"15" вересня 2011 р. м. Київ К-2179/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Зайцева М.П.,
Олексієнка М.М.,
Рецебуринського Ю.К.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши у касаційній інстанції в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2007 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Верховного Суду України про визнання дій неправомірними,
У жовтні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що суддею Верховного Суду України не прийнято рішення по його касаційній скарзі на вирок Ніжинського міськрайсуду Чернігівської області від 13.06.2007 року, чим порушуються його права. Просив суд визнати таку бездіяльність відповідача неправомірною та зобов'язати його негайно прийняти по вказаній касаційній скарзі передбачене законом рішення.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2008 року, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_6 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, ухвалити нове рішення.
У запереченнях на касаційну скаргу представник Верховного Суду України, посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частина 2 статті 2 КАС України зазначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, зокрема, це спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що даний спір пов'язаний із здійсненням правосуддя при розгляді суддею Верховного Суду України касаційної скарги. Такі дії можуть бути оскаржені лише в порядку, встановленому відповідним процесуальним законодавством.
Відповідно до статті 126 Конституції України вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Оскаржені позивачем дії судді не є управлінськими, а процесуальними, вчиненими ним при виконанні обов'язків по здійсненню правосуддя, а тому їх законність може перевірятися лише в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Таким чином, суди обґрунтовано застосували положення пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України та відмовили у відкритті провадження, оскільки позовну заяву ОСОБА_6 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтею 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2008 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-2442 КАС України.
Судді:
Суддя М.О. Сорока