"15" вересня 2011 р. м. Київ К-51029/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Черпіцької Л.Т.
Васильченко Н.В.
Калашнікової О.В.
Леонтович К.Г.
Конюшка К.В.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Тенмарк” на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тенмарк” до Управління Пенсійного фонду України в м. Коломия про визнання нечинним рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Тенмарк” звернулось з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Коломия у якому просило визнати нечинним рішення № 344 від 09.06.2008 року, яким до позивача на підставі п.7 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків застосовано фінансові санкції у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 50% сум несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів в розмірі 67080,00 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року позов задоволено. Визнано нечинним рішення відповідача № 344 від 09.06.2008 року про застосування фінансових санкцій до ТОВ «ТЕНМАРК»у вигляді стягнення штрафу в сумі 67080,00 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не дотримано положень ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено, що у разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю “Тенмарк” звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, з 20.05.2008 року по 06.06.2008 р. УПФУ в м. Коломиї проводилась планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Тенмарк», згідно Національного плану перевірок, за період з 01.04.2007 р. по 01.05.2008р. За результатами перевірки складено Акт № 129 від 06.06.2008р., яким встановлено, що за період, що перевірявся, товариство здійснювало виплату заробітної плати працівникам без одночасної сплати в повному обсязі авансових платежів до бюджету управління в сумі 134159,99 грн., чим було порушено ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі зазначеного Акту прийнято рішення № 344 від 09.06.2008р. про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну авансових платежів із страхових внесків, яким на підставі п.7 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» до позивача застосовані фінансові санкції у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 50% сум несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів в розмірі 67 080,00 грн.
У відповідності до ч.5 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Згідно ч.6 ст. 20 цього Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому базовим звітнім періодом Закон визначає для роботодавців підприємств, установ і організацій, відповідно до п.1.ст.14,- календарний місяць.
Відповідно до абзаців 6, 7 ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду. У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Згідно з п.7 ч.9 ст. 106 Закону виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції, зокрема за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом, - штраф у розмірі 50 відсотків сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, який задовольняючи позовні вимоги вмотивував свої висновки тим, що позивач здійснюючи виплату заробітної плати, виплату такої провів без збереження пропорції по сплаті страхових внесків відповідно до розміру встановленого законодавством (в даному випадку 33,2% від суми заробітної плати).
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Тенмарк” залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
Суддя Л.Т. Черпіцька