79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
07.07.08 Справа № 3/58
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Зварич О.В.,
Юрченка Я.О.,
при секретарі Горбач Ю.Б.,
за участю представників:
від позивача - Халус М.М.
від відповідача - Удудяк Н.М., Семків М.Н.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідністю «Технобудсервіс»б/н від 05.06.2008 року
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2008 року, суддя Фрич М.М.
у справі №3/58
за позовом Закритого акціонерного товариства фірми «Нафтогазбуд»в особі Управління механізації №22, м.Івано-Франківськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідністю «Технобудсервіс», м.Івано-Франківськ
про повернення штукатурної станції та стягнення заборгованості за найм в сумі 53593,81 грн.
рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2008 року по справі №3/58 позов задоволено, стягнено з ТзОВ «Технобудсервіс»на користь ЗАТ «Нафтогазбуд»в особі Управління механізації №22 - 40800 грн. основної заборгованості, 9264 грн. - інфляційних, 105,12 грн. - річних, 3424,69 грн. пені та 5350 грн. послуг адвоката.
Рішення суду мотивоване тим, що факт передачі об'єкта оренди (штукатурної станції №801100) на момент підписання договору від 13.04.2005 року №1304/05 відбувся, що підтверджується актом прийому передачі від 12.04.2005 року, зазначений договір є діючим, проте відповідач взяті на себе зобов'язання згідно договору щодо оплати орендованого майна не виконав, заборгованість останнього перед позивачем підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення враховуючи ст.525,526,759,764 ЦК України. Поряд з цим, суд вважає підставними заявлені до стягнення інфляційні, річні та пеню, враховуючи положення ст.625 ЦК України та умови договору від 13.04.2005 року №1304/05, а також враховуючи ст.49 ГПК України заявлені до стягнення послуги адвоката. Стосовно збільшення вимог позивача, а саме про повернення штукатурної станції, то суд зазначає про те, що така не заявлена у прохальній частині позовної заяви та вказує, що згідно із ст.22 ГПК позивач має право змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, а не заявляти нову вимогу в розпочатому провадженні.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТзОВ «Технобудсервіс»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2008 року по справі №3/58, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, вказуючи на те, що на день укладення договору майно орендарю (відповідачу) передано не було в зв'язку з некомплектністю, відсутністю технічної документації. Скаржник вказує, що відповідно до ст.766 ЦК України якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором відмовитись від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків та вважає що договір оренди було розірвано в квітні 2005 року, в зв'язку з відмовою позивача передати в оренду штукатурну станцію та зазначає, що ТзОВ «Технобудсервіс»жодної оплати за даним договором не проводило. Крім того апелянт, вважає безпідставними заявлені до стягнення позивачем інфляційні, річні, пеню та адвокатські послуги.
Представники скаржника (відповідача) в судовому засіданні просили задоволити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись при цьому на належне виконання своїх зобов'язань згідно договору 13.04.2005 року №1304/05.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
13.04.2005 року між ЗАТ фірмою «Нафтогазбуд»в особі Управління механізації №22 (в тексті договору - Орендодавець) та ТзОВ «Технобудсервіс»(в тексті договору - Орендар) укладено договір про виділення в оренду ТзОВ «Технобудсервіс» штукатурної станції №08100 терміном з 13.04.2005 року по 31.12.2005 року. Відповідно до п.1.2 договору вартість послуг становить 1200 грн. в місяць, а відповідно до 2.4. відповідач зобов'язувався проводити оплату механізму до 20 числа кожного місяця, згідно фіксованої ціни.
Згідно п.2.12 та п.2.13 договору вартість пуско-налагоджувальних робіт і доукомплектація компенсується відповідачу позивачем згідно калькуляції і підтверджується документами, попередньо погодженими з орендодавцем (позивачем), обладнання повертається орендодавцю (позивачу) згідно акту прийому-передачі в технічно справному стані.
Як вбачається з матеріалів справи, актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, який підписано сторонами на передодні підписання договору - 12 квітня 2005року, сторонами проведено огляд та передача штукатурної станції в комплекті без рукавів. В зазначеному акті вказано, що об'єкт технічним умовам відповідає, проте потребує доукомплектації рукавами, технічна документація відсутня.
В графах акту приймання-передачі “об'єкт прийняв» та “об'єкт здав» містяться підписи сторін.
Таким чином, посилання скаржника на те, що позивачем не передано відповідачу штукатурну станцію є безпідставними.
Крім того, в матеріалах справи містяться пояснення фізичних осіб по справі (машиніст крану Бандура, Лащин), які підтвердили факт вивезення штукатурної станції відповідачем.
Стосовно посилань скаржника на неукомплектованість станції, слід зазначити що таке підтверджується актом приймання-передачі та не заперечується позивачем, проте, як уже зазначалось вище, п.2.12 договору від 13.04.2005 року передбачено, що вартість пуско-налагоджувальних робіт і доукомплектація компенсується відповідачу позивачем згідно калькуляції і підтверджується документами, попередньо погодженими з орендодавцем (позивачем). Таким чином, некомплектність була обумовлена в момент передачі станції.
01.02.2007 року позивач направляв відповідачу лист, з вимогою оплати оренди штукатурної станції за 13.04.2005 року по 31.01.2007 року в розмірі 18974,04 грн. за мінусом витрат замовника по ремонту станції згідно акту №Р1/06.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст.764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Доказів розірвання договору від 13.04.2005 року №1304/05 як зазначає апелянт в квітні 2005 року суду не подано, таким чином зазначений договір є діючим. Доказів оплати за орендоване майно відповідачем не надано, а також як зазначає останній у апеляційній скарзі така оплата не проводилась.
Як вбачається із розрахунку суми позову, основна заборгованість відповідача перед позивачем з червня 2005 року по лютий 2008 року складає 40800 грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.2.11 в разі несвоєчасного розрахунку з позивачем, відповідачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час затримки розрахунків, за кожний день прострочки від суми боргу.
Слід зазначити, що судом правомірно стягнено з відповідача витрати на послуги адвоката, відповідно до статті 49 ГПК України, з огляду на розумну необхідність витрат на оплату послуг адвоката, пов'язаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, участь адвоката у справі, прийшов до висновку про відшкодування позивачу витрат, понесених на послуги адвоката. В матеріалах справи міститься також договір про надання юридичної допомоги від 13.02.2008 року, в якому передбачено, що за роботу адвоката - вивчення матеріалів та стягнення заборгованості за найм штукатурної станції, пені, річних та інфляційних з відповідача, подання позовної заяви, здійснення розрахунку і представництво в судовому засіданні господарського суду, Управління механізації №22 ЗАТ фірми «Нафтогазбуд»сплачує йому винагороду у розмірі 5350 грн.
Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,
постановив:
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2008 року по справі №3/58 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідністю «Технобудсервіс»без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Зварич О.В.
Юрченко Я.О.