"30" серпня 2011 р. м. Київ К/9991/21768/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Малиніна В.В.,
Мойсюка М.І.,
Мороз Л.Л.,
Ситникова О.Ф.,
Чумаченко Т.А.
розглянула в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області на постанову Троїцького районного суду Луганської області від 2 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги як дитині війни, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги як дитині війни.
Постановою Троїцького районного суду Луганської області від 2 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Троїцькому районі Луганської області щодо не підвищення позивачеві до пенсії за віком, як дитині війни з 25.04.2010 по 25.10.2010 та зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Троїцькому районі Луганської області здійснити нарахування та виплату позивачеві соціальної державної допомоги до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 25.04.2010 по 25.10.2010 з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі Управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має статус «дитина війни», що підтверджується посвідченням та відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов частково, суди виходили з того, що бездіяльність Управління Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була протиправною.
З таким висновком судів погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Зокрема статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Підвищення пенсії дітям війни у 2010 році, відповідно до Закону України «Про державний бюджет України»Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальні виплат, які відповідно до законодавства визначаються від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сум розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, і виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 -229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст.220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Троїцькому районі Луганської області відхилити, постанову Троїцького районного суду Луганської області від 2 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
Суддя Л.Л. Мороз