"29" жовтня 2010 р. м. Київ К-25375/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -судді Ліпський Д.В.
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Тракало В.В., Юрченка В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року, -
У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про зобов'язання зарахування трудового стажу. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначила, що відповідачем при здійсненні розрахунку стажу державної служби не зараховано період її роботи на посаді інспектора з обліку та бронювання у Первомайському районному військовому комісаріаті м Мурманська з 17 квітня 1989 року по 22 жовтня 1990 року. Її право на зарахування зазначеного періоду роботи до стажу державної служби підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року N 283 «Про порядок обчислення стажу державної службі».
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2009 року, якою позов задоволено.
Справа № К-25375/10
Головуючий у першій інстанції Келеберда В.І.
Доповідач Ліпський Д.В.
Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, з таких підстав.
Судами встановлено, що позивака проходила службу в органах Міністерства оборони України, зокрема у період з 17 квітня 1989 року по 22 жовтня 1990 року на посаді інспектора з обліку та бронювання у Первомайському районному військовому комісаріаті м Мурманська.
Наказом Міністра оборони України №123 від 11 серпня 2005 року позивачку звільнено з посади спеціаліста першої категорії у Контрольно-ревізійному департаменті Головної інспекції Міністерства оборони України, відповідно до статті 38 КЗпП України, за власним бажанням.
Департаментом кадрової політики та військової політики Міністерства оборони України не зараховано до стажу державної служби роботу позивачки на посаді інспектора з обліку та бронювання у Первомайському районному військовому комісаріаті м Мурманська за період з 17 квітня 1989 року по 22 жовтня 1990 року, що становить 1 рік 6 місяців та 5 днів.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що період роботи на посаді інспектора з обліку та бронювання у Первомайському районному військовому комісаріаті м Мурманська підлягає зарахуванню до стажу державної служби, оскільки посади спеціалістів міських і районних військомісаріатів віднесені до сьомої категорії державних службовців, крім того, у спірний період позивачка займалася професійною діяльністю, займала посаду в державних органах та одержувала заробітну плату за рахунок держави.
Однак з таким рішенням судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів Вищого адміністративного суду України погодитись не може, виходячи з наступного.
Обчислення стажу державної служби здійснюється відповідно до Закону України "Про державну службу", Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 № 283, та додатку до нього. Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, згідно з додатком, зокрема, у військових комісаріатах.
Наказом Міністра оборони СРСР від 23 липня 1990 № 260 "Про умови оплати праці працівників (не військовослужбовців) центрального апарату, апарату округів, груп військ, флотів, армій та прирівняних до них органів військового управління Міністерства оборони СРСР, органів військових прокуратур та військових трибуналів" у схемі посадових окладів спеціалістів посада інспектора з обліку та бронювання не зазначена.
Наказом Міністерства оборони України від 28 лютого 2000 №55 "Про затвердження Умов оплати праці працівників (невійськовослужбовців) апарату органів військового управління та військових комісаріатів" передбачено, що до Переліку посад керівних працівників і спеціалістів військових комісаріатів, зокрема, належить лише посада інспектора-ревізора.
Крім того, цим наказом встановлено, що до державних службовців слід відносити лише тих керівних працівників та спеціалістів, на яких законами, нормативними актами, службовими інструкціями покладено здійснення організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій.
Таким чином, період роботи на посаді інспектора з обліку та бронювання районного військового комісаріату до стажу державної служби, необхідного для призначення пенсії державного службовця, може бути зарахований лише за умови, що згідно з посадовою інструкцією зазначеним інспектором здійснювались організаційно-розпорядчі і консультативно-дорадчі функції та вказана посада за кваліфікаційними вимогами належала до посад спеціалістів. Вказане має бути підтверджене на підставі архівних документів відповідною довідкою цього районного військового комісаріату або його правонаступника.
З оглядом на викладене, суд першої інстанції допустив неповноту у дослідженні доказів, що призвело до порушення норм процесуального права, а суд апеляційної інстанції не усунув допущеної неповноти, погодившись з висновками суду першої інстанції.
Приймаючи до уваги те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального та матеріального права, які істотно вплинули на повноту з'ясування фактичних обставин справи, рішення підлягають скасуванню з поверненням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати та визначати доведеними обставини, які не були встановлені судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 227, 230 КАС України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року скасувати
Справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Д.В. Ліпський
СУДДІ : С.Є. Амєлін
М.Г. Кобилянський
В.В. Тракало
В.В. Юрченко