"15" вересня 2011 р. м. Київ К-40101/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Васильченко Н.В.
Калашнікової О.В.
Леонтович К.Г.
Конюшка К.В.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області на постанову господарського суду Закарпатської області від 20.08.2008р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2009р. у справі №2/135 за позовом Закритого акціонерного товариства "Міжгірський агрошляхбуд" до Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про визнання нечинними рішень про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, -
В липні 2007 року Закрите акціонерне товариство «Міжгірський агрошляхбуд»звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про визнання нечинним рішень про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, пені та фінансових санкцій згідно встановлених до оплати платіжних вимог, а саме вимоги № 26 від 07.07.2006 року, №26 від 10.05.2006 року, №08 від 07.04.2006 року, №08 від 01.03.2006 року, №26 від 07.09.2006 року, №26 від 31.10.2006 року, №26 від 16.11.2006 року, №08 від 07.02.2007 року та №08 від 06.08.2008 року.
Постановою господарського суду Закарпатської області від 20.08.2008 року позов задоволено. Визнано нечинним рішення відповідача про стягнення з ЗАТ «Міжгірський агрошляхбуд»заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, пені та фінансових санкцій згідно встановлених до оплати платіжних вимог, а саме вимоги № 26 від 07.07.2006 року, №26 від 10.05.2006 року, №08 від 07.04.2006 року, №08 від 01.03.2006 року, №26 від 07.09.2006 року, №26 від 31.10.2006 року, №26 від 16.11.2006 року, №08 від 07.02.2007 року та №08 від 06.08.2008 року. Встановлено розмір заборгованості ЗАТ «Агрошляхбуд»перед управлінням Пенсійного фонду України в Міжгірському районі станом на 08.04.2008 року в сумі 14740,32 грн., в тому числі - 202,92 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування, 6557,80 грн. фінансових санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків та 7959,60 грн. пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2009р. постанову господарського суду Закарпатської області від 20.08.2008р. змінено, присудивши з Державного бюджету на користь ЗАТ «Міжгірський агрошляхбуд», смт. Міжгіря Закарпатської області 11,85 грн. судового збору та 1892,70 грн. витрат на оплату експертизи. В решті постанову господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, УПФУ в Міжгірському районі Закарпатської області внаслідок порушення ЗАТ «Міжгірський райагробуд»термінів сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України було прийнято відповідні рішення про примусове стягнення заборгованості по страхових внесках, штрафних санкцій та пені згідно виставлених до оплати платіжних вимог - № 26 від 10.05.2006р., № 26 від 07.07.2006р., № 08 від 07.04.2006р., № 08 від 01.03.2006р., №26 від 07.09.2006р., № 26 від 31.10.2006р., №26 від 16.11.2006р., № 08 від 07.02.2007р., та ю08ю від 06.08.2008р.
Частиною другою ст. 106 зазначеного Закону передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до частини 6 статті 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Частиною 12 статті 20 Закону передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно з п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції було призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої було поставлено питання щодо правильності зарахування відповідачем сплачених позивачем внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильності нарахування штрафних санкцій та пені за період з 1.01.2004р. по 1.08.2007р., а також щодо визначення суми заборгованості по страхових внесках, штрафних санкціях та пені на момент проведення експертизи.
У відповідності до висновку зазначеної експертизи від 31.05.2008р. №800 обґрунтованість зарахування УПФУ в Міжгірському районі сплачених ЗАТ «Міжгірський райагрошляхбуд»внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 1.01.2004р. по 1.08.2007р. документально підтверджується частково. Органом пенсійного фонду не зараховано страхові внески в розмірі 3753,20 грн., сплачені позивачем згідно платіжного доручення №14 від 23.02.2007р.
Задовольняючи частково позовні вимоги суди виходили з того, що визначена органом пенсійного фонду сума заборгованості позивача по страхових внесках до Пенсійного фонду України не відповідають розрахунках, проведених в процесі експертизи.
Однак колегія суддів вважає дані висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки відповідно до ч.5 ст. 106 Закону (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Так, судам необхідно було звернути увагу та перевірити посилання позивача на те, що сплачені кошти були зараховані в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди в порядку календарної черговості їх виникнення. Отже, судам необхідно було встановити наявність чи відсутність у відповідача заборгованості за попередні періоди та правомірність їх зарахування Управлінням в порядку календарної черговості їх виникнення.
Судова колегія дійшла висновку, що рішення судів вимогам ст. 159 КАС України не відповідають. Неповнота у встановленні фактичних обставин справи не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій. Відповідно до приписів ст. 220 КАС України допущені порушення не можуть бути перевірені і усунуті судом касаційної інстанції.
З огляду на викладене, судові рішення, ухвалені у даній справі, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справу суду належить усунути недоліки, викладені у мотивувальній частині ухвали і правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області задовольнити частково.
Постанову господарського суду Закарпатської області від 20.08.2008р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2009р. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: