"15" вересня 2011 р. м. Київ К/9991/45013/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Конюшка К.В., Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційними скаргами управління Пенсійного фонду України в м. Умані Черкаської області та ОСОБА_1 на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2010 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 6 липня 2010 року у справі № 2а-71/10 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Умані Черкаської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Умані Черкаської області, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати його здійснити перерахунок пенсії позивачу, як інваліду 3групи в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком і додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 50 та ст. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.11.2009 р..
Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2010 року позов задоволений. Визнана протиправною відмова управління пенсійного фонду в м.Умань Черкаської області щодо перерахунку ОСОБА_1 основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно його звернення від 26 листопада 2009 року, зобов'язано відповідача провести обчислення пенсії позивачу, починаючи з 26 листопада 2009 року, призначені ОСОБА_1 основну пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ч.4 ст.54 та ч.1 ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з мінімального ______________________________________________________________________________________________________________________
Справа № К-9991/45013//11 Доповідач: Леонтович К.Г.
розміру пенсії за віком, визначеного за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 6 липня 2010 року постанова суду першої інста6нції змінена, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 54 та ч. І ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, визначеного за правилами, передбаченими ч. 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” за період з 26 листопада 2009 року по 4 січня 2010 року.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області та ОСОБА_1 звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять: управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області - скасувати постанову суду першої інстанції і рішення суду апеляційної інстанції та відмовити в позові та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права; ОСОБА_1 -змінити рішення суду апеляційної інстанцій в частині необґрунтованого визначення апеляційним судом кінцевого строку перерахунку пенсії основної та додаткової.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач віднесений до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом 3 групи.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він звернувся до відповідача з заявою про нарахування державної та додаткової пенсій у розмірах, встановлених зазначеною нормою Закону, на що Управління Пенсійного фонду України відмовило в перерахунку призначених пенсій з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність визначення розміру пенсії.
Суди першої інстанції та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, послалися на пріоритетність законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору та обов'язок відповідача проведення перерахунку основної і додаткової пенсії позивача відповідно вимог ст.ст.50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій.
Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо обов'язку відповідача по проведенню перерахунку основної і додаткової пенсії позивачу, який являється потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом 3 групи.
Стаття 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам ІІІ групи -50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 вказаного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Статтею 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до даної категорії. Частина 4 статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІIІ групі інвалідності -6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
Зокрема, у рішенні Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11.10.2005 р. зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Суди першої та апеляційної інстанції вірно виходили з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване чи звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України № 796. Пунктом 2 Постанови від 3 січня 2002 року № 1 “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, всупереч положень статей 50, 54 Закону № 796 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, колегія суддів доходить висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону № 1058-ІV не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли до вірного висновку про неправомірність дій управління Пенсійного фонду України щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії та проведення відповідного перерахунку пенсії позивачу.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції прийшов до помилкових висновків, що перерахунок пенсії необхідно обмежити датою звернення до суду, що не передбачено законодавчими нормами, в період розгляду справи законодавчі норми щодо перерахування пенсій відповідно ст.54, ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, не змінювався.
Виходячи з наведеного рішення апеляційного суду підлягає зміні, в частині визначення кінцевого періоду перерахування пенсії позивачу підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а рішення суду апеляційної інстанції підлягає зміні з вищенаведених підстав в частині визначення кінцевого терміну перерахунку пенсії позивачу.
Керуючись ст.ст.220, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Умані Черкаської області залишити без задоволення, касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Черкаської області від 6 липня 2010 року змінити, рішення в частині визначення кінцевого строку перерахування пенсії строку - 04.01.2010 р. скасувати, в решті рішення апеляційного суду та постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: