"09" вересня 2011 р. м. Київ К-3667/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -судді Кобилянського М.Г.,
суддів: Амєліна С.Є., Рибченка А.О., Стародуба О.П., Юрченка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про оскарження відмови та визнання права на статус ветерана військової служби
за касаційною скаргою Управління Служби безпеки України в Одеській області на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 січня 2007 року, -
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. Зазначав, що наказом №309-ос Державного комітету у справах охорони державного кордону України -командувача прикордонних військ України від 04.07.2001р. був звільнений з посади заступника начальника відділення прикордонного контролю відділу прикордонної служби штабу 17 прикордонного загону за п."в" ч.7 ст.26 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу»(у зв'язку із скороченням штатів - у разі проведення організаційних заходів) в запас Збройних Сил України. Вислуга років на 1 червня 2001р. становила календарних - 19 років 9 місяців 6 днів, пільгових 6 років 10 місяців 14 днів, а всього 26 років 7 місяців 20 днів. Наказом №88 командира військової частини 1474 від 16.07.2001р. він був виключений із списків частини та усіх видів забезпечення. Відповідно до п.12 ст.1 Закону України „Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, що звільняються зі служби у зв'язку із реформуванням військових сил України та членів їх сімей", яким внесено доповнення у ст.5 Закону України „Про статус ветеранів військової служби та ветеранів внутрішніх справ та їх соціального захисту", позивач просив визнати за ним право на статус ветерана військової служби та зобов'язати Управління СБУ в Одеській області видати йому посвідчення належного зразку.
Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 червня 2006 року позов задоволено. Визнано незаконною відмову посадових осіб Управління СБУ в Одеській області щодо надання ОСОБА_1 статусу ветерана військової служби. Визнано за позивачем право на статус ветерана військової служби. Зобов'язано посадових осіб Управління СБУ в Одеській області видати ОСОБА_1 посвідчення встановленого зразка ветерана військової служби.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 січня 2007 року це судове рішення залишено без змін.
Відповідач просить скасувати ці судові рішення і постановити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог. Вважає, що суди неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби у 2001 році у зв'язку зі скороченням штатів. Вислуга років на 1 червня 2001р. становила календарних - 19 років 9 місяців 6 днів, пільгових 6 років 10 місяців 14 днів, а всього 26 років 7 місяців 20 днів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що на час звільнення позивач мав необхідну вислугу років у пільговому обчисленні, проходив військову службу, що є підставою для надання йому статусу ветерана військової служби.
Висновок судів є помилковим з таких підстав.
Статус ветеранів війни військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України визначається Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист»№ 203/98-ВР від 24.03.1998 року.
Відповідно до ст. 5 цього Закону ветеранами військової служби і ветеранами органів внутрішніх справ визнаються громадяни України які бездоганно прослужили на військовій службі і в органах внутрішніх справ 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД ( у редакції Закону України від 05.04.2001 року №2373-ІІІ).
Даючи тлумачення положенням ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист»(справа про ветеранів органів внутрішніх справ), Конституційний Суд України в рішенні № 4 - рп від 27 лютого 2003 року зазначив, що статус ветерана органів внутрішніх справ (по аналогії - ветерана військової служби) може надаватися лише за наявності усіх зазначених в Законі підстав (п. 4 Рішення) в тому числі громадянам, звільненим у запас або відставку до набрання чинності Законом, якщо інше не зазначається законодавцем (п. 5 Рішення).
Відповідно до п.12 ст.1 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист»військовослужбовцям, які звільняються зі Збройних Сил України у зв'язку з їх реформуванням, статус ветерана військової служби надається у разі вислуги 20 років і більше у календарному обчисленні або 25 та більше років у пільговому обчисленні.
Підпунктом 2 п.3 ст. 3 зазначеного Закону були внесені зміни в Закон України Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист», відповідно до яких ст.5 Закону доповнено п.5, згідно якого ветеранами військової служби визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних сил України.
Відповідно до преамбули Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України», цей Закон встановлює правові основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться (тобто у наступному часі) у зв'язку із скороченням чисельності Збройних Сил України в ході їх реформування. При цьому пунктом 2 статті 3 Прикінцевих положень зазначеного Закону прямо передбачено, що дія пункту 12 статті 1 Закону поширюється лише на військовослужбовців, які звільненні з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України після 1 січня 2004 року.
При цьому, звільнення позивача з військової служби у зв'язку із скороченням штатів не може ототожнюватись із звільненням у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, оскільки остання обставина, яка є однією з обов'язкових умов для набуття статусу ветерана військової служби на підставі пункту 5 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», має бути прямо зазначена в наказі про звільнення військовослужбовця в запас чи відставку.
Оскільки позивач звільнений з військової служби у зв'язку із скороченням штатів, а не у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України до 1 січня 2004 року, то підстави для задоволення позову відсутні.
З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в позові.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області задовольнити.
Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 січня 2007 року скасувати .
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про оскарження відмови та визнання права на статус ветерана військової служби - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Кобилянський М.Г.
СУДДІ : Амєлін С.Є.
Рибченко А.О.
Стародуб О.П.
Юрченко В.В.