"19" липня 2011 р. м. Київ К-30642/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, судді Горбатюка С.А. (доповідач)
Суддів Весельської Т.Ф.
Мороз Л.Л.
Смоковича М.І.
Штульмана І.В.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Комунального підприємства “Автобаза швидкої медичної допомоги м. Харкова” до Територіальної державної інспекції праці у Харківській області про визнання дій протиправними за касаційними скаргами ОСОБА_6, ОСОБА_7 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року та на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року,
У січні 2009 року Комунальне підприємство “Автобаза швидкої медичної допомоги м. Харкова” у Харківському окружному адміністративному суді пред'явило позов до Територіальної державної інспекції праці у Харківській області про визнання дій протиправними.
В обґрунтування позовних позивач зазначив, що у період з 12 по 25 листопада 2008 року на Комунальному підприємстві “Автобаза швидкої медичної допомоги м. Харкова” Територіальною державною інспекцією праці в Харківській області проведено первинну вибіркову перевірку з питань дотримання законодавства про працю.
За результатами перевірки працівниками інспекції складено акт від 25 листопада 2008 року № 20-01-628/2420, в якому відображено виявлені на підприємстві факти недотримання норм трудового законодавства, а саме:
- в порушення вимог частини першої статті 115 Кодексу законів про працю України та пункту 5 Розділу 5 Колективного договору заробітна плата працівникам підприємства виплачується нерегулярно та несвоєчасно;
- в порушення вимог статей 116, 83 Кодексу законів про працю України виплата усіх сум, що належать працівникам в день звільнення, в тому числі компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки, проводиться не в день звільнення;
- в порушення вимог статті 47 Кодексу законів про працю України трудові книжки працівникам підприємства видаються не в день звільнення, накази про звільнення не видаються;
- в порушення вимог статті 42 Кодексу законів про працю України не розглядається питання переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці;
- наказ по підприємству від 22 вересня 2008 року № 97 про перевід на іншу роботу ОСОБА_7 не відповідає вимогам статті 32 Кодексу законів про працю України.
На підставі акту перевірки інспектором Територіальної державної інспекції праці у Харківській області складено та направлено на адресу підприємства припис від 25 листопада 2008 року № 20-01-628/1831 про усунення порушень закону.
Комунальне підприємство “Автобаза швидкої медичної допомоги м. Харкова” вважає зазначений припис необґрунтованим з огляду на таке.
Заробітна плата за поточний місяць нараховується робітникам підприємства у період з першого по четверте число наступного за поточним місяцем відповідно до табелю обліку використання робочого часу та виплачується за попередній місяць 10-12 числа поточного місяця. По Головній книзі заборгованість по заробітній платі на перше число кожного місяця є поточною заборгованістю, що, на думку позивача, відповідає порядку веденню бухгалтерського обліку, передбаченого Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”.
Крім того, на строки виплати заробітної плати впливають строки розрахунків замовника послуг на транспортне перевезення хворих.
Комунальне підприємство “Автобаза швидкої медичної допомоги м. Харкова” не є підприємством торгівлі і не має в касі готівкових коштів для виплати протягом одного банківського дня належних до виплати суми у випадку звільнення працівника з роботи.
Накази про звільнення та трудові книжки видаються звільненим працівникам в день звільнення. ОСОБА_8 звільнено з посади водія з 25 червня 2008 року, трудову книжку йому видано у день звільнення. Однак, ОСОБА_8 відмовився вчинити підпис про отримання копії наказу, про що комісією складено акт.
При вирішенні питання про скорочення чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишенні на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Працівники ОСОБА_6 і ОСОБА_9 під час роботи притягувалися до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх обов'язків, що потягло за собою спричинення підприємству матеріальних збитків. Ці обставини були враховані при скороченні чисельності працівників автобази.
Перевід ОСОБА_7 на іншу посаду відповідно до наказу по підприємству від 12 вересня 2008 року № 56 відбувся за усною згодою останнього.
Комунальне підприємство “Автобаза швидкої медичної допомоги м. Харкова” просило суд визнати нечинним та скасувати припис Територіальної державної інспекції праці у Харківській області від 25 листопада 2008 року № 20-01-6287/1831, внесений на підставі акту перевірки від 25 листопада 2008 року № 20-01-628/2420 у частині порушень на підприємстві вимог статті 42 Кодексу законів про працю України, невідповідності вимогам статті 32 Кодексу законів про працю України наказу від 22 вересня 2008 року № 97.
Скасувати частково акт перевірки від 25 листопада 2008 року № 20-01-628/2420, а саме в частині порушень вимог статті 42 Кодексу законів про працю України та невідповідності вимогам статті 32 Кодексу законів про працю України наказу від 22 вересня 2008 року № 97.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року, залишеною без зміни ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року, позов Комунального підприємства “Автобаза швидкої медичної допомоги м. Харкова” до Територіальної державної інспекції праці у Харківській області про визнання дій протиправними задоволено частково.
Визнано нечинним та скасовано припис Територіальної державної інспекції праці в Харківській області від 25 листопада 2008 року № 20-01-6287/1831 в частині щодо обов'язку приведення Комунальним підприємством “Автобаза швидкої медичної допомоги м. Харкова” у відповідність з вимогами статті 42 Кодексу законів про працю України розгляд переважного права працівників на залишення на роботі, приведення у відповідність до вимог статті 32 Кодексу законів про працю України наказу від 22 вересня 2008 року № 97К.
Провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування акту перевірки №20-01-628/2420 від 25 листопада 2008 року Територіальної державної інспекції праці в Харківській області закрито.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства “Автобаза швидкої медичної допомоги м. Харкова” витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн.
У касаційних скаргах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять рішення судів попередніх інстанцій скасувати, вказуючи на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги Комунального підприємства “Автобаза швидкої медичної допомоги м. Харкова”, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно вніс позивачеві припис про усунення порушень норм трудового законодавства і його висновок про наявність таких порушень на підприємстві є помилковим.
Крім того, суд першої інстанції закрив провадження у справі у частині позовних вимог про скасування акта перевірки від 25 листопада 2008 року № 20-01-628/2420, складеного інспектором Територіальної державної інспекції праці у Харківській області, з тих підстав, що цей документ не містить у собі обов'язкового припису для позивача, не є правовим актом індивідуальної дії і не може бути оскарженим у судовому порядку.
З цим погодився й суд апеляційної інстанції, який своєю ухвалою залишив без зміни постанову суду першої інстанції.
Колегія суддів частково погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обов'язок адміністративних судів у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевіряти чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України випливає з положень частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, суди повинні були перевірити наявність у Територіальної державної інспекції праці у Харківській області повноважень на проведення відповідної перевірки Комунального підприємства “Автобаза швидкої медичної допомоги м. Харкова” з питань дотримання на автопідприємстві вимог законодавства про працю та правильність оформлення результатів перевірки, внесення припису про усунення порушень чинного законодавства за наявності підстав.
Суди з огляду на Положення про Держаний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 50, правильно вказали на те, що Територіальна державна інспекція праці у Харківській області, як територіальний орган Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю у складі Міністерства праці та соціальної політики України, є органом, уповноваженим здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про працю.
Також правильно судами застосовано чинне законодавство, яке регулює порядок здійснення територіальними органами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зокрема Закон України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.
Проте, при вирішенні спору суди допустили помилку при застосуванні положень норм Кодексу Законів про працю України та Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до ухвалення незаконних рішень з огляду на таке.
Використання примусової праці в Україні (за винятком військової або альтернативної служби, роботи за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан) не допускається Конституцією України. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша статті 43 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 32 Кодексу Законів про працю України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з матеріалами справи, у період з 12 по 25 листопада 2008 року на Комунальному підприємстві “Автобаза швидкої медичної допомоги м. Харкова” працівниками Територіальної державної інспекції праці у Харківській області була проведена первинна вибіркова перевірка з питань дотримання на підприємстві законодавства про працю. За результатами перевірки складено акт, в якому відображені факти недотримання керівництвом підприємства законодавства про працю.
В акті також містяться пропозиції посадової особи, якою складено цей акт, про проведення з відповідними працівниками автопідприємства семінару з питань дотримання чинного законодавства про працю та про розгляд питання про дисциплінарну відповідальність посадових осіб, які допустили порушення законодавства про працю.
На підставі акту інспектором Територіальної державної інспекції праці у Харківській області на адресу керівництва Комунального підприємства “Автобаза швидкої медичної допомоги м. Харкова” внесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю. Зокрема, запропоновано привести у відповідність:
- до вимог частини першої статті 115 Кодексу законів про працю України та пункту 5 Розділу 5 Колективного договору виплату заробітної плати працівникам підприємства;
- до вимог статей 116, 83 Кодексу законів про працю України виплату усіх сум, що належать працівникам, у тому числі компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, та здійснювати їх виплату у день звільнення;
- до вимог статті 47 Кодексу законів про працю України видачу працівникам підприємства трудових книжок та копій наказів про звільнення в день звільнення;
- до вимог статті 42 Кодексу законів про працю України розгляд питання переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці;
- до вимог статті 32 Кодексу законів про працю України наказ по підприємству від 22 вересня 2008 року № 97 про перевід на іншу роботу ОСОБА_7
Цим же приписом автопідприємству встановлено строк до 25 грудня 2008 року для надання письмової інформації про вжиті заходи щодо виконання припису.
Зокрема, в акті зазначено, що наказ по автопідприємству від 22 вересня 2008 року № 97 про перевід ОСОБА_7 на іншу роботу на підприємстві у зв'язку із скороченням посади головного інженера видано з порушенням положень статті 32 Кодексу Законів про працю України на підставі усної згоди останнього, яку ніби надавав на засіданні профспілкового комітету підприємства.
Суди у своїх рішеннях й послалися на те, що ОСОБА_7 дав усну згоду на переведення з посади головного інженера автопідприємства на посаду начальника автоколон № 6 та № 8 на засіданні профспілкового комітету. Однак, останній надання згоди на переведення на іншу роботу заперечує. На пропозиції керівника автопідприємства він неодноразово відмовлявся надати відповідну письмову заяву. За відсутності відповідної письмової заяви працівника власник підприємства або уповноважений орган не може посилатися на те, що переведення на іншу посаду було здійснено за згодою останнього.
Відтак, видання наказу про переведення ОСОБА_7 на іншу посаду без його згоди не можна вважати правомірним. Отже, цим обставинам суди надали неправильну правову оцінку.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що при звільненні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з займаних посад -головного інженера та заступника директора автопідприємства відповідно у зв'язку із скороченням штату на підставі наказів по автопідприємству від 23 вересня 2008 року № 98 К та від 03 вересня 2008 року № 90 К не було дотримано вимог статті 42 Кодексу Законів про працю України, оскільки не розглянуто питання переважного права звільнених працівників на залишення на роботі.
Частиною першою статті 42 Кодексу Законів про працю України встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Перелік обставин, які мають бути враховані для надання працівникам переваг в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації наведений у частині другій статті 42 цього Кодексу.
В матеріалах справи відсутні докази того, що питання про надання переваг в залишенні на роботі при звільненні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з займаних посад у зв'язку із проведенням скорочення чисельності чи штату розглядалося уповноваженим органом підприємства.
Не встановлювалися відповідні обставини й судами, а тому, їхній висновок про неправомірність припису відповідача у відповідній частині ґрунтується лише на припущеннях.
Між тим, розгляд питання про надання переваг в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації під час скорочення чисельності чи штату у зв'язку з із зміною організації виробництва і праці є однією з важливих гарантій захисту працівника від незаконного звільнення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій у відповідній частині допустили істотну неповноту встановлення обставин, яка не може бути усунена судом касаційної інстанції.
Разом з тим, суд першої інстанції правильно закрив провадження у справі у частині оскарження акту перевірки від 25 листопада 2008 року з тих підстав, що він не містить у собі обов'язкового до виконання позивачем припису й не є правовим актом індивідуальної дії.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Судами першої та апеляційної інстанцій не у повній мірі виконані вказані вимоги чинного процесуального законодавства, що призвело до ухвалення частково незаконних судових рішень.
Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права.
За таких обставин, ухвалені судами рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа -направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.
При новому судовому розгляді суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене, більш повно встановити обставини справи та у залежності від встановленого -вирішити спір.
При цьому слід мати на увазі, що правомірність припису суб'єкта владних повноважень, який має повноваження здійснювати перевірки з питань дотримання на підприємстві, установі чи організації вимог трудового законодавства, як рішення має бути перевірена відповідно до вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційні скарги ОСОБА_6 ОСОБА_7 задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року у частині задоволення позовних вимог позивача скасувати, а справу за позовом Комунального підприємства “Автобаза швидкої медичної допомоги м. Харкова” до Територіальної державної інспекції праці у Харківській області про визнання дій протиправними у відповідній частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року у цій справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Горбатюк С.А.
Весельська Т.Ф.
Мороз Л.Л.
Смокович М.І.
Штульман І.В.