Справа: № 2а-3198/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Хаюк С.М.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
Іменем України
"17" серпня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Дурицької О.М.,
суддів: Бистрик Г.М., Борисюк Л.П.,
при секретарі Леонтовичі М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2010 року про відмову у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до начальника Попільнянського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України Черепанського Миколи Володимировича про зобов'язання вчинити певні дії, -
У травні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до начальника Попільнянського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України Черепанського Миколи Володимировича, в якому просив зобов'язати відповідача прийняти відповідне процесуальне рішення у відповідності до вимог статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України за результатом розгляду поданої ним заяви про злочин від 30 вересня 2009 року.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2010 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі, з підстав неналежного її розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2010 року як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому застосував до спірних правовідносин положення п.1 ч.1 ст. 109 КАС України.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 17 КАС України (в редакції, що діяла до 30.07.2010 року) компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до роз'яснення, викладеного в Рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23.05.2001 року, кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб прокуратури має свої особливості і не належить до управлінської сфери.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивач в своїх вимогах просить зобов'язати відповідача прийняти відповідне процесуальне рішення на підставі приписів статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України за результатом розгляду поданої ним заяви про злочин від 30 вересня 2009 року.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Зі змісту вищенаведених норм діючого законодавства вбачається, що повноваження органів дізнання або слідства при отриманні заяви про злочин регламентовані нормами Кримінально-процесуального кодексу України. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 стосуються насамперед оскарження дій посадової особи органів дізнання або слідства при порушенні та розслідуванні кримінальної справи, а також повноважень щодо перегляду процесуальних рішень, прийнятих за його заявою про злочин в порядку ст. 97 КПК України, тобто діяльності, яка регламентована нормами Кримінально-процесуального кодексу України, що в свою чергу виключає можливість розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не позбавлений права захищати свої інтереси в суді шляхом оскарження дій посадових осіб органів дізнання або слідства, однак таке оскарження можливе лише в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2010 року про відмову у відкритті провадження у справі - залишити без задоволення.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2010 року про відмову у відкритті провадження у справі - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя О.М. Дурицька
Г.М. Бистрик
Л.П. Борисюк
Повний текст ухвали складено та підписано -22.08.11 р.