"14" вересня 2011 р. м. Київ К/9991/36185/11
Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі:
Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Лиски Т.О.,
Мироненка О.В., Мойсюка М.І., Ситникова О.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Варвинської районної державної адміністрації на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 26 травня 2011 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до управління праці та соціального захисту населення Варвинської районної державної адміністрації про визнання рішення неправомірним та стягнення заборгованості по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
установила:
У позовній заяві, поданій до суду в березні 2009 року, ОСОБА_6 зазначала, що відповідно до положень Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»(далі -Закон № 2811-ХІІ) вона як мати малолітньої ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1) має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Посилаючись на те, що ця допомога їй виплачується відповідачем у розмірі меншому, ніж передбачено Законом № 2811-ХІІ, позивач просила зобов'язати УПСЗН нарахувати та виплатити їй 3772,95 гривні заборгованості зі сплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період із 1 квітня 2007 року по 2 вересня 2008 року.
Постановою Варвинського районного суду Чернігівської області від 26 травня 2009 року позов задоволено частково: зобов'язано УПСЗН здійснити перерахунок допомоги ОСОБА_6 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та виплатити недоплачену суму цієї допомоги за період із 9 липня 2007 року по 2 березня 2008 року.
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 26 травня 2011 року рішення суду першої інстанції змінено шляхом уточнення періоду та встановлення розміру стягнення допомоги: зобов'язано відповідача здійснити нарахування і виплату позивачеві допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період із 9 липня по 31 грудня 2007 року згідно зі статтею 15 Закону № 2811-ХІІ в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років.
У касаційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права при розв'язанні спору в частині задоволення позовних вимог, просить скасувати його рішення й ухвалити нове -про відмову в задоволенні позову. Зокрема, відповідач посилається на безпідставність позовних вимог з огляду на правомірність його дій, відсутність відповідного бюджетного фінансування та пропущення позивачем встановленого законом строку звернення з цим адміністративним позовом до суду.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в касаційній скарзі, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Статтею 3 Закону № 2811-ХІІ передбачено виплату матерям допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразової допомоги при народженні дитини; допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та інші види допомоги.
ОСОБА_6, маючи дитину ІНФОРМАЦІЯ_1, здійснює за нею нагляд і мала право на отримування допомоги по догляду за дитиною у розмірі, встановленому частиною першою статті 15 Закону № 2811-ХІІ, згідно з якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Розв'язуючи цей спір, суд апеляційної інстанції виходив із того, що абзацом третім частини другої статті 56, пунктами 7, 14 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(далі - Закон № 489-V) дію статті 15 Закону № 2811-ХІІ було зупинено на 2007 рік і встановлено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Однак згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 пункт 14 статті 71 Закону № 489-V в частині зупинення на 2007 рік дії зазначених вище положень Закону № 2811-ХІІ визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, спірні відносини з 1 січня по 8 липня 2007 року регулюються відповідно до пункту 14 частини першої статті 71 Закону № 489-V, а з 9 липня по 31 грудня 2007 року - статті 15 Закону № 2811-ХІІ.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог про надання позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку, відповідно до Закону № 2811-ХІІ з 9 липня по 31 грудня 2007 року.
Що стосується вимоги відповідача про відмову в позові в порядку застосування положень статті 100 КАС України з підстав пропуску позивачем встановленого статтею 99 цього Кодексу (обидві норми -в редакції, чинній на час звернення ОСОБА_6 до суду з цим позовом) річного строку звернення з адміністративним позовом до суду, то з урахуванням відсутності вимоги відповідача про застосування положень наведених норм КАС України в запереченнях на позов (а.с. 12-14) та попередньому судовому засіданні (а.с. 17-18, 19) у суду першої інстанції не було підстав розгляду заявленого позивачем клопотання (а.с. 24) про поновлення цього строку, пропущеного нею з поважних причин. Суд касаційної інстанції також бере до уваги, що і в апеляційній скарзі УПСЗН на рішення суду першої інстанції (а.с. 34-36) не було заявлено такої вимоги. Отже, відсутні підстави для задоволення касаційної скарги і в цій частині.
Рішення суду апеляційної інстанції, яким внесено зміни до рішення суду першої інстанції у цій справі, відповідає вимогам щодо законності.
Керуючись статтями 220, 222-224, 230, 231, 254 КАС України, суд
ухвалив:
Залишити касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Варвинської районної державної адміністрації без задоволення, а постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 26 травня 2011 року - без змін.
Ця ухвала оскарженню не підлягає (може бути переглянута Верховним Судом України відповідно до положень статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України), набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді
Суддя О.В. Гашицький