"14" вересня 2011 р. м. Київ К/9991/26708/11
Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі:
Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Лиски Т.О.,
Мироненка О.В., Мойсюка М.І., Ситникова О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області (далі - УПСЗН) на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 15 червня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2009 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до УПСЗН про стягнення боргу з виплат державної допомоги по догляду за дитиною,
установив:
Звернувшись у квітні 2009 року до суду з цим позовом, ОСОБА_6 зазначала, що відповідно до положень Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»(далі -Закон № 2811-ХІІ) вона як мати малолітнього ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1) має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Посилаючись на те, що ця допомога їй виплачується відповідачем у розмірі меншому, ніж передбачено Законом № 2811-ХІІ, позивач просила зобов'язати УПСЗН нарахувати та виплатити їй 6564,89 гривні заборгованості зі сплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період із 15 серпня 2007 року по 31 грудня 2008 року.
Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 15 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2009 року, позов задоволено частково: дії відповідача визнано неправомірними, зобов'язано УПСЗН здійснити перерахунок допомоги ОСОБА_6 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та виплатити недоплачену суму цієї допомоги за період із 9 липня по 31 грудня 2007 року.
Ухвалою від 30 червня 2011 року суд поновив пропущений відповідачем із поважних причин строк на касаційне оскарження ним судових рішень у цій справі.
У касаційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судами норм матеріального права при розв'язанні спору в частині задоволення позовних вимог, просить скасувати їхні рішення й ухвалити нове -про відмову в задоволенні позову. Зокрема, відповідач посилається на безпідставність позовних вимог з огляду на правомірність його дій, неврегульованість механізму реалізації положень статті 3 Закону № 2811-ХІІ, відсутність відповідного бюджетного фінансування, а також пропущення позивачем встановленого законом строку звернення з цим адміністративним позовом до суду.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в касаційній скарзі, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Статтею 3 Закону № 2811-ХІІ матерям передбачено виплату допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразової допомоги при народженні дитини; допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та інші види допомоги.
ОСОБА_6, маючи дитину ІНФОРМАЦІЯ_1, здійснює за нею нагляд і мала право на отримування допомоги по догляду за дитиною в розмірі, встановленому частиною першою статті 15 Закону № 2811-ХІІ, згідно з якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Обґрунтовуючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що абзацом третім частини другої статті 56, пунктами 7, 14 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(далі -Закон № 489-V) дію статті 15 Закону № 2811-ХІІ зупинено на 2007 рік і встановлено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Однак згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 пункт 14 статті 71 Закону № 489-V в частині зупинення на 2007 рік дії зазначених вище положень Закону № 2811-ХІІ визнано такими, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, спірні відносини з 1 січня по 8 липня 2007 року регулюються відповідно до пункту 14 частини першої статті 71 Закону № 489-V, а з 9 липня по 31 грудня 2007 року - до статті 15 Закону № 2811-ХІІ.
За наведених обставин суди дійшли правильного висновку про зобов'язання УПСЗН надати позивачеві із 9 липня по 31 грудня 2007 року допомогу по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку відповідно до Закону № 2811-ХІІ.
Що стосується вимоги відповідача про відмову в позові в порядку застосування положень статті 100 КАС України з підстав пропуску позивачем встановленого статтею 99 цього Кодексу, то судом першої інстанції з додержанням норм процесуального права розглянуто і вмотивовано задоволено клопотання позивача про поновлення пропущеного ним встановленого статтею 99 КАС України (обидві норми -в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом) річного строку звернення з позовом до адміністративного суду. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи цю справу, погодився з рішенням суду першої інстанції. Отже, відсутні підстави для задоволення касаційної скарги і в цій частині.
Доводи, викладені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, рішення яких відповідають вимогам закону щодо обґрунтованості та законності судового рішення.
Керуючись статтями 220, 222-224, 230, 231, 254 КАС України, суд
ухвалив:
Залишити касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області без задоволення, постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 15 червня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2009 року - без змін.
Ця ухвала оскарженню не підлягає (може бути переглянута Верховним Судом України відповідно до положень статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України), набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді
Суддя О.В. Гашицький