Справа № 2-821/2008
22 квітня 2008 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Дегтярчук М.О., при секретарі Заводяній О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про розірвання шлюбу, -
Позивач звернувся до суду 10 квітня 2008 року з позовом до відповідачки про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що з ОСОБА_2. він знаходиться у зареєстрованому шлюбі з 13 листопада 1993 року, шлюб зареєстровано Суданською сільською радою Первомайського району Харківської області, актовий запис № 17, посилаючись на те, що спільне життя з відповідачкою не склалось, оскільки між ними встановились вкрай неприязнені відношення, відчуження, непорозуміння, при яких подальше збереження їхнього шлюбу стало неможливим. Від вказаного шлюбу вони мають спільну дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу проживатиме з позивачкою. Спору про розподіл майна, що є спільною власністю подружжя немає. В зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду і просить розірвати їх з відповідачкою шлюб.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак надав письмову заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просив розірвати їх з відповідачкою шлюб та розглянути справу за його відсутності.
Відповідачка проти розірвання шлюбу не заперечувала та пояснила, що вони з позивачем не знаходять взаємо порозуміння, бо мають різні погляди на життя та життєві цінності і зовсім різні за характерами люди.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлені такі факти та відповідні правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що сторони знаходяться у зареєстрованому шлюбі з 13 листопада 1993 року, шлюб зареєстровано Суданською сільською радою Первомайського району Харківської області, актовий запис № 17, що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1від 23 січня 2007 року. Спільне життя подружжя не склалось, оскільки втрачена пошана один до одного, склалися різні погляди на життя. Сім'я фактично розпалася, тривалий час загальне господарство не ведеться, подружні відносини не підтримуються. При таких обставинах подальше збереження їхнього шлюбу стало неможливим. Від вказаного шлюбу вони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1(даний факт підтверджується копією повторного свідоцтва про народження дитиниНОМЕР_2від 23 січня 2007 року), яка після розірвання шлюбу проживатиме з відповідачкою. Спору про розподіл майна, що є спільною власністю подружжя немає.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності суд вважає, що шлюб між сторонами слід розірвати, оскільки зберегти їх сім'ю на майбутнє неможливо, а подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам.
Витрати по оплаті державного мита при реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС суд вважає за необхідне покласти на позивача, відповідачку від цих витрат звільнити.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 174, 213-215, 218 ЦПК Украины, ст. ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцем с. Петрівка, Первомайського району Харківської області, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженкою с. Буди Харківської області, зареєстрований Суданською сільською радою Первомайського району Харківської області, актовий запис № 17.
При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з ОСОБА_1 витрати в сумі 17 гривень, ОСОБА_2від цієї сплати - звільнити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.