"15" вересня 2011 р. м. Київ К-13505/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Васильченко Н.В.
Калашнікової О.В.
Леонтович К.Г.
Конюшка К.В.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства “Весна” на постанову господарського суду Запорізької області від 14 лютого 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного від 18 грудня 2008 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства “Весна” до Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі міста Запоріжжя про визнання недійсною вимоги про сплату боргу, -
Відкрите акціонерне товариство “Весна” звернулось з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі міста Запоріжжя про визнання недійсною вимоги про сплату боргу № Ю-73 від 06.12.2007р.
Постановою господарського суду Запорізької області від 14 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного від 18 грудня 2008 року, в позові відмовлено. Суди вмотивували свої висновки тим, тим, що оскаржена вимога виставлена в межах наданої відповідачу компетенції і у відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому підстави для визнання її недійсною відсутні.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Відкрите акціонерне товариство “Весна” звернулось з касаційною скаргою, у якій посилаючись порушення норми матеріального та процесуального права просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.12.2007р. відповідачем винесено вимогу № Ю-73, в якій зазначено, що за позивачем рахується заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 53 481,34 грн., з яких: 21 303,78 грн. - недоїмка зі сплати страхових внесків, 24 932, 01 грн. - фінансові санкції та 7 245,55 грн. - пеня. Наявність заборгованості підтверджується карткою особового рахунку платника -позивача, що міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини 6 статті 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до ч.3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Частиною другою ст. 106 зазначеного Закону передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про правомірність прийняття УПФУ оскаржуваних рішень.
Колегія суддів погоджується також з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості посилання на наявність мораторію.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Весна” залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 14 лютого 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного від 18 грудня 2008 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
Суддя Л.Т. Черпіцька