"15" вересня 2011 р. м. Київ К/9991/15871/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Конюшка К.В., Леонтович К.Г., Черпіцької Л.Т.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2011 року у справі № 2а-12540/09/2670 за позовом акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, треті особи: комунальне підприємство “Харківські теплові мережі”, комунальне підприємство “Полтаватеплоенерго”, комунальне підприємство “Броваритеплоенергомережа”, Акціонерне товариство “Теплоенергетичний центр Роганського промвузла”, комунальне підприємство “Теплопостачання міста Одеси” , комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство “Вода”, Українська асоціація підприємств водопровідно-каналізаційного господарства “Укрводоканалекологія”, відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал”, товариство з обмеженою відповідальністю “Інфокс”, комунальне підприємство Полтавської обласної ради “Полтававодоканал” про визнання нечинним та скасування правил в частині, -
У жовтні 2009 року акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” звернулася в суд з позовом до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, треті особи: комунальне _________________________________________________________________________________________________________________
Справа № К/9991/15871/11 Доповідач: Леонтович К.Г.
підприємство “Харківські теплові мережі”, комунальне підприємство “Полтаватеплоенерго”, комунальне підприємство “Броваритеплоенергомережа”, Акціонерне товариство “Теплоенергетичний центр Роганського промвузла”, комунальне підприємство “Теплопостачання міста Одеси” , комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство “Вода”, Українська асоціація підприємств водопровідно-каналізаційного господарства “Укрводоканалекологія”, відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал”, товариство з обмеженою відповідальністю “Інфокс”, комунальне підприємство Полтавської обласної ради “Полтававодоканал”, в якому просила визнання нечинними та скасувати п. 1.7, абз. 1 п. 3.13 “Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України”, затверджених наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190.
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2011 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами правової експертизи (висновок від 17.09.2008 р.), проведеної Міністерством юстиції України, вказані Правила відповідають чинному законодавству. Правила відповідають положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на практиці Європейського суду з прав людини, погоджені в установленому порядку з Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерством охорони здоров'я України, Антимонопольним комітетом України, Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва. Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Згідно “Положення про Міністерство з питань житлово-комунального господарства України”, затвердженого Постановою КМУ від 12.05.2007 р. № 717, відповідач є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства, житлової політики та міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус), отже вказані Правила прийняті відповідно до повноважень, якими наділений відповідач.
Судами встановлено, що відповідно до Статуту Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” одним із видів діяльності підприємства є виробництво, транспортування, передача, розподіл, постачання електричної та теплової енергії на основі відповідних ліцензій.
Між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” укладена угода від 27.09.2001 р. щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва. Предметом угоди є передання майна комунальної власності територіальної громади м. Києва згідно додатку 1 та об'єктів незавершеного будівництва, Згідно додатку 2, в управління позивачу та подальша експлуатація майна, зазначеного в додатках 1-3.
Позивачу не передавалися в користування мережі холодного водопостачання, а відповідно до ст. 171 КАС України позивач не є суб'єктом правовідносин щодо здійснення експлуатації мереж холодного водопостачання в межах теплових пунктів та котелень, на балансі якого вони перебувають, що передбачено абз. 2 п. 1.7 Правил.
Суди також вірно зазначили, що п. 3.13 Правил не передбачає для суб'єктів господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, у тому числі для позивача, обов'язку укладати договори щодо здійснення розрахунків з виробником за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуватись за власний обсяг водовідведення.
Отже, оскільки п. 3.13 Правил не встановлює обов'язку для позивача, як енергопостачального підприємства, на балансі та в управлінні якого перебувають теплові пункти, котельні, теплові розподільчі мережі укладати договори щодо здійснення розрахунків з виробником за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуватися за власний обсяг водовідведення, що свідчить про відсутність законних підстав для визнання таким, що не відповідає актам юридичної сили, нечинним положення п. 3.13 Правил.
Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” -відхилити.
Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту ухвалення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Г. Леонтович