"15" вересня 2011 р. м. Київ К-8809/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Зайцева М.П.,
Олексієнка М.М.,
Рецебуринського Ю.Й.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_6 -ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Київської обласної державної адміністрації, Макарівської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
У липні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 31 травня 2007 року він звернувся із заявою до Макарівської районної державної адміністрації про передачу йому у власність земельної ділянки площею 0,99 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель лісового фонду, розташованої на території Гавронщинської сільської ради. Відповідно до статей 31, 57 Лісового Кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок до 1 га з метою використання їх в цілях, не пов'язаних із веденням лісового господарства, належить до компетенції Київської обласної державної адміністрації. Тому після погодження даного питання з ДП «Макарівське лісове господарство» та Київським обласним управлінням лісового господарства, Макарівська районна державна адміністрація звернулась до Київської обласної державної адміністрації розглянути можливість вилучення земельної ділянки лісового фонду ДП «Макарівське лісове господарство»площею 0,99 га та передати її до земель запасу Гавронщинської сільської ради з послідуючою зміною її цільового призначення та використання під особисте селянське господарство. На підставі дозволу Київської обласної державної адміністрації за рахунок його власних коштів був виготовлений проект землеустрою щодо припинення права постійного користування земельної ділянки ДП «Макарівське лісове господарство»та переведення зазначеної земельної ділянки до земель запасу Гавронщинської сільської ради з земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення в межах цієї сільської ради.
Посилався на те, що даний проект був погоджений з усіма відповідними службами, висновки яких були позитивними, зауваження до землевпорядної документації згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації відсутні, заподіяні лісовому господарству збитки відшкодовані. Тобто, згідно чинного законодавства всі необхідні дії для зміни цільового призначення ще в 2007 році, січні-лютому 2008 року були виконані.
Просив суд зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію прийняти розпорядження про затвердження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельної ділянки ДП «Макарівське лісове господарство»та переведення зазначеної земельної ділянки до земель запасу Гавронщинської сільської ради із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення в межах Гавронщинської сільської ради Макарівського району; вилучити земельну ділянку площею 0,99 га у ДП «Макарівське лісове господарство»(АДРЕСА_1) та віднести її до земель запасу сільськогосподарського призначення на території Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області; зобов'язати Макарівську районну державну адміністрацію після прийняття відповідного розпорядження Київською обласною державною адміністрацією, надати йому дозвіл на приватизацію даної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Постановою Макарівського районного суду Київської області від 18 вересня 2008 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову Київської обласної державної адміністрації від 14 липня 2008 року №11-22-14928 в затвердженні проекту землеустрою та зміни цільового призначення земельної лісової ділянки 0,99 га в межах Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області. Зобов'язано Київську обласну державну адміністрацію прийняти розпорядження про затвердження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельної ділянки ДП «Макарівське лісове господарство»та переведення зазначеної земельної ділянки до земель запасу Гавронщинської сільської ради із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення в межах Гавронщинської сільської ради Макарівського району, вилучити земельну ділянку площею 0,99 га у ДП «Макарівське лісове господарство»(АДРЕСА_1) та віднести її до земель запасу сільськогосподарського призначення на території Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області. Зобов'язано Макарівську районну державну адміністрацію після прийняття відповідного розпорядження Київською облдержадміністрацією, надати позивачу дозвіл на приватизацію даної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2010 року постанову суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства України.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 -ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли з приводу погодження проекту землеустрою та зміни цільового призначення земельної лісової ділянки.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 цього Кодексу справа адміністративної юрисдикції -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України термін «суб'єкт владних повноважень»-це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, нормами КАС України, без зазначення будь-яких виключень, у тому числі і щодо земельних відносин, до компетенції адміністративних судів, належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Земельним Кодексом України та іншими нормативно-правовими актами Держава делегувала органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади розпорядження землями відповідних територіальних громад, землями комунальної чи державної власності, та делегувала їм вирішення у встановленому законом порядку інших питань в галузі земельних відносин.
Отже, в розумінні пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України спір, який виник між сторонами по даній справі, є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень -органу виконавчої влади, що реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, тому дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Системний аналіз зазначених норм матеріального і процесуального права дають підстави вважати, що спір у даній справі належить і підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Наведені обставини не були враховані судом апеляційної інстанції, який прийняв не обґрунтоване рішення про закриття провадження у справі з підстав того, що її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, судове рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Під час розгляду суду апеляційної інстанції слід звернути увагу на наведене і у відповідності із вимогами закону вирішити цей спір.
За правилами частини 1 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 -ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2010 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: