"14" вересня 2011 р. м. Київ К-26663/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -судді Кобилянського М.Г.
суддів: Амєліна С.Є., Карася О.В., Cтародуба О.П., Юрченка В.В.
cекретар:Латиніна І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання рішення недійсним та зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року,-
У травні 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання недійсним рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусів учасника бойових дій та учасника війни Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та зобов'язання визнати учасником бойових дій і видати посвідчення встановленого зразка.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2009 року позов задоволено. Визнано недійсним висновок комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусів учасника бойових дій та учасника війни щодо визнання пенсіонера органів внутрішніх справ ОСОБА_2 учасником бойових дій, оформлений протоколом №3 від 23.03.2009р. Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області вчинити дії щодо визнання ОСОБА_2 учасником бойових дій та видачі на його ім'я посвідчення встановленого зразка.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2009 року скасовано і прийнято нову -про відмову у позові.
Позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке, на його думку, ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.
Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваного судового рішення - без змін з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_2, навчаючись у Волгоградській вищій слідчій школі МВС СРСР на факультеті з підготовки експертів-криміналістів протягом 1988-1992рр., у період з 10 травня по 16 липня 1989 року відповідно до наказу начальника Волгоградської вищої школи МВС СРСР від 25.04.1989р. №19, виконував службові обов'язки по охоронв громадського порядку при надзвичайних обставинах, пов'язаних з масовими антигромадськими проявами в складі спеціального батальону школи у м.Степанокерті Нагірно-Карабахської автономної області Азербайджанської РСР. Дані факти підтверджуються довідкою Волгоградської академії МВС Російської Федерації (колишня Волгоградська вища слідча школа МВС СРСР) від 30.10.2008р. за №2/9-2053.
У грудні 2008 року позивач звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області із заявою про визнання його учасником бойових дій у зв'язку із виконанням ним спеціальних завдань з урегулювання міжнаціональних конфліктів у Нагірно-Карабахській автономній області на території Азербайджанської РСР. Рішенням Комісії від 23.03.2009р., яке оформлено протоколом №3, ОСОБА_2 відмовлено у встановленні статусу учасника бойових дій.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що республіка Азербайджан не відноситься до переліку країн, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 63. За таких обставин, єдиним документом, що може підтверджувати факт участі позивача у бойових діях може бути довідка форми 10, яка видавалась Головним управлінням Генерального штабу Збройних Сил СРСР. Оскільки цієї довідки позивач не надав, то відсутні підстави вважати відмову Комісії протиправною.
Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає встановленим обставинам та підтверджується дослідженими у справі доказами.
Відповідно до пункту другого статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету міністрів України “Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 08 лютого 1994 року №63 затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, і періодів бойових дій на їх території, де також міститься вказівка, що бойові дії велися і в інших країнах після грудня 1979 року, але інформацію про участь в них надає Генеральний штаб Збройних Сил колишнього Союзу РСР відносно військових фахівців.
Проте, територія та періоди бойових дій, на які посилається позивач до вказаного Переліку не віднесені. Отже, комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області з розгляду питань, пов'язаних з встановленням статусу учасника бойових дій та учасника війни, зроблено правильний висновок про відсутність даних, які підтверджують участь ОСОБА_2 у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території Азербайджанської РСР, як того вимагають зазначений вище Закон та постанова Кабінету Міністрів України.
Суд апеляційної інстанції обгрунтовано спростував висновки суду першої інстанції щодо застосування до ОСОБА_2 пункту Переліку “інші країни -після 1979”, оскільки відповідно до пункту 6 приміток до Переліку, можливість визнання осіб учасниками бойових дій, якщо такі мали місце в інших країнах після грудня 1979 року, та не названі у Переліку, поширюється лише на військових фахівців, які направлялися Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР у країни, на території яких велися бойові дії і пільги яким надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.
Відтак, суд апеляційної інстанції, скасувавши постанову суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішень є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За обставин, коли оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 220, 224, 230 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Кобилянський М.Г.
СУДДІ : Амєлін С.Є.
Карась О.В.
Стародуб О.П.
Юрченко В.В.
Суддя М.Г. Кобилянський