкоджені.
Також апеляційна інстанція не приймає до уваги доводи ВАТ «Шляховик-97» стосовно того, що за експертним висновком збитки склали 31930,53грн. тоді як позивач завищів суму страхового відшкодування і виплатив 35323,61грн., оскільки, як було зазначено вище, згідно ст. 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна та виконання робіт за цінами на момент виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, з ВАТ «Шляховик-97» підлягає стягненню сума 9620,61грн. (10333,61грн. - 713грн.).
При прийнятті рішення 19.05.2008р. місцевим господарським судом було допущено процесуальне порушення, яке в будь-якому випадку є підставою для скасування рішення згідно п.2 ч.3 ст. 104 ГПК України, а саме: справу було розглянуто за відсутності представника АТ «Українська пожежно-страхова компанія», якого не було повідомлено про судове засідання 19.05.2008р.
З урахуванням викладеного, рішення суду підлягає скасуванню, а позов задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
постановила:
1. Рішення господарського суду Одеської області від 19.05.2008р. у справі № 26/9-08-1063 скасувати.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути на користь ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», код 20782312:
- з ТОВ «Шляховик-97», код 03446334 у відшкодування шкоди в частині різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням суму 9620грн. 61коп., держмито у сумі 962,06грн. і витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 30,59грн.;
- з АТ «Українська пожежно-страхова компанія», код 20602681, у відшкодування шкоди в частині виплати страхового відшкодування суму 24990грн., пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 1782,45грн., державне мито в сумі 267,72грн. і витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 85,14грн.
4. В інший частині позову відмовити.
Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.І. Бойко