Справа: № 2-а-4442/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Чудак О.М.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
Іменем України
"17" серпня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді: Дурицької О.М.,
суддів: Бистрик Г.М., Борисюк Л.П.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Джуринське шахтоуправління»на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джуринське шахтоуправління»до Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області про визнання протиправними та скасування розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,-
У жовтні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Джуринське шахтоуправління»(далі -позивач, ТОВ «Джуринське шахтоуправління») звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області (далі -відповідач, УПФУ у Шаргородському районі Вінницької області), в якому просило визнати протиправними та скасувати розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно пункту «а»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»за квітень, червень, серпень, вересень 2008 року та березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень 2009 року та стягнути з відповідача безпідставно сплачені кошти в сумі 44 896,62 грн., з одночасною сплатою нарахованої на цю суму пені в розмірі 6 301,27 грн..
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Джуринське шахтоуправління»відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
В своїх доводах апелянт посилається на те, що виплата пільгових пенсій, призначених працівникам ТОВ «Джуринське шахтоуправління», які зокрема були зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку корисних копалин, з 01.01.05р. здійснюється за рахунок коштів з Державного бюджету України.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Джуринське шахтоуправління»є юридичною особою, зареєстрованою Шаргородською районною державною адміністрацією Вінницької області 21.01.2000 р. (свідоцтво серії А01 №105801), а згідно з довідки управління статистики у Шаргородському районі Вінницької області від 18 грудня 2007 року №145 ТОВ «Джуринське шахтоуправління»внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 55).
Відповідно до пункту 2.2 Статуту ТОВ «Джуринське шахтоуправління», затвердженого зборами учасників (протокол №3 від 12 червня 2008 року), підприємство проводить розробку родовищ корисних копалин, видобування каміння стінового та ін. (а.с. 47-54).
Дані роботи позивачем проводяться на підставі дозволу на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки №3829.08.30-14.11.0, який діє з 23 грудня 2008 року по 23 грудня 2009 року (а.с. 56). До цього часу, позивач проводив всі роботи на підставі ліцензій від 17 червня 2002 року №№2738, 2739 (а.с. 57) та спеціального дозволу від 14 жовтня 2003 року №2346 (а.с. 58).
Отже, вищевказана виробнича діяльність позивача передбачає виконання робіт працівниками, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку корисних копалин.
Як вбачається з матеріалів справи, частина працівників були прийнятті на роботу до позивача (ТОВ «Джуринське шахтоуправління»є правонаступником Державного підприємства Джуринське шахтоуправління) у відповідності до наказів від 27 січня 1988 року №25, від 30 листопада 1987 року №297, 03 серпня 1982 року №156, від 09 березня 1978 року №65, від 02 січня 2008 року №2, від 02 вересня 2004 року №111, від 01 липня 1082 року №122, від 09 листопада 2007 року №170, від 03 липня 1991 року №185 (а.с. 8, 11-12, 14-19), а частину працівників було переведено згідно наказів від 05 вересня 1981 року №198, від 05 жовтня 1981 року №198, від 31 березня 1986 року №84, від 13 червня 1987 року №145 (а.с. 9-10, 13, 20).
При досягненні пенсійного віку та виходу на пенсію гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, УПФУ в Шаргородському районі Вінницької області упродовж 2008-2009 років направляло позивачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій зазначених громадян, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в частині пенсій, призначених згідно пункту а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників) (а.с. 21-46).
Зазначені в розрахунках суми, що в загальному розмірі становлять 44 896 грн. 62 коп., позивачем були сплачені відповідно до платіжних доручень від 16 жовтня 2008 року №209, від 14 листопада 2008 року №224, від 12 грудня 2008 року №251, від 16 січня 2009 року №18, від 26 січня 2009 року №23, від 18 лютого 2009 року №40, від 26 лютого 2009 року №41, від 23 березня 2009 року №59, від 24 березня 2009 року №61, від 17 квітня 2009 року №85, від 20 травня 2009 року №108, від 18 червня 2009 року №128, від 17 липня 2009 року №154 (а.с. 62-68).
З огляду на це позивач вважає, що розрахунок на 2008 рік, а також розрахунки з квітня, червня, серпня, вересня 2008 року, розрахунок на 2009 рік та розрахунки з березня, квітня, червня, липня, серпня, вересня 2009 року, не відповідають нормам діючого законодавства, у зв'язку з чим просить визнати їх протиправними, скасувати та стягнути з відповідача на його користь безпідставно сплачені ним кошти в сумі 44 896 грн. 62 коп., з одночасною сплатою нарахованої на цю суму пені в розмірі 6 301 грн. 27 коп..
Крім цього позивач зауважує, що на працівників, які працюють повний робочий день на підземних роботах з видобутку корисних копалень в шахтах ТОВ «Джуринське шахтоуправління», розповсюджується дія постанов Кабінету Міністрів України №202 від 31 березня 1994 та №36 від 16 січня 2003 року, які зокрема визначають Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у зв'язку з чим, на думку позивача, підприємство не повинно відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій вищевказаних працівників.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи і організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Частиною 1 статті 3, абзацом другим пункту 1 статті 4 цього Закону передбачено, що на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV(із змінами і доповненнями).
Відповідно до п. 2 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", окремим категоріям працівників залежно від умов праці призначаються пенсії за рахунок коштів підприємств та організацій, не раніше ніж за п'ять років до досягнення віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, у відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 17, ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на ТОВ «Джуринське шахтоуправління»покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки (за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду) та в повному обсязі страхові внески. При цьому установлено єдиний порядок для відшкодування пенсій, призначеним відповідно з пунктами "а", "б", "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до п.п. 2.1.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 N 21-1 (далі по тексту -Інструкція), платниками страхових внесків є страхувальники, зокрема, роботодавці - підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).
Як визначено в п. 6.1 п.6 Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. 2 Прикінцевих положень.
У відповідності з пунктом 6.8 Інструкції, підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Відповідно до п. 6.4. п.6 Інструкції, розмір відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів ПФУ щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону, які надсилаються підприємствам, що є підставою для відшкодування коштів ПФУ.
Аналізуючи норми діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача обов'язку щодо оплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Що стосується вимог позивача в цілому, в яких останній просить визнати протиправними та скасувати розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах та стягнути з відповідача безпідставно сплачені ним кошти в сумі 44 896,62 грн., з одночасною сплатою нарахованої на цю суму пені в розмірі 6 301,27 грн., колегія суддів зважає на наступне.
Згідно п. 1 ст. 3 КАС України (в редакції, що діяла до 30.07.2010 року) справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.1 ст. 17 КАС України (в редакції, що діяла до 30.07.2010 року) до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень»означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державних влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (цих осіб), відповідно прийнятих чи вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Так, під поняттям нормативно-правого акту розуміють офіційний письмовий документ, прийнятий чи виданий уповноваженим на це суб'єктом у визначеній законом формі та за встановленою законом процедурою, який спрямований на регулювання суспільних відносин, встановлення загальнообов'язкових прав і обов'язків для неозначеного кола суб'єктів, та розрахований на тривале, багаторазове застосування (норм права).
Нормативний акт повинен відповідати принципам верховенства права, законності, прийматися уповноваженим на те суб'єктом, у визначеній законом формі та за встановленими процедурою і правилами нормотворчої техніки, не може суперечити актам вищої юридичної сили, повинен офіційно доводитися до відома населення в установленому законом порядку. Основними видами нормативних актів є закони і підзаконні акти. До підзаконних нормативно-правових актів зокрема належать розпорядження голів місцевих державних адміністрацій як місцевих органів виконавчої влади.
Правовий акт суб'єкта владних повноважень є юридичною формою рішень такого суб'єкта, тобто офіційним письмовим документом, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин.
Зважаючи на те, що розрахунок УПФУ у Шаргородському районі Вінницької області на 2008 рік, розрахунок на 2009 рік, а також розрахунки з березня, квітня, червня, липня, серпня та вересня 2009 року, не містять в собі ознак а ні нормативного акту, а ні акту індивідуальної дії, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені розрахунки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, які б породжували певні правові наслідки та були спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин.
Відповідно до п.4 ч.3 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю. Однак, як вірно було зазначено судом першої інстанції, наведене положення слід розуміти так, що за умови, коли такого рішення, дії чи бездіяльності зі сторони суб'єкта владних повноважень не встановлено, то вимога про стягнення свідчить про майновий характер спору і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, викладені обставини свідчать про безпідставність заявлених позивачем вимог, які є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.
Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джуринське шахтоуправління»на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року - залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя суддя
О.М. Дурицька
Г.М. Бистрик
Л.П. Борисюк
Повний текст ухвали складено та підписано -22.08.11 р.