"14" вересня 2011 р. м. Київ К-38305/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -судді Кобилянського М.Г.
суддів: Амєліна С.Є., Карася О.В., Стародуба О.П., Юрченка В.В.
секретар: Латиніна І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економіки України, Державного департаменту з питань банкрутства, треті особи: Дніпропетровське обласне управління з питань банкрутства, ОСОБА_2 про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2009 року та постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2009 року,-
У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Зазначав, що наказом Міністерства економіки України від 19.07.2007р. №54-п та наказом Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України від 19.10.2007 р. №173-к його звільнено з посади начальника Дніпропетровського обласного управління з питань банкрутства на підставі п.1 ст.41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків. Вважав, що його звільнення здійснено з порушенням чинного законодавства, оскільки трудова дисципліна ним не порушувалась, письмові пояснення не витребовувалися, а звільнення здійснено неповноважним органом. Просив визнати протиправними і скасувати накази Міністерства економіки України від 19.07.2007р. №54-п та Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України від 19.10.2007 р. №173-к, поновити його на займаній посаді начальника Дніпропетровського обласного управління з питань банкрутства, зобов'язати відповідачів виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2009 року це судове рішення залишено без змін.
Позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове -про задоволення позову.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з таких підстав.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звільнення позивача із служби проведено у відповідності до чинного законодавства, накази про звільнення позивача з займаної посади є обґрунтованими, прийнятими з урахуванням усіх істотних обставин та в межах повноважень, які надані відповідачам, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам та підтверджується дослідженими у справі доказами.
Судами встановлено, що наказом Міністра економіки та з питань Європейської інтеграції України від 13.01.2005р. №11-п ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Дніпропетровського обласного управління з питань банкрутства. Наказом Міністра економіки України від 19.07.2007р. №54-п позивача звільнено із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків на підставі п.1 ст.41 КЗпП України. Підставою для видання вказаного наказу стали: службова записка директора Державного департаменту з питань банкрутства від 18.06.2007р. №216-30-18/1726, письмові пояснення ОСОБА_1 від 31.05.2007р. Наказ Міністра економіки України про звільнення ОСОБА_1 видано без зазначення дати звільнення позивача. Наказом Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України від 19.10.2007р. №173-к позивача звільнено із займаної посади з 19.10.2007р. з підстав, передбачених п.1 ст.41 КЗпП України. Підставою для видання вказаного наказу став наказ Міністра економіки України від 19.07.2007р. №54-п.
Відповідно до п.1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірвано у випадках одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами.
Пунктом 9 Положення «Про Дніпропетровське обласне управління з питань банкрутства», затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 05.11.2004р. №400, начальник управління здійснює керівництво діяльністю Дніпропетровського управління та несе персональну відповідальність за виконання покладених на управління завдань.
Одним із завдань Дніпропетровського управління є контроль за додержанням арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
Відповідно до наказу Державного департаменту з питань банкрутства від 14.03.2007р. №19 пропозиції про анулювання ліцензії арбітражного керуючого направляються до Державного департаменту з питань банкрутства з наданням повного пакету копій всіх наявних у територіальному органу відповідних документів (зокрема, пов'язаних з проведенням перевірки).
Судами встановлено, що у 2007 році працівниками управління було проведено відповідну роботу по проведенню планової перевірки арбітражного керуючого Міхайліді П.М. З огляду на те, що останній відмовився від проведення перевірки було складено акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки з пропозицією розглянути питання про анулювання ліцензії арбітражному керуючому Міхайліді П.М. Документи, які стосувалися перевірки арбітражного керуючого Міхайліді П.М., було надано ОСОБА_1 для прийняття рішення про направлення їх до Державного департаменту з питань банкрутства для розгляду питання про анулювання ліцензії арбітражного керуючого. Серед наданих документів був і наказ №85 від 11.04.2007р., яким встановлено час проведення перевірки арбітражного керуючого. В наказі були виправлені дати проведення перевірки. Позивачем не заперечувалося, що він бачив виправлення дат проведення перевірки в наданому йому наказі, однак незважаючи на це, за своїм підписом, направив документи до Державного департаменту з питань банкрутства. При розгляді направлених ОСОБА_1 документів відносно арбітражного керуючого Міхайліді П.М. Державний департамент з питань банкрутства був позбавлений можливості притягнути арбітражного керуючого до відповідальності, оскільки виправлення в датах проведення перевірки ставили під сумнів проведення перевірки арбітражного керуючого саме в дати, які виправлені в наказі, та відповідно ставили під сумнів і достовірність самого акту про відмову ліцензіата від проведення перевірки. Вказані недоліки в документах, які направлено позивачем як начальником Дніпропетровського обласного управління з питань банкрутства, стали перешкодою для вирішення питання про позбавлення арбітражного керуючого ліцензії та надали можливість останньому уникнути відповідальності, передбаченої ст.21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Відтак, суди попередніх інстанцій, враховуючи посаду позивача, яка покладає на нього персональну відповідальність за діяльність Управління, з огляду на те, що позивачу було відомо про внесені виправлення в документах і з цього приводу будь-яких дій щодо усунення таких недоліків (зазначення дійсної дати проведення перевірки і т.і.) позивачем вчинено не було, а виправлення, які мали місце в датах проведення перевірки, стали перешкодою для вирішення питання про притягнення арбітражного керуючого до відповідальності, дійшли обгрунтованого висновку про те, що оскаржені накази відповідачів в частині підстав звільнення позивача, є обґрунтованими.
Правильним є і висновок судів про те, що при звільненні позивача з посади начальника Дніпропетровського обласного управління з питань банкрутства відповідачами дотримано вимоги чинного законодавств щодо процедури звільнення.
Так, відповідно до п.11 Положення про Державний департамент з питань банкрутства, затвердженого постановою КМУ від 19.04.2006р., Департамент для виконання покладених на нього завдань може утворювати за погодженням з Міністром економіки в межах граничної чисельності працівників Департаменту територіальні органи. Керівників територіальних органів призначає та звільняє з посади Міністр економіки в установленому порядку.
Тобто, Міністр економіки України є повноважною особою щодо звільнення керівників територіальних органів
Судами встановлено, що ОСОБА_1 звільнений із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків на підставі п.1 ст.41 КЗпП України наказом Міністра економіки України від 19.07.2007р. №54-п.
Главою 3 Постанови КМУ №731 від 25.05.1998р. «Про затвердження порядку ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади»визначено, що наказ, розпорядження про призначення на посаду або звільнення з посади видається за місцем роботи також щодо тих працівників, які призначаються органом вищого рівня. У ньому зазначається дата фактичного вступу на посаду, звільнення з посади.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказ Міністра економіки №54-п видано без зазначення дати з якої звільнено позивача, а також, що до 19.10.2007р. позивач перебував на лікуванні, а тому Державним департаментом з питань банкрутства видано наказ №173-к від 19.10.2007р., яким фактично встановлено дату звільнення позивача, а саме з 19.10.2007р.
Посилання позивача на те, що всупереч вимог ст.149 КЗпП України, від нього не було витребувано пояснень про порушення трудової дисципліни, в порушення відповідачами ст.39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»його звільнення не було погоджено з головою місцевої державної адміністрації, є безпідставними.
Так, судами встановлено, що підставою для видання наказу Міністра економіки від 19.07.2007р. №54-п видно були також і письмові пояснення ОСОБА_1 від 31.05.2007р. №708/07 (02-02Л). Крім того, в матеріалах справи містяться пояснення позивача щодо допущених порушень в матеріалах перевірки арбітражного керуючого Міхайліді П.М.
Крім того, судами встановлено, що в день звільнення, 19.10.2007р., позивачу було оголошено під розпис накази як Міністра економіки України так і Державного департаменту з питань банкрутства. При вирішенні питання про звільнення позивача було поставлено до відома Дніпропетровську обласну державну адміністрацію і з цього приводу заперечень не надходило, а після звільнення позивача на адресу Дніпропетровської ОДА було направлено відповідне повідомлення.
Враховуючи те, що посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно з'ясовані обставини справи і при цьому судові рішення ухвалені відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 160, 220, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2009 року та постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Кобилянський М.Г.
Судді: Амєлін С.Є.
Карась О.В.
Стародуб О.П.
Юрченко В.В.
Суддя М.Г. Кобилянський