Справа: № 2а-885-1/10 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур І.В.
Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
Іменем України
"30" серпня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
суддів: Федорової Г.Г.,
Беспалова О.О., Губської О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2010 року ОСОБА_4 (далі -позивач) звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва (далі -відповідач), в якому просила визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва протиправними та зобов'язати відповідача провести перерахунок основної пенсії по інвалідності виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру 50 % від мінімальної пенсії за віком з 17.02.2010 року з урахуванням проведених виплат.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2010 року позов ОСОБА_4, задоволено.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлену ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком та державної пенсії, для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, встановлену ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з 17.02.2010 року з урахуванням проведених виплат.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою повністю відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням Серії НОМЕР_1 від 21.01.2005 року та відповідно до довідки МОЗ України Сер. КИЕ-І № 022888 від 13.03.2002 року є інвалідом ІІІ групи.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (тут і далі по тексту ухвали - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон № 796-ХІІ).
Відповідно до ст. 49 Закону № 796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст. 50 Закону № 796-ХІІ, особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам ІІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 53 Закону № 796-ХІІ виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Частиною 3 ст. 67 Закону № 796-ХІІ передбачено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону № 796-ХІІ, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, по ІІІ групі інвалідності не може бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком та на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Однак, всупереч ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу вказані доплати виплачувалися не згідно Закону, а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, відповідач неправомірно виплачував позивачу державну пенсію та додаткову пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в меншому розмірі ніж це передбачено ст. ст. 50, 54 зазначеного Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Суддя:
Суддя: Г.Г. Федорова
О.О. Беспалов
О.А. Губська