79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
07.07.08 Справа № 16/158-19/12
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Зварич О.В.,
Юрченка Я.О.,
при секретарі Горбач Ю.Б.,
за участю представників:
від позивача (скаржник) - Беган Р.П.
від відповідача - Щеглов Є.С.
Розглядається апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ в особі Івано-Франківської обласної дирекції, м.Івано-Франківськ вих.№19-32/10-424 від 06.06.2008 року
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.05.2008 року (підписане 28.05.2008 року), суддя Максимів Т.В.
у справі №16/158-19/12
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Івано-Франківської обласної дирекції, м.Івано-Франківськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідністю «Траян», м.Івано-Франківськ
про звернення стягнення на заставлене майно в сумі 10228,85 доларів США (51655,64 грн.)
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 18.07.2007 року по справі №16/158 в позові Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Івано-Франківської обласної дирекції, м.Івано-Франківськ про звернення стягнення на заставлене майно в сумі 10228,85 доларів США (51655,64 грн.) відмовлено. Зазначене рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2007 року.
Постановою Вищого господарського суду від 06.12.2007 року рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.07.2007 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2007 року по справі №16/158 скасовано, справу передано на новий розгляд.
При новому розгляді справи господарським судом Івано-Франківської області 22.05.2008 року прийнято рішення по справі №16/158-19/12, яким в задоволенні позову про звернення стягнення на заставлене майно в сумі 10228,85 доларів США (51655,64 грн.) відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що допущені позивачем при укладенні договору застави нерухомого майна порушення вимог розділу II Закону України "Про заставу", не надає позивачу додаткових прав - права реалізовувати предмет застави двічі всупереч вимогам ст. 593 ЦК України, і не спростовує встановленого Івано-Франківським міським судом юридичного факту - предмет застави за згодою позивача вже було реалізовано, а отримані від реалізації предмета застави кошти спрямовано на задоволення вимог заставодержателя по забезпеченому заставою зобов'язанню, що припиняє чинність застави.
Не погоджуючись з рішенням суду ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Івано-Франківської обласної дирекції подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.05.2008 року по справі №16/158-19/12, прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю. Зокрема, вказуючи на те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що п.12 договору застави передбачено, що термін дії його встановлюється до повного забезпечення зобов'язань по кредитному договору №014/14-4/2690, судом не встановлено факту виконання зобов'язань по договору кредиту №014/14-4/2690 від 08.07.2003 року. Крім того, апелянт звертав увагу суду на те, що реалізація предмета іпотеки здійснена не у способи встановлені ст.ст.38, 39 Закону України «Про іпотеку».
Представник скаржника (позивача) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.
Представник відповідача просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, зазначаючи при цьому, що повторне звернення стягнення на предмет застави, який вже був реалізований з метою погашення заборгованості заставодавця перед заставодержателем, Цивільним кодексом України та Законом України «Про заставу»не передбачено. Поряд з цим, звертав увагу суду на те, що хоча розділ ІІ Закону України «Паро заставу»станом на 23.07.2003 року для застав нерухомого майна передбачав укладення саме договорів іпотеки, а також вже було прийнято Закон України «Про іпотеку», позивачем укладено з позичальником - Морозюком І.Я. не договір іпотеки, а договір застави.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
08.07.2003 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком “Аваль» (правонаступник якого ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») в особі Івано-Франківської обласної дирекції та Морозюк Ігорем Ярославовичем укладено кредитний договір №014/14-4/2690, відповідно до умов якого, АППБ “Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції надано громадянину Морозюку І.Я. кредит в сумі 30000,00 доларів США, процентна ставка за користування кредитом становить - 8 % річних для придбання квартири за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Галицька,14. Відповідно до п.5.2 остаточне погашення отриманого кредиту визначено до 05.07.2013 року. В подальшому відсоткову ставку збільшено до 15 % річних.
В забезпечення зобов'язань по договору кредиту, 23.07.2003 року між громадянином Морозюк І.Я. (Заставодавець) та АППБ “Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції (Заставодержатель) укладено договір застави № Д-329, який засвідчено приватним нотаріусом. Договором застави передбачено, що Заставодержатель (позивач) надає Заставодавцю (Морозюк І.Я.) кредит в сумі 30000 грн. згідно кредитного договору №014/14-4/2690 від 08.07.2003 року терміном до 05.07.2013 року, а Морозюк І.Я. забезпечує кредит заставою належної йому на праві власності квартири №6 розташованої в будинку №14 по вул. Галицька в м.Івано-Франківську, загальна площа якої становить 40,3 кв.м. Нотаріусом накладено заборону на відчуження даної квартири.
24.09.2004 року позивач направив приватному нотаріусу лист (вих.№16-50/16-121) “Про зняття заборони на заставлене майно», в якому просить зняти заборону по кредитному договору №014/14-4/2690 від 09.07.2003 року, укладеному між АППБ “Аваль» та Морозюк І.Я. на заставлене майно: квартира під №6, що знаходиться в м. Івано-Франківську по вулиці Галицькій в будинку №14, яка була заставлена згідно договору застави № Д 329 від 23.07.2003 р.
На підставі вищевказаного листа, заборону на відчуження квартири № 6 в будинку №14 по вул. Галицькій в м. Івано-Франківську нотаріусом знято, і вказану квартиру продано Морозюком І.Я. згідно договору купівлі-продажу квартири №327-Д від 24.09.2004 року ТзОВ фірма “Траян» за 107000 грн. Вказану суму позивачем зараховано в погашення кредиту Морозюк І.Я.
Станом на момент розгляду справи за позичальником (Морозюк І.Я.) по кредитному договору № 014/14-4/2690 від 08.07.2003 року., рахується заборгованість в розмірі 10228,84 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ, становить 51655,64 гривень.
Відповідно до ст.74 Закону України "Про нотаріат", одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики, повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, нотаріус або посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Таким чином, направлення АППБ “Аваль» приватному нотаріусу листа від 24.09.2004 року вих.№16-50/16-121 про зняття заборони на відчуження заставленої квартири є фактичним наданням банком “Аваль» згоди на відчуження заставодавцем даної квартири.
Стосовно посилання скаржника на ст. 23 Закону України “Про іпотеку», ст. 27 Закону України “Про заставу», згідно яких застава зберігає силу якщо за однією з підстав, зазначених в законі, предмет застави переходить у власність іншої особи, то таке не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до п. 9 роз'яснень Вищого Арбітражного Суду України від 24.12.1999 р. № 02-5/602 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України “Про заставу», згадана норма застосовується тоді, коли між заставодавцем та іншою особою існує правонаступництво.
Статтею 24 Закону України "Про заставу" передбачено, що у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України. Така ж норма міститься і у п.7 договору застави квартири. Таким чином, позивач правомірно звертався з позовом в Івано-Франківський міськсуд про стягнення з Морозюк І.Я. суми боргу 44448,99 грн.
Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься рішення Івано-Франківського міського суду від 09 жовтня 2006 р. по справі № 2-3701/06 яким задоволено позов АППБ «Аваль»в особі Івано-Франківської обласної дирекції про стягнення з Морозюка І.Я. заборгованості в сумі 44448,99 грн. (суми, якої після реалізації заставленого майна не вистачило для повного задоволення вимог заставодержателя) по кредитному договору № 014/14-4/2690 від 08.07.2003 року. Зазначеним рішенням встановлено, що в якості забезпечення виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором відповідно до договору застави квартири, посвідченого 23.07.2003 року приватним нотаріусом, зареєстровано в реєстрі за № Д-329, Морозюк І.Я. надано придбану за рахунок кредитних коштів квартиру, іншого забезпечення немає. Крім того в рішенні загального суду зазначено, що за згодою позивача вищевказану квартиру реалізовано, а кошти отримані від реалізації квартири відправлено на погашення кредиту.
В матеріалах справи наявний також Витяг з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 17.04.2008 року за №18170981, з якого вбачається, що на підставі ухвали Івано-Франківського міського суду від 07.08.2006 року по справі №2-3701/06, 14.08.2006 року на все нерухоме майно Морозюка І.Я. накладено арешт. На даний час арешт не знято.
Враховуючи вищенаведене, заставу квартири по вул. Галицькій, 14/6 в м.Івано-Франківську припинено.
Згідно ст. 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону.
Розділ II Закону України "Про заставу" станом на 23.07.2003 року для застав нерухомого майна передбачав укладення саме договорів іпотеки, а також вже був прийнятий Закон України від 05.06.2003 р. № 838-ІУ "Про іпотеку", позивач 23.07.03 року уклав з позичальником Морозюк І.Я. не договір іпотеки, а договір застави нерухомого майна. Слід зазначити, що договір застави від 23.07.03 року не містить жодних умов або обмежень щодо порядку та способів реалізації заставленого майна з метою задоволення вимог заставодержателя.
Тому позивач, в 2004 році мав право застосувати позасудову реалізацію заставленого нерухомого майна з метою задоволення своїх вимог за рахунок одержаних від реалізації коштів, але при цьому позивач не міг в повній мірі додержати вимог Закону України «Про іпотеку», оскільки ст.36 даного Закону ставить позасудові способи реалізації предмету іпотеки в залежність саме до умов іпотечного договору, проте іпотечний договір позивачем не укладався.
Допущені позивачем при укладенні договору застави нерухомого майна порушення вимог розділу II Закону України "Про заставу", не надає позивачу додаткових прав - права реалізовувати предмет застави двічі всупереч вимогам ст. 593 ЦК України,
А також судом взято до уваги, що предмет застави за згодою позивача вже було реалізовано, а отримані від реалізації кошти спрямовано на задоволення вимог заставодержателя по забезпеченому заставою зобов'язанню, що припиняє чинність застави.
Згідно ст. 593 ЦК України, у випадку реалізації предмету застави застава припиняється.
Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,
постановив:
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.05.2008 року по справі №16/158-19/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»особі Івано-Франківської обласної дирекції без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Зварич О.В.
Юрченко Я.О.