Постанова
Іменем України
07 липня 2008 року
Справа № 2-1/1564-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Заплава Л.М.,
Антонової І.В.,
за участю представників сторін:
представник позивача, Лутьєв Володимир Григорович, довіреність № 189 від 08.02.08, Республіканський комітет з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим;
представник відповідача, Терещенко Євген Олексійович, довіреність № 11/02 від 11.01.08, Товариство з обмеженою відповідальністю "ИССО";
представник відповідача, не з'явився, Міністерство оборони України;
представник відповідача, не з'явився, Державна акціонерна компанія "Національна мережа аукціонних центрів";
представник відповідача, не з'явився, Головне експлуатаційне управління Збройних сил України;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ИССО" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 13.05.2008 у справі № 2-1/1564-2008
розглянувши апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 13.05.2008 у справі № 2-1/1564-2008
за позовом Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим (вул. Гоголя, 14, місто Сімферополь, АР Крим, 95011) (вул. Демишева, 115, кв.60, місто Евпаторія, АР Крим, 97404)
до товариства з обмеженою відповідальністю "ИССО" (вул. Чапаєва, 47, місто Євпаторія, АР Крим, 97420)
Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6, місто Київ 168,01001)
Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" (вул.Марини Раскової, 15, місто Київ 002, 02002)
Головного експлуатаційного управління Збройних сил України (вул. Крупської, 13а, місто Київ,03049)
про визнання недійсним договору,
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.05.2008 у справі № 2-1/1564-2008 позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу майна: будівля №1 - дитячий садочок, №3 кухня - пральня, №12 склад колишнього військового містечка №77, що розташоване за адресою: проспект Леніна, 7, місто Євпаторія, від 22.03.2005, який укладений на Першій Євпаторійській товарній біржі між Державною акціонерною компанією "Національна мережа аукціонних центрів" та товариством з обмеженою відповідальністю "ИССО" .
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Иссо» на користь Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим державне мито у сумі 42,50 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59,00 грн.
Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим державне мито у сумі 42,50 грн, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59,00 грн.
Скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.02.2008 у справі №2-1/1564-2008 відповідно до вимог статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомості.
Рішення суду мотивоване тим, що в результаті допущення ряду порушень з боку відповідачів при укладенні спірного договору (відсутність нотаріального посвідчення договору, дозволу Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим на відчуження спірного майна, наявності законодавчої заборони на відчуження пам'ятників охорони культурної спадщини), є всі підстави для задоволення позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "ИССО" та Державна акціонерна компанія "Національна мережа аукціонних центрів" звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Оскільки апеляційні скарги у даній справі подані на одне й те ж рішення суду першої інстанції, то з метою процесуальної доцільності судова колегія вирішила об'єднати їх розгляд в одному апеляційному провадженні.
До суду апеляційної інстанції від Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" надійшла заява, в якій просить подальший розгляд справи проводити без їхньої участі.
У судовому засіданні 07.07.2008 представник товариства з обмеженою відповідальністю “Иссо» заявив клопотання про зупинення провадження у справі, обґрунтувавши його тим, що на даний час у провадженні господарського суду Автономної Республіки Крим знаходиться справа № 2-1/1564-2008 про визнання оскаржуваного договору дійсним, що на думку заявника, свідчить про пов'язаність з даною справою.
Проте, судова колегія залишила зазначене клопотання без задоволення, оскільки дійшла висновку про те, що перешкод для розгляду даної справи немає, оскільки предметами доказування у цих справ є різні обставини, які необхідно встановити.
Переглянувши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 489-р від 26.10.2006 Державна акціонерна компанія "Національна мережа аукціонних центрів" уповноважена здійснювати реалізацію на внутрішньому ринку майна Збройних Сил, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна (крім військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин).
На підставі зазначеного розпорядження між Державною акціонерною компанією "Національна мережа аукціонних центрів" (комісіонером) та Міністерством оборони України (комітентом) укладений договір комісії про порядок відчуження та реалізацію нерухомого військового майна № 258/18 від 30.12.2004, відповідно до умов якого комітент доручає комісіонеру за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать цьому договору, та виконати від свого імені в інтересах комітента та за рахунок останнього, договір з покупцем на реалізацію військового нерухомого майна: будівлі № 1 (дитячий садок) загальною площею 425,5 кв. м, будівлі № 3 (кухня-пральня) загальною площею 96,0 кв. м, будівля № 12 (склад) загальною площею 37,2 кв. м, військового містечка № 77, яке розташоване за адресою: вул. Леніна, 7, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим.
Покупець зазначеного нерухомого майна визначався за результатами проведеного аукціону - переможцем визнано товариство з обмеженою відповідальністю "ИССО" у зв'язку із запропонуванням найвищої ціни продажу -189 575,00 грн.
Таким чином, на підставі договору комісії № 258/18 від 30.12.2004 та протоколу проведення аукціону з продажу військового нерухомого майна № 1 від 24.02.2005 між Державною акціонерною компанією "Національна мережа аукціонних центрів" та товариством з обмеженою відповідальністю "ИССО" був укладений договір купівлі-продажу від 22.03.2005, предметом якого є наступні об'єкти нерухомості: будівлі № 1 (дитячий садок) загальною площею 425,5 кв. м, будівлі № 3 (кухня-пральня) загальною площею 96,0 кв. м, будівля № 12 (склад) загальною площею 37,2 кв. м, військового містечка № 77, яке розташоване за адресою: вул. Леніна, 7, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим. Даний договір був зареєстрований реєстратором на Першій Євпаторійській товарній біржі.
Спір у даній справі виник у зв'язку із зверненням Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим до господарського суду з вимогою визнання зазначеного договору купівлі-продажу від 22.03.2005 недійсним.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що об'єкт військового майна перебуває в Реєстрі нерухомих пам'ятників історії і культури під номером 1385, на який відповідно до Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини» від 01.02.2005 накладено заборонено на приватизацію пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації. Також позивач посилається на порушення відповідачами статті 657 Цивільного кодексу України.
Відповідачі проти пред'явленим вимог заперечують, при цьому вказують, що позивачем не представлені докази включення спірного об'єкту в державні списки нерухомих пам'ятників історії та культури, а також те, що висновок позивача і суду першої інстанції про відсутність нотаріальної реєстрації спірного договору є помилковими, оскільки даний правочин зареєстрований на біржі у встановленому законом порядку.
Здійснивши оцінку представленим доказам відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Законом України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини» від 01.02.2005 заборонено приватизацію пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.
Колегія суддів вважає, що факт перебування спірного об'єкту нерухомості під особливою правовою охороною, підтверджується належними доказами, а саме представленими позивачем завіреними копіями Списку об'єктів культурної спадщини національного і місцевого значення, розташованих на території Автономної Республіки Крим, та рішенням Кримоблвиконкому № 48 від 20.02.1990, архівною випискою № 406 від 23.04.2008 зі списку пам'ятників обласного значення по Кримській області, виявлених у 1986 -1989 роках. Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 16.12.2004 об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам'ятками відповідно національного чи місцевого значення.
Таким чином, станом на час укладення спірного договору купівлі-продажу існує законодавча заборона на приватизацію спірного майна.
Отже, Республіканський комітет з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим будучи спеціально уповноваженим органом у сфері охорони культурної спадщини, до компетенції якого відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 відноситься контроль за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; погодження відчуження або передачі пам'яток національного значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління, має всі підстави для звернення до господарського суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості, що мають значення пам'ятників культури і історії, недійсним.
На думку судової колегії, договір купівлі-продажу від 22.03.2005 суперечить Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини» від 01.02.2005, Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 та іншим нормативно-правовим актам у сфері охорони культурної спадщини і підлягає визнанню недійсним, оскільки, сторони за цим договором - Державна акціонерна компанія "Національна мережа аукціонних центрів" та товариство з обмеженою відповідальністю "ИССО" уклали правочин, предметом якого є нерухоме майно, що знаходиться під особливою правовою охороною, проігнорувавши, що відносно даного об'єкту нерухомості, який має значення пам'ятника культури і історії, законодавчо накладена тимчасова заборона щодо його відчуження.
Що стосується доводів позивача відносно відсутності нотаріального посвідчення спірного договору, то вони не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки не входять до предмету доказування у даній справі.
При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що у зв'язку з виникненням спірного питання щодо способу реєстрації даного договору і обов'язковості нотаріального посвідчення, зазначені обставини повинні вирішуватись при розгляді справи про визнання дійсним оскаржуваного договору за відсутності його нотаріального посвідчення.
Більш того, позивач у даній справі -Республіканський комітет з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим не має такого права визнавати правочин недійсним з підстав відсутності нотаріального посвідчення, оскільки по-перше, це не відноситься до його компетенції, а по-друге, цим порушенням інтереси держави в сфері охорони культурної спадщини, які у цій справі захищає позивач, ніяким чином не зачіпаються і не порушуються.
Відповідно до принципу належності доказів у справі, який визначений у статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Отже, не дивлячись на помилковість висновків позивача щодо належності доказів у справі про відсутність нотаріального посвідчення оскаржуваного договору, колегія суддів констатує обґрунтованість посилань позивача на порушення відповідачами законодавства у сфері охорони культурної спадщини при укладенні угоди, що є підставою для задоволення вимоги позивача про визнання цього договору недійсним.
Таким чином, враховуючи те, що суд першої інстанції прийняв до уваги та розглянув по суті доводи сторін, що не стосуються предмету доказування у цій справі, судова колегія вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення на вищевикладену.
Враховуючи наведені обставини, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційних скарг.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ИССО" залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.05.2008 у справі № 2-1/1564-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді Л.М. Заплава
І.В. Антонова