"13" вересня 2011 р. м. Київ К/9991/11490/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючої - судді Леонтович К.Г.,
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Конюшка К.В., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Нагорного М.В.,
за участю представників: ТОВ лікувально-діагностичний центр “Назарет” -Зуба Н.Р., Міністерства охорони навколишнього природного середовища України -Жукович Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 липня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року у справі № 2а-3505/10/11/0170 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю лікувально-діагностичний центр “Назарет” до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановила:
У квітні 2010 р. ТОВ лікувально -діагностичний центр “Назарет” звернулося в суд з позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання протиправною бездіяльності щодо невидачі дозвільного документу на постійне утримання в умовах дельфінарію морських ссавців -трьох чорноморських афалін та зобов'язання надати дозвіл на постійне утримання зазначених тварин з метою надання їм постійної медичної допомоги.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач без законних підстав не видає позивачу дозвіл на постійне утримання в умовах дельфінарію морських ссавців -чорноморських афалін, що вилучені з природного середовища у 2005 -2007рр., з метою надання тваринам постійної медичної допомоги. ________________________________________________________________________________
Справа № К-9991/11490/11 Доповідач: Леонтович К.Г.
Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року, позов задоволений. Визнана протиправною бездіяльність Міністерства охорони навколишнього природного середовища України щодо невидачі ТОВ лікувально -діагностичного центру “Назарет” дозволу на постійне утримання в умовах неволі трьох морських ссавців -чорноморських афалін, вилучених у 2005,2007 роках. Зобов'язано Міністерство охорони навколишнього природного середовища України надати ТОВ лікувально-діагностичного центру “Назарет” дозвіл на постійне утримання в умовах неволі трьох морських ссавців чорноморських афалін, вилучених у 2005,2007роках.
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції Міністерство охорони навколишнього природного середовища України звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем на підставі дозволів на вилучення з природного середовища у територіальних водах України в Чорному та Азовському морях вилучені дві особини афаліни чорноморської (06.07.2005р., 07.07.2005р.) та дві особини афаліни чорноморської (16.01.2007р., 21.02.207р.), з яких 1 повернуто у природне середовище 22.03.2007р. Протоколом розширеної наради відповідальних виконавців проекту МОРЕКИТ, представників Мінприроди України та ветеринарних спеціалістів від 15.06.2006р. випуск на волю врятованих чорноморських афалін визнано недоцільним, що загрожує погіршенням стану їх здоров'я, у зв'язку із чим нарадою рекомендовано продовжити тримання дельфінів у дельфінаріях Позивач листом №16 від 29.02.2008р. звернувся до Міністерства охорони навколишнього природного середовища про надання дозволу на постійне утримання трьох чорноморських афалін, що вилучені з природного середовища для надання допомоги. Листом №44 від 01.08.2008р. позивач повторно звернувся до Міністерства охорони навколишнього природного середовища про надання дозволу на постійне утримання трьох чорноморських афалін, що вилучені з природного середовища для надання допомоги. Відповідно протоколу №12 засідання Національної комісії з питань Червоної книги України від 27.03.2009р. задоволено заявку ТОВ ЛДЦ “Назарет” щодо постійного утримання в неволі трьох особин афаліни чорноморської. Відповідач листом від 28.04.2009р. №5667/11/10-09 повідомив позивача, що надання документу дозвільного характеру щодо утримання морських ссавців в умовах неволі можливе лише після отримання платіжного документу з відміткою Ощадбанку України за добування тварин, види яких занесені до Червоної книги України, відповідно до Постанови КМУ від 01.06.1993р. №399 та Наказу Міністерства хорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 14.06.1999р. №129, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.06.1999р. №421/3714. На виконання вказаного листа Товариство провело відповідну оплату в розмірі 6600,00грн. за трьох тварин, про що листом від 07.12.2009р. повідомив відповідача та просив надати дозвіл на постійне утримання морських ссавців.
У зв'язку із неотриманням дозвільного документу позивач вважає, що відповідач допустив бездіяльність та зобов'язаний видати йому вказаний дозвіл.
Відповідач зазначає, що порядок надання дозволів не врегульований на законодавчому рівні, зокрема відсутня відповідна постанова Кабінету Міністрів України. Згідно ст.8 Закону України “Про захист тварин від жорсткого поводження” передбачене отримання відповідного дозволу, що не відповідає вимогам ст.4 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”, відповідно до якої виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється, зокрема платність або безплатність видачі документу дозвільного характеру; строк прийняття рішення про вдачу або відмову у видачі та анулювання документу дозвільного характеру. З наведених підстав вважає, що бездіяльність відповідача не являється протиправною.
Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги послалися на ті обставини, що відповідач наділений повноваженнями щодо видачі дозволу на утримання диких тварин у неволі, а відсутність порядку надання таких дозволів не може бути перешкодою видачі вказаного дозволу.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.
Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо бездіяльності Міністерства, яка виразилася у відмові Товариству надання дозволу на постійне утримання в неволі морських ссавців, що стало підставою для звернення до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача надати вказаний дозвіл.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ лікувально -діагностичного центру “Назарет” звернулося 29.02.2008р. та ( після проведення відповідної оплати ) 07.12.2009р. із листами до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про видачу дозволу на постійне утримання в умовах неволі трьох морських ссавців -чорноморських афалін. Національна комісія з питань Червоної книги України від 27.03.2009р. задовольнила заявку ТОВ ЛДЦ “Назарет” щодо постійного утримання в неволі трьох особин афаліни чорноморської. Відповідач листом від 28.04.2009р. повідомив позивача, що надання документу дозвільного характеру щодо утримання морських ссавців в умовах неволі можливе лише після отримання платіжного документу з відміткою Ощадбанку України про оплату за добування тварин. Товариство провело відповідну оплату та повторно звернулося із листом про надання дозволу на утримання в неволі тварин. На вказані листи позивача про видачу дозволу відповідач листом відмовив у видачі дозволу з підстав законодавчої неузгодженості та відсутності Порядку видачі вказаних дозволів.
Згідно ст. 8 Закону України “Про захист тварин від жорстокого поводження” від 21.02.2006 р. №3447 утримання диких тварин у неволі допускається якщо створені умови, що відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям та за наявності дозволу, що видається центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно наведеного Закону та Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України відповідач наділений повноваженнями видавати дозволи на постійне утримання диких тварин у неволі.
Виходячи з наведеного бездіяльність Міністерства охорони навколишнього природного середовища України щодо не надання товариству з обмеженою відповідальністю лікувально -діагностичного центру “Назарет” дозволу на постійне утримання в умовах неволі трьох морських ссавців -чорноморських афалін, вилучених у 2005, 2007 роках являється протиправною, оскільки згідно обставин справи відповідача не мотивував інших причин відмови, зокрема, відсутності умов. Посилання суду першої інстанції, що на час розгляду справи відповідач повідомив позивача про можливість надання вказаного дозволу лише після внесення змін до відповідних Законів, які регулюють вказані питання та розроблення порядку, що являється фактично відмовою у видачі дозволу, обґрунтовані, відповідач не довів наявності підстав відмови позивачу у наданні дозволу на постійне утримання в умовах неволі трьох морських ссавців -чорноморських афалін, при цьому колегія суддів зазначає, що відповідач раніше на вказані тварини надавав дозвіл щодо їх утримання в неволі.
Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованих висновків про протиправну бездіяльність відповідача і зобов'язання надання відповідного дозволу позивачу та наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інтонації норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України залишити без задоволення.
Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 липня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Г. Леонтович