Ухвала
Іменем України
03 липня 2008 року
Справа № 2-7/17265-2007А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Черткової І.В.,
секретар судового засідання Дікан Л.І.
за участю представників сторін:
позивача: Коссов Володимир Євгенійович, довіреність №11-11/2019 від 19.11.07;
відповідача: Османов Ескендер Рустемович, довіреність №196/0/10 від 21.02.08;
Гринько Марина Тальатівна, довіреність №32/г/10 від 16.01.08;
Іванова Ольга Вікторівна, довіреність №1566/и/и від 03.10.07;
Герасименко Ніна Анатоліївна, довіреність №1584/9/10 від 02.07.07;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 08.04.2008 року у справі № 2-7/17265-2007А
за позовом державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач" (вул. Чапаєва, 9,Віліне, Бахчисарайський р-н,98433)
до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим (вул. Сімферопольська, 3,Бахчисарай,98403)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Державне підприємство "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим №00005423/0 від 12.11.2007 року.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 22.04.2008 року у справі №2-7/17264-2007А позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим №00005423/0 від 12.11.2007 року в частині донарахування державному підприємству "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач" податку на додану вартість у розмірі 208087 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 104043,50 грн. В решті у позові відмовлено.
Постанова суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог мотивована тим, що спірним податковим повідомленням-рішенням була визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 214876,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 107948,00 грн. через неправомірне віднесення податку на додану вартість до спецдекларації сільгоспвиробника, оскільки основні засоби (що були в експлуатації) і металобрухт від розібрання списаних основних засобів є власністю підприємства, створені за рахунок власних коштів, відображені у бухгалтерському обліку.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволені позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем було завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у декларації по операціях з продажу товарів власного виробництва, у частині включення до складу податкових зобов'язань сум податку на додану вартість від операцій з продажу основних фондів (що раніше перебували в експлуатації) і металобрухту (від списання й розбирання основних засобів). На думку відповідача, дані операції не підпадають під визначення термінів пункту 11.29 статті 11 Закону України “Про податок на додану вартість» щодо операцій з поставки товарів, робіт, послуг власного виробництва.
У судовому засіданні 24.06.2008 року представники податкової інспекції підтримали вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.07.2008 року.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 17.09.2007 року по 24.10.2007 року Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим було проведено виїзну планову перевірку державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.06.2007 року. По результатах перевірки був складений акт №280/27/31332064/23 від 31.10.2007 року.
Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", що виразилося у завищенні сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість у деклараціях по операціях із продажу товарів власного виробництва у розмірі 208087 грн. у частині включення до складу податкових зобов'язань сум податку на додану вартість від операцій продажу основних фондів (що раніше перебували в експлуатації) і металобрухту (від списання і розбирання основних засобів). Дані господарські операції не підпадають під визначення термінів пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо операцій з поставки товарів, робіт, послуг власного виробництва.
На підставі акту перевірки податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення №00005423/0 від 12.11.2007 року, яким позивачу була визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 214876,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 107948,00 грн., всього на суму 322824,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги, а оскільки податковим органом в апеляційній скарзі зазначені доводи щодо необґрунтованості постанови суду першої інстанції лише у частині задоволення позовних вимог, тому судова колегія вважає за доцільне переглянути постанову суду у зазначеній частині.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
У матеріалах справи міститься протокол проведення аукціону №11 від 22.09.2006 року, з якого вбачається, що за результатом проведеного аукціону з продажу нерухомого майна переможцем було визнано державне підприємство "Магарач", раніше перерахований гарантований внесок якого у розмірі 71482 грн. зарахований в якості оплати вартості придбаного майна.
За фактом одержання гарантованого внеску була виписана податкова накладна №133 від 29.09.2006 року на суму 63469,02 грн., у тому числі податок на додану вартість 10578,17 грн.
На підставі вказаного протоколу аукціону 29.09.2006 року між позивачем та переможцем був укладений відповідний договір купівлі-продажу, вартість якого, згідно з пунктом 1.4 Договору, складає 786298,00 грн. 02.10.2006 року була виписана податкова накладна №135 на суму 722829,00 грн., у тому числі 120471,50 грн. податку на додану вартість.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі протоколу проведення аукціону №16 від 28.10.2006 року між державним підприємством "Магарач" та позивачем 07.11.2006 року був укладений відповідний договір купівлі-продажу, вартість якого, згідно з пунктом 1.4 Договору, складає 322212,00 грн. 02.10.2006 року була виписана податкова накладна №160 на суму 322212,00 грн., у тому числі 53702,00 грн. податку на додану вартість.
09.04.2007 року між позивачем (Продавець) та приватним підприємством "Стевія" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу, вартість якого становить 410000,00 грн. Покупцем була здійснена попередня оплата на суму 100000,00 грн., по факту одержання якої була виписана податкова накладна №198 від 25.06.2007 (сума податку на додану вартість -16666,67 грн.).
Крім того, 15.02.2007 року між позивачем (Продавець) та приватним підприємством "ВТФ “ГіФ" був укладений догові купівлі-продажу металобрухту, по факту одержання оплати за який позивачем були виписані наступні податкові накладні: №55 від 16.02.2007 року на суму 20000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 3333,33 грн.; №061 від 21.02.2007 року на суму 14462,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2410,34 грн.; №062 від 22.02.2007 року на суму 5538,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 923,00 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що по всіх вказаних операціях сума податку на додану була відображена позивачем у складі податкових зобов'язань з податку на додану вартість у декларації із продажу товарів власного виробництва.
Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України " Про податок на додану вартість" (в редакції станом на момент перевірки) до 1 січня 2008 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Відповідач посилається на те, що продані позивачем основні фонди та (що були в експлуатації) і металобрухт від розбирання списаних основних фондів не є продукцією власного виробництва, а тому податок на додану вартість, нарахований по факту продажу, повинен бути відображений у декларації з податку на додану вартість, який має бути сплачений до бюджету.
Проте, судова колегія з вказаним висновком податкового органу погодитись не може у зв'язку з наступним.
Так, визначення терміну “продукція власного виробництва» передбачено Порядком визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року N1061, під якою розуміється продукція, яка була вироблена або піддана достатній переробці чи обробці підприємством з використанням власного або орендованого майна.
В пункті 4 вказаного Порядку закріплено, що переробка чи обробка продукції підприємством визнається достатньою, якщо виготовлена продукція класифікується в іншій тарифній позиції (на рівні перших чотирьох знаків цифрового коду Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності), ніж вироби і матеріали, придбані підприємством і використані ним для виготовлення цієї продукції, або частка добавленої вартості продукції під час її переробки чи обробки становить не менш як 50 відсотків, якщо інше не передбачено законодавством. При цьому добавленою вартістю є різниця між собівартістю продукції та вартістю використаних матеріалів, сировини, комплектуючих.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У той же час, відповідач не представив доказів того, що відчужувані позивачем основні фонди (що були в експлуатації) і металобрухт від розбирання списаних основних фондів були вироблені або піддані достатній переробці чи обробці підприємством без використання власного або орендованого майна.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що продані позивачем основні засоби були власністю державного підприємства дослідницького господарства " Передгірське", збудовані за його рахунок, відображені на балансі, що підтверджується інвентарним описом та описом основних засобів виробництва, та в подальшому при ліквідації підприємства були передані позивачу за відповідним розподільчим балансом та актом приймання-передачі.
З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що позивачем були правомірно віднесені суми податку на додану вартість у розмірі 208087 грн. при здійсненні продажу майна за вищенаведеними договорами купівлі-продажу до спецдекларації сільгоспвиробника.
При відсутності порушень позивачем норм податкового законодавства застосування відповідачем штрафних санкцій сумі 104043,50 грн., що дорівнює 50% суми донарахованого податкового зобов'язання, є також неправомірним.
За таких обставин, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №00005423/0 від 12.11.2007 року підлягає визнанню недійсним в частині донарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 208087 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 104043,50 грн., у зв'язку з чим судова колегія вважає постанову суду першої інстанції такою, що прийнята відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим не вбачається.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.04.2008 року у справі № 2-7/17265-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді Ю.М. Гоголь
І.В. Черткова