20 вересня 2011 року 2а-3745/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Лисенко В.І.
при секретарі судового засідання Теплухіній М.І.,
за участю:
представника позивача: Давиденка Ю.Б.,
представника відповідача: Бєлова О.О.,
представника відповідача: Міклухи С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Київського обласного центру зайнятості -робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
дотовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Полісся»
простягнення заборгованості,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Київський обласний центр зайнятості -робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Полісся» про стягнення штрафу у розмірі 301 120,00 грн.
Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що відповідач є роботодавцем і відповідно до закону зобов'язаний при працевлаштуванні іноземців або осіб без громадянства отримати на це дозвіл державної служби зайнятості. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства, відповідачем без дозволу державної служби зайнятості було працевлаштовано 16 громадян Республіки Молдова, а тому до нього має бути застосований штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Висновки позивача про порушення відповідачем статті 8 Закону України «Про зайнятість населення»ґрунтуються на поясненнях осіб, що зафіксовані в постановах Броварського міськрайонного суду Київської області про притягнення їх до адміністративної відповідальності за порушення правил перебування в Україні. Позивач є органом державної служби зайнятості, до компетенції якого належить стягнення штрафів з підприємств, установ та організацій усіх форм власності у разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства без відповідних дозволів державної служби зайнятості, тому він звернувся до суду з вимогою про стягнення штрафу у розмірі 301 120,00 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав. В обґрунтування заперечень проти позову представники відповідача зазначили, що товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Полісся» не порушувало вимог статті 8 Закону України «Про зайнятість населення». На підприємстві відсутні працівники -іноземці чи особи без громадянства, у яких відсутні дозволи державної служби зайнятості на використання праці іноземця. Даний факт підтверджується також і тим, що в акті перевірки інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Київського обласного центру зайнятості від 24.03.2011 №07/05 зазначено, що за результатами перевірки, яку проводили посадові особи позивача, порушень законодавства про зайнятість населення у частині використання праці іноземних громадян та осіб без громадянства не встановлено відносно осіб, зазначених у листі ГУ МВС України в Київській області ОБОЗ від 16.02.11 №1265 та на підставі якого проводилася перевірка. Висновки позивача про порушення відповідачем вимог чинного законодавства, як зазначено в акті перевірки, ґрунтуються на інформації, зазначеній у листі ГУ МВС України в Київській області та постановах Броварського міськрайонного суду, яка, на переконання відповідача, є недостовірною, оскільки зазначені особи ніякого відношення до ТОВ «Компанія «Полісся »не мають, а тільки деякі з них проживають в гуртожитку, яке належить відповідачу. Представники відповідача вважають рішення про застосування штрафних санкцій незаконним.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Полісся» є юридичною особою, що зареєстрована у Броварському районному центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з 15.03.1998 за №13321060018000271.
24 березня 2011 року посадовими особами інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Київського обласного центру зайнятості була проведена позапланова перевірка ТОВ «Компанія «Полісся».
Однією з підстав проведення позапланової перевірки стала інформація, викладена в листі УБОЗ ГУ МВС в Київській області від 16.02.2011 №1265.
У вказаному листі зазначено, що Управлінням по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС в Київській області 20.01.2011, в ході проведення перевірки дотримання міграційного законодавства особами-іноземцями, які працевлаштувалися на ТОВ «Компанія «Полісся», виявлено 12 громадян Молдови без ліцензії на працевлаштування в Україні. По даному факту у відношенні до кожного з громадян Молдови було складено протоколи про адміністративне правопорушення та направлено на розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області. Постановами Броварського міськрайонного суду Київської області на осіб, зазначених у листі, накладені адміністративні стягнення за правопорушення, передбачене частиною 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У листі була вимога про вжиття відповідних заходів до ТОВ «Компанія «Полісся»та прохання повідомити про результати ГУ МВС в Київській області.
За результатами перевірки складено акт обстеження додержання роботодавцем законодавства у сфері використання найманої праці іноземців та осіб без громадянства від 24.03.2011 №07/05, у якому встановлено, що ТОВ «Компанія «Полісся»порушено вимоги статті 8 Закону України «Про зайнятість населення».
Висновки посадових осіб, викладені в акті перевірки, ґрунтуються на постановах Броварського міськрайонного суду Київської області, згідно з якими громадян Республіки Молдова притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні.
У постановах Броварського міськрайонного суду Київської області зазначено, що громадяни Республіки Молдова проживали за адресою: вул. Леніна,125 (гуртожиток), с. Шевченкове, Броварський район. З їхніх слів судом встановлено, що всі вони працювали на різних посадах у ТОВ «Компанія «Полісся».
Водночас, в акті від 24.03.2011 №07/05 зазначено, що документальною перевіркою порушень законодавства про зайнятість населення у частині використання праці іноземних громадян та осіб без громадянства не встановлено відносно осіб, зазначених у листі ГУ МВС України в Київській області УБОЗ від 16.02.2011 №1265. На момент перевірки штатна чисельність складала 306 чоловік, фактична чисельність працюючих становила -306 чоловік. Фактична чисельність працюючих на підприємстві іноземців -178 чоловік.
24 березня 2011 року інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Київського обласного центру зайнятості було винесено припис перевірки додержання законодавства про зайнятість населення №07/05, у якому відповідача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 301 120,00 грн. за порушення законодавства про зайнятість.
Сума штрафу у встановлений законодавством термін у добровільному порядку відповідачем не сплачена, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Законом України від 01.03.1991 №803-XII «Про зайнятість населення» (надалі - Закон України «Про зайнятість населення») визначено правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 3 статті 8 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що Порядок видачі, продовження терміну дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2009 №322 «Про затвердження Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства»(надалі -Постанова від 08.04. 2009 №322), дозвіл на використання праці іноземця видається роботодавцю Державним центром зайнятості або за його дорученням центром зайнятості Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами зайнятості (далі - центр зайнятості).
Відповідно до частини 4 статті 8 Закону України «Про зайнятість населення», у разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Порядок накладення штрафу визначається центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Тобто, це означає, що застосування державною службою зайнятості до роботодавця штрафу за використання праці іноземців без відповідного дозволу можливе лише за умови реального працевлаштування іноземців чи осіб без громадянства, що підтверджується трудовим договором, укладеним у письмовій формі, або ж обставинами, що свідчать про допуск до роботи, виробничого процесу чи початок виконання функціональних обов'язків на робочому місці.
Згідно із абзацом 1 статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до статті 24 Кодексу законів про працю України, трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі, укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу.
Таким чином, це означає, що трудові правовідносини можливі тоді, коли існують фактичні трудові відносини, і виникають з моменту, коли трудящий уклав з власником чи підприємством трудовий договір і приступив до виконання своєї трудової функції. Змістом трудових правовідносин є права й обов'язки його суб'єктів, що закріплені чи обумовлюються трудовим договором.
Трудовий договір містить істотні умови, без яких трудові відносини відсутні. Однією з істотних умов трудового договору є умова про трудову функцію працівника. Суд вважає, що трудова функція працівника - це робота за визначеною спеціальністю, професією, кваліфікацією чи посадою. Істотною умовою трудового договору є і умова про місце роботи. Під місцем роботи прийнято розуміти конкретне підприємство (установу, організацію), на якому працівник виконуватиме трудову функцію, а також місцевість, де це підприємство (установа, організація) знаходиться. В окремих випадках місце роботи може бути більш конкретизовано (наприклад, визначено цех, відділ, місце торговельного об'єкта). Одними з істотних умов трудового договору чи контракту, як особливої форми трудового договору, є умови матеріального забезпечення і організації праці працівника.
Трудова діяльність, яка протікає в рамках трудового договору, характеризується наступними правовими ознаками: праця юридично несамостійна, а така, що протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); не на основі власних засобів виробництва, а на кошти (капітал) власника; не на свій страх і підприємницький ризик, а шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу і під гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час і лише у випадках, встановлених у законі, - на певний термін; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в колективі працівників (трудовому колективі); виконання протягом встановленого робочого часу певної міри праці (норм праці); отримання від роботодавця у встановлені терміни грошової винагороди за роботу, що виконується; забезпечення роботодавцем гарантій у встановлених випадках; участь роботодавця в фінансуванні соціального страхування працівника.
Це означає, що притягнення до відповідальності ТОВ «Компанія «Полісся» за використання праці 16 громадян Республіки Молдова без належного дозволу, можливе лише за умови доведеності факту порушення відповідачем вимог чинного законодавства, а саме: випадку працевлаштування зазначених осіб на підприємстві, що підтверджується трудовим договором, наказом про прийняття на роботу, перебуванням особи на робочому місці та ін.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб, та інших представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, протоколи про адміністративні правопорушення, які складались стосовно громадян Республіки Молдова, та в подальшому стали підставою притягнення їх до адміністративної відповідальності і винесення постанов Броварським міськрайонним судом Київської області, оформлялись під час рейду територіального підрозділу служби ГІРФО Броварського МВ ГУМВС України в Київській області в приміщенні гуртожитку за адресою за адресою: вул. Леніна, 125 (гуртожиток), с. Шевченкове, Броварський район, що належить ТОВ «Компанія «Полісся», у якому проживають як працівники відповідача, так і особи, які працюють на інших підприємствах.
Рейд територіального підрозділу служби ГІРФО Броварського МВ ГУМВС України в Київській області проводився поза виробничими приміщеннями ТОВ «Компанія «Полісся», що є робочим місцем осіб, які фактично працюють у відповідача. Гуртожиток, враховуючи специфіку діяльності відповідача, не є робочим місцем осіб, які фактично залучені до праці у ТОВ «Компанія «Полісся». Крім цього, особи, які були опитані під час цієї перевірки та вказали, що вони працюють у ТОВ «Компанія «Полісся", навіть не могли чітко сформулювати назви посад, які вони ніби-то займають. Про це свідчать розбіжності у даних, що містяться у протоколах про адміністративні правопорушення та постановах Броварського міськрайонного суду Київської області.
Як пояснив представник позивача, факт працевлаштування громадян Республіки Молдова, зазначених у листі ГУ МВС України в Київській області УБОЗ від 16.02.2011 №1265, він вважає встановленим у постановах Броварського міськрайонного суду Київської області.
На вимогу суду інших доказів, що підтверджували б факт перебування громадян Республіки Молдова, зазначених у листі ГУ МВС України в Київській області УБОЗ від 16.02.2011 №1265, у трудових відносинах з відповідачем, позивачем не надано.
Суд не бере до уваги інформацію, зазначену у постановах Броварського міськрайонного суду Київської області та не може вважати їх доказами, які доводять факт виконання громадянами Республіки Молдова трудових функцій, адже обставини, які у них містяться, лише доказують той факт, що громадяни проживали у гуртожитку відповідача, а не перебували у цей час на робочому місці і виконували трудову функцію.
Суд зважає на те, що у акті обстеження додержання роботодавцем законодавства у сфері використання найманої праці іноземців та осіб без громадянства від 24.03.2011 №07/05 не зафіксовано жодного факту працевлаштування іноземців. У результаті документальної перевірки на предмет додержання відповідачем законодавства про зайнятість населення у частині використання праці іноземних громадян та осіб без громадянства, посадові особи інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення дійшли висновку про відсутність порушення відповідачем чинного законодавства відносно осіб, зазначених у листі ГУ МВС України в Київській області УБОЗ від 16.02.2011 №1265.
Усні пояснення громадян, які зафіксовані у постановах Броварського міськрайонного суду Київської області, на думку суду, є недостатнім доказом для того, щоб зробити висновок про виконання ними трудових функцій чи вважати, що вони були працевлаштовані на підприємстві відповідача.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем штрафних санкцій у розмірі 301 120,00 грн., а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 11, 14, 69-72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову -відмовити.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Лисенко В.І.
Постанова у повному обсязі виготовлена 23 вересня 2011 року.