27 вересня 2011 року 2а-3905/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Контрольно-ревізійного управління в Київській області про визнання протиправним та скасування пункту вимоги,
У серпні 2011 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного управління в Київській області (далі -відповідач) про визнання нечинним та скасування пункту 22 вимоги від 26.05.2011 №10-15-13-14/3816.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно встановив правопорушення з боку позивача в процесі здійснення господарської діяльності, яке полягає в порушенні п. 10 Постанови КМ України від 08.02.1995 №100, в результаті чого прийнято пункт 22 вимоги від 26.05.2011 №10-15-13-14/3816.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, проти позовних вимог заперечували та зазначили, що позивачем пропущено строк оскарження вимоги, оскільки він скористався досудовим порядком врегулювання спору і на звернення до суду відповідно до вимог чинного законодавства встановлено термін 1 місяць.
Суд, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступних висновків.
З 17.01.2011 по 11.04.2011 відповідачем проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2009 по завершений звітний період 2011 року.
За результатами ревізії складено акт від 18.04.2011 №15-27/34, який підписано об'єктом контролю із запереченнями.
Заперечення позивача в частині неправильного нарахування середньої заробітної плати в сумі 4 524 грн. 98 коп. відповідачем за результатами розгляду до уваги не прийнято та акт ревізії в цій частині залишено без змін.
Ревізією виявлено та зафіксовано порушення п. 10 Постанови КМ України від 08.02.1995 №100 за період з 01.01.2009 по 31.12.2010, а саме: робітникам структурного підрозділу позивача пансіонату «Політ»при обчисленні середньої плати для розрахунку відпускних не враховувався коефіцієнт підвищення посадових окладів в періоді, який враховується при обчисленні середньої заробітної плати. На думку відповідача, таке порушення призвело до не донарахування відпускних працівникам пансіонату на загальну суму 4 524 грн. 98 коп.
З метою вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень позивачеві направлено вимогу від 26.05.2011 №10-15-13-14/3816, у 22 пункті якої його зобов'язано забезпечити донарахування та виплату відпускних працівникам пансіонату «Політ» в сумі 4364 грн. 15 коп.
З адміністративним позовом до суду позивач звернувся 29.08.2011.
Судом встановлено, що за дорученням позивача ТОВ «Київ Аудит»здійснено перевірку відповідності обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки працівникам позивача відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до звіту ТОВ «Київ Аудит»від 18.07.2011 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки працівникам позивача відповідає постанові КМ України від 08.02.1995 №100.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 4 статті 99 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.
Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права, і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що акт ревізії сам по собі не породжує певних правових наслідків для суб'єкта, по відношенню до якого він винесений та не тягне за собою санкцій у разі невиконання його положень, в зв'язку з чим права позивача не порушуються.
Якщо виходити з положень правознавства, то такий акт не можна визначити як документ, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство.
Тобто, такий акт не набуває статусу рішення в розумінні пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України, внаслідок чого не може бути оскаржений в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства, а отже і в досудовому порядку.
Таким чином, суд не вважає розгляд відповідачем заперечень до акту ревізії як досудовий розгляд спору, оскільки спірні правовідносини виникли з моменту прийняття вимоги №10-15-13-14/3816, яка має правові наслідки для позивача. Як вбачається з матеріалів справи, дана вимога позивачем у досудовому порядку не оскаржувалась.
Натомість розгляд відповідачем заперечень до акту ревізії здійснювався на підставі Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою (далі -Порядок), затвердженого постановою КМ України від 20 квітня 2006 р. N 550.
Так, відповідно до пункту 40 Порядку керівник, головний бухгалтер та інші визначені працівники об'єкта контролю зобов'язані ознайомитися з актом ревізії та у разі погодження з викладеними у ньому фактами підписати отримані примірники акта. У разі наявності заперечень (зауважень) щодо змісту акта ревізії керівник, головний бухгалтер чи інші особи підписують його із застереженням.
Згідно з пунктом 42 Порядку у разі підписання акта ревізії із запереченнями (зауваженнями) керівник об'єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення органу служби акта ревізії повинен подати йому письмові заперечення (зауваження). Якщо протягом цього строку заперечення (зауваження) щодо акта не надійдуть, то орган служби має право вжити відповідних заходів для реалізації результатів ревізії. Рішення про розгляд заперечень (зауважень), що надійшли з порушенням встановленого строку, приймає керівник органу служби.
Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки застосуванню підлягають положення ч. 1, а не ч. 4 ст. 99 КАС України.
Що стосується правомірності зобов'язання у пункті 22 вимоги донарахувати та виплатити відпускні в сумі 4364,15 грн., то суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту а) пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 8 лютого 1995 р. N 100 (далі -Порядок №100), цей порядок застосовується, зокрема, у випадках надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.
Пунктом 2 розділу 2 Порядку №100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Відповідно до пункту 10 розділу 4 Порядку №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Згідно з положеннями Статуту Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", затвердженого наказом Міністерством інфраструктури України від 23.06.2011 № 179, (далі - Статут) позивач є державним комерційним підприємством цивільної авіації, яке засновано на державній власності та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.
Згідно з п. 4.1. ст. 4 Статуту джерелами формування майна Аеропорту є серед іншого доходи одержані від реалізації послуг та продукції, а також інших видів господарської діяльності, доходи від цінних паперів, тощо. У пп. 7.5. ст. 7 Статуту зазначено, що джерелом коштів на оплату праці працівникам Аеропорту є частина доходів, одержаних в результаті фінансово-господарської діяльності Аеропорту.
Таким чином, позивач -госпрозрахунковим підприємством, на яке поширюються вказані вище положення пункту 10 Порядку №100, тобто позивач не зобов'язаний коригувати розрахунок виплат при отриманні щорічної відпустки на коефіцієнт їх підвищення.
Водночас, відповідач жодних заперечень стосовно доводів позивача не надав.
Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, пояснень представників сторін, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що позивач до суду звернувся в межах строків, передбачених чинним законодавством; безпідставність та необґрунтованість положень пункту 22 вимоги від 26.05.2011 №10-15-13-14/3816 суду позивачем доведено, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 254 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункт 22 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Київській області від 26 травня 2011 року № 10-15-13-14/3816 «Про усунення виявлених порушень».
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Спиридонова В.О.
Постанова у повному обсязі виготовлена 29 вересня 2011 року.